Під час візиту до університету «Бейхуа» міста Цзілінь (північно-східний Китай) у вересні 2006 року мені випав привілей бути свідком того, як школярів регулярно, 3-4 рази на тиждень, змушували відвідувати військові навчання, які проводяться на початку навчального року по всій країні.
#img_right#Хоч деякі студенти заздалегідь і попередили мене про те, що там відбувається, я все одно був шокований і трохи збентежений тим, що побачив: сотні юних школярів стоять у бойовій стійці і з певною періодичністю повертаються то наліво, то направо на дев’яносто градусів за командою інструктора-сержанта.
Я дізнався у моїх китайській компаньйонів, скільки часу триває подібний захід. Виявилося, що це може продовжуватися годинами. Іноді тренування включає сидіння зі схрещеними ногами або утримання особливих положень рук при балансуванні на одній нозі.
Одна школярка розповіла мені про труднощі тривалого стояння у бойовій стійці після сніданку. В результаті, майже кожен день деякі учні з її групи втрачають свідомість, але, тим не менш, це поки що ніяк не вплинуло на тривалість ранкових занять.
Тренувальна програма позбавлена вправ, які розвивають навички спілкування, кооперації та творчості. Ідея групової роботи зводиться лише до того, що потрібно виконувати те ж саме, що й інші учні групи під час навчань.
Деякі школярі сказали мені, що вважають військові навчання принизливими, марним витрачанням часу, але значно більше школярів, незважаючи на виснажливий характер та суворий стиль тренувань, нормально ставляться до цього і навіть схвально згадують те, що вони пережили тут, вважаючи, що це загартувало їхній характер у багатьох аспектах.
Вони кажуть, що це розвинуло їхню стійкість та витривалість, які є необхідними для виживання у ВУЗі, і навіть підготувало до проблем, з якими вони можуть зіткнутися після випуску. Перша «незалежна» державна газета «Китайський молодіжний тижневик» провела опитування в 2005 році, в результаті якого з’ясувалося, що 69% опитаних студентів вважають, що військові навчання дійсно допомогли їм.
Незважаючи на те, що «Китайський молодіжний тижневик» згодом підпав під контроль відділу пропаганди компартії Китаю, переважаючі схвальні відповіді, однак, відповідають тому, чого можна було очікувати від людей, які зросли у тоталітарному суспільстві з такими соціальними програмами, що глибоко засіли в їхніх головах. Військові тренування почали регулярно проводитись у середніх школах і ВУЗах з 1985 року, однак 21 квітня цього року міністерство освіти все ж вирішило офіційно закріпити тренування, які проводяться під наглядом Народно-визвольної армії по всій країні.
На додаток до низки інших змін, ці навчання, кінець кінцем, зробили обов’язковими для всіх. Навряд первинною мотивацією до навчань є набір персоналу в Народно-визвольну армію, оскільки переважна більшість призовників є вихідцями з бідного сільського населення і лише декілька тисяч студентів з ВУЗів призиваються кожен рік.
Більше того, хоч це й пропагується як зусилля, направлені на підвищення студентської дисципліни та почуття національної єдності, військове тренування, очевидно, є спробою зменшити можливість повстання та опору проти влади та її інституцій.
Масові вбивства, які відбулися 4 червня 1989 року на площі Тяньаньмень, підтверджують це. У вересні 1989 року студентів першого курсу Пекінського університету та шанхайського університету «Фукань» несподівано змусили взяти участь у військових навчаннях. У наступному вересні це було поширено і на інші університети та коледжі по всій країні.
Незважаючи на різноманітні показники, котрі демонструють постійне зростання китайської економіки, перспективи працевлаштування для випускників університетів в останні роки погіршуються, так само як і загальне становище більшості китайських працівників.
У Китаї найбільша кількість людей з вищою освітою в світі плюс ще 23 мільйони студентів, що зараз навчаються. Очікується, що в цьому році 60% з 4,13 мільйона випускників не зможуть знайти жодної роботи.
Ще більше погіршує ситуацію той факт, що багато випускників 2005 та 2006 років досі не знайшли роботу. Більше того, випускники в основному знаходять роботу не за своєю спеціальністю, замість цього, багато з них змушені влаштовуватися на безперспективні низькооплачувані місця.
Наприклад, університет «Бейхуа» займає третє місце з кінця в країні, і багато студентів висловлювали мені свої побоювання стосовно їхнього майбутнього працевлаштування.
В цьому відношенні становище багатьох випускників з вищою освітою не краще, ніж у неосвічених працівників-мігрантів.
Окрім того, через зростаючу плату за освіту, велика частина більш бідних студентів, чиї сім’ї доклали надзвичайних зусиль, щоб вони змогли закінчити університет, або загрузли в боргах, або витратили величезну частину грошей батьків у процесі навчання, отримавши в кращому випадку невелику грошову нагороду, а в гіршому – нічого.
Незважаючи на погіршення ситуації, вищі учбові заклади тримають курс на поступове зростання кількості студентів у майбутньому. Влада підрахувала, що на 2050 рік близько 50% шкільних випускників будуть продовжувати свою освіту, в порівнянні з передбачуваними 10% в 2010 році. Доливає масла у вогонь нинішня кількість вищих навчальних закладів – близько 2 тисяч, з яких у 2006 році тільки 605 університетів забезпечували високий рівень освіти. Студенти, котрі закінчують менш шановані університети, в більшості своїй мають великі проблеми з пошуком гідно оплачуваної роботи.
У сусідньому місті Чанчунь щороку проводиться ярмарок вакансій, на якому роботодавці можуть зустрітися зі студентами та випускниками. Багато студентів з університету «Бейхуа» не відвідують його через відоме всім негативне враження від інших студентів університету, котрі відвідували ярмарок раніше. До того ж, їм довелося б змагатися зі студентами з високошанованого Цзілінського університету м. Чанчунь, який зайняв 8-е та 9-е місця в 2006 році в двох рейтингових системах.
Китайський режим чудово знає про зростаючі проблеми, оскільки нещодавно в різних університетах сталося декілька жорстоких інцидентів. Наприклад, 15 червня 10 тисяч студентів (з 13 тисяч) приватного коледжу економіки, торгівлі та менеджменту «Шенда» м. Чженчжоу (центральний Китай) взяли участь у бунті, який був придушений міліцією. Коледж зв’язаний з відносно престижним Чженчжоуським університетом. Студенти були обурені, дізнавшись, що вони, всупереч обіцяному в рекламі, отримають диплом про закінчення коледжу, а не Чженчжоуського університету, через що зменшаться їхні шанси на працевлаштування.
Враховуючи, що нещодавні повстання відбулися значно пізніше впровадження практики військових навчань, уявляється малоймовірним, що ця програма колись зможе повністю утихомирити народ з огляду на жорстокі соціальні умови, перед якими він стоїть. Потенційні проблеми, які можуть з’явитися через неясні перспективи випускників, не кажучи вже про решту робочої бідноти, є величезними та нерозв’язними, навіть для самовпевненої компартії Китаю.
Для того, щоб пом’якшити зростаючу напругу та досягти хоча б часткової гармонії, до якої безрезультатно прагне комуністичний режим, потрібно зробити величезні зміни в економічній політиці країни та її цінностях. У минулому компартія Китаю, ймовірно, могла б задіяти ефективну, але жорстоку стратегію пригноблення, але чи може вчинити те ж саме сьогоднішній режим, який знаходиться під тиском міжнародної спільноти? Обіцянки, пов’язані з розвитком економіки, за останні три десятки років змінилися на похмурі перспективи майбутнього, яке включає експлуатацію праці, а також низькі зарплати на фоні інфляції. Це неодмінно спричинить глибокі соціальні проблеми.
Декілька тижнів військових навчань можуть спрацювати проти компартії Китаю, наділивши зростаючий процент населення стійкістю та рішучістю скоріш для того, щоб зажадати суттєвих змін, а не для підтримки політики та влади режиму компартії.
Роберт Бернс. Велика Епоха
