Blog

Известная американская журналистка и историк Энн Эпплбаум, принимая в воскресенье престижную немецкую премию, призвала продолжать поддерживать Украину, утверждая, что пацифизм перед лицом агрессии зачастую является попустительством, пишет AP News.

Эпплбаум обратилась с призывом к аудитории во Франкфурте, где ей была вручена Премия мира немецкой книжной торговли. К ней присоединился ее муж, министр иностранных дел Польши Радек Сикорский, который, как и его жена, активно выступает на международной арене за поддержку Украины, защищающейся от вторжения РФ.

«Если есть хотя бы небольшой шанс, что военное поражение поможет положить конец этому ужасному культу насилия в России, как когда-то военное поражение положило конец культу насилия в Германии, мы должны им воспользоваться», — сказала Эпплбаум.

Многие немцы приняли этику пацифизма в результате агрессии их страны под руководством Адольфа Гитлера во время Второй мировой войны. И сейчас многие из них с сомнением относятся к поставкам оружия Киеву, опасаясь, что это может привести к распространению войны за пределы Украины на остальную Европу.

«Некоторые даже призывают к миру, торжественно ссылаясь на “уроки немецкой истории”», — отметила Эпплбаум, согласно стенограмме ее выступления, опубликованной организацией, присуждающей премию.

«Поскольку я сегодня здесь, принимаю премию мира, мне кажется, это подходящий момент, чтобы указать на то, что “я хочу мира” не всегда является моральным аргументом», — сказала Эпплбаум. «Это также подходящий момент, чтобы сказать, что урок немецкой истории заключается не в том, что немцы должны быть пацифистами».

«Напротив, мы уже почти столетие знаем, что требование пацифизма перед лицом агрессивной, наступающей диктатуры может означать просто попустительство и согласие с ней».

Она заявила, что «настоящий урок» немецкой истории должен заключаться в том, что немцы «несут особую ответственность за отстаивание свободы и рискуют при этом».

Премия, на которую выделяется 25 000 евро (27 185 долларов), была вручена в церкви Святого Павла по окончании книжной ярмарки во Франкфурте, который считается местом зарождения немецкой парламентской демократии.

Премия вручается с 1950 года. Ею награждаются люди, которые внесли вклад в воплощение идеи мира в жизнь посредством литературы, науки или искусства. В прошлом году премия была присуждена британско-индийскому писателю Салману Рушди за его упорство, несмотря на десятилетия угроз и насилия.

Немецкое информационное агентство dpa сообщило, что решительная поддержка Эпплбаум продолжения вооружения Украины вызвала критику, ссылаясь на Карин Шмидт-Фридерихс, главу Ассоциации немецких издателей и книготорговцев, которая присуждает премию.

Тем не менее, ее речь вызвала бурные аплодисменты, сообщает агентство dpa из Франкфурта.

По словам Эпплбаум, если довести пацифизм до логического конца, то «это будет означать, что мы должны потворствовать военному завоеванию Украины, культурному уничтожению Украины, строительству концентрационных лагерей в Украине, похищению детей в Украине».

Эпплбаум пишет для журнала The Atlantic. Она написала книги о тоталитаризме в Восточной Европе, в том числе «ГУЛАГ», «Железный занавес» и «Красный голод» о действиях диктатора Иосифа Сталина против украинцев. В 2004 году Эпплбаум была удостоена престижной Пулитцеровской премии.

Жюри премии отметило, что анализ Эпплбаум коммунистических и посткоммунистических систем в Советском Союзе и России раскрывает «механизмы, с помощью которых авторитаристы захватывают власть и сохраняют свой контроль».

С похвалой в адрес Эпплбаум выступила российский историк Ирина Щербакова, один из основателей запрещенной в России правозащитной организации «Мемориал», удостоенной Нобелевской премии мира в 2022 году.

Відома американська журналістка та історик Енн Епплбаум, приймаючи в неділю престижну німецьку премію, закликала й надалі підтримувати Україну, стверджуючи, що пацифізм перед обличчям агресії часто є потуранням, пише AP News.

Епплбаум звернулася із закликом до аудиторії у Франкфурті, де їй було вручено Премію миру німецької книжкової торгівлі. До неї приєднався її чоловік, міністр закордонних справ Польщі Радек Сікорський, який, як і його дружина, активно виступає на міжнародній арені за підтримку України, що захищається від вторгнення РФ.

«Якщо є хоча б невеликий шанс, що військова поразка допоможе покласти край цьому жахливому культу насильства в Росії, як колись військова поразка поклала кінець культу насильства в Німеччині, ми повинні ним скористатися», — сказала Епплбаум.

Багато німців прийняли етику пацифізму внаслідок агресії їхньої країни під керівництвом Адольфа Гітлера під час Другої світової війни. І зараз багато хто з них із сумнівом ставиться до постачання зброї Києву, побоюючись, що це може призвести до поширення війни за межі України на решту Європи.

«Деякі навіть закликають до миру, урочисто посилаючись на “уроки німецької історії”», — зазначила Епплбаум, згідно зі стенограмою її виступу, опублікованою організацією, що присуджує премію.

«Оскільки я сьогодні тут, приймаю премію миру, мені здається, це слушний момент, щоб вказати на те, що “я хочу миру” не завжди є моральним аргументом», — сказала Епплбаум. «Це також слушна нагода, щоб сказати, що урок німецької історії полягає не в тому, що німці мають бути пацифістами».

«Навпаки, ми вже майже століття знаємо, що вимога пацифізму перед обличчям агресивної диктатури, що наступає, може означати просто потурання і згоду з нею».

Вона заявила, що «справжній урок» німецької історії має полягати в тому, що німці «несуть особливу відповідальність за відстоювання свободи і ризикують при цьому».

Премію, на яку виділяється 25 000 євро (27 185 доларів), було вручено в церкві Святого Павла після закінчення книжкового ярмарку у Франкфурті, який вважається місцем зародження німецької парламентської демократії.

Премія вручається з 1950 року. Нею нагороджуються люди, які зробили внесок у втілення ідеї миру в життя за допомогою літератури, науки або мистецтва. Минулого року премію було присуджено британсько-індійському письменникові Салману Рушді за його стійкість, незважаючи на десятиліття погроз і насильства.

Німецьке інформаційне агентство dpa повідомило, що рішуча підтримка Епплбаум продовження озброєння України викликала критику, посилаючись на Карін Шмідт-Фрідеріхс, голову Асоціації німецьких видавців і книготорговців, яка присуджує премію.

Проте її промова викликала бурхливі оплески, повідомляє агентство dpa з Франкфурта.

За словами Епплбаум, якщо довести пацифізм до логічного кінця, то «це означатиме, що ми повинні потурати військовому завоюванню України, культурному знищенню України, будівництву концентраційних таборів в Україні, викраденню дітей в Україні».

Епплбаум пише для журналу The Atlantic. Вона написала книги про тоталітаризм у Східній Європі, зокрема «ГУЛАГ», «Залізна завіса» і «Червоний голод» про дії диктатора Йосипа Сталіна проти українців. У 2004 році Епплбаум була удостоєна престижної Пулітцерівської премії.

Журі премії зазначило, що аналіз Епплбаум комуністичних і посткомуністичних систем у Радянському Союзі та Росії розкриває «механізми, за допомогою яких авторитаристи захоплюють владу і зберігають свій контроль».

З похвалою на адресу Епплбаум виступила російський історик Ірина Щербакова, один із засновників забороненої в Росії правозахисної організації «Меморіал», удостоєної Нобелівської премії миру 2022 року.

Начальник японской полиции в понедельник лично извинился перед Ивао Хакамадой за его страдания, длившиеся десятилетиями, которые начались из-за чрезмерно властного следствия и несправедливого приговора, державшего его в камере смертников до прошлого месяца, когда он был оправдан в ходе повторного судебного процесса.

88-летний Хакамада, бывший боксер, был оправдан окружным судом Сидзуока, который заявил, что полиция и прокуроры совместно сфабриковали и подбросили ему улики, а также вынудили его признаться в содеянном с помощью жестоких и многочасовых закрытых допросов.

Оправдательный приговор был вынесен в начале этого месяца, когда прокуратура отказалась от права на апелляцию, хотя и подала жалобу на решение суда, что окончательно положило конец почти 60-летней судебной борьбе Хакамады за доказательство своей невиновности.

В понедельник начальник полиции префектуры Сидзуока Такаёси Цуда посетил Хакамаду у него дома и лично принес извинения. Когда он вошел в комнату, где его ждали Хакамада, его сестра Хидеко Хакамада и их сторонник, Хакамада молча поднялся со своего дивана, чтобы поприветствовать его.

«Мы сожалеем, что причиняли вам невыразимые душевные страдания и тяготы на протяжении 58 лет с момента ареста и до вынесения оправдательного приговора», — сказал Цуда, глубоко поклонившись. «Мы очень сожалеем». Цуда пообещал провести «тщательное и надлежащее расследование».

Хакамада, которому трудно вести беседу из-за его психического состояния, вызванного десятилетиями заключения в камере смертников, ответил: «Что значит иметь власть… Когда у тебя есть власть, ты не должен роптать».

91-летняя сестра Хакамады, которая поддерживала брата на протяжении всего долгого процесса по очистке его имени и сейчас живет с ним, поблагодарила начальника полиции за то, что он навестил их.

«Бесполезно жаловаться ему после стольких лет. Он не был замешан в этом деле и пришел сюда только по долгу службы», — сказала она журналистам. «Но я все равно согласилась на его визит, просто потому что хотела, чтобы мой брат поскорее расстался со своим прошлым в качестве заключенного камеры смертников».

Хакамада был арестован в августе 1966 года по делу об убийстве руководителя компании по производству пасты из бобов мисо и трех членов его семьи в Хамамацу, центральная часть Японии. Первоначально он был приговорен к смертной казни решением окружного суда 1968 года, но приговор не был приведен в исполнение из-за длительного процесса обжалования и повторного рассмотрения дела в Японии.

Потребовалось почти три десятилетия, чтобы Верховный суд отклонил его первую апелляцию на повторное рассмотрение дела. Вторая апелляция на повторное рассмотрение дела, поданная его сестрой в 2008 году, была удовлетворена в 2014 году. Суд постановил освободить его из одиночной камеры камеры смертников, но не снял с него обвинительный приговор в ожидании повторного рассмотрения дела.

Хакамада стал самым долгоживущим заключенным в камере смертников в мире и лишь пятым приговоренным к смертной казни, который был оправдан в ходе повторного судебного процесса в послевоенной Японии, где уголовные процессы длятся годами, а повторные приговоры выносятся крайне редко.

Его дело и оправдательный приговор вызвали призывы к большей прозрачности расследования, изменению законодательства, чтобы снизить препятствия для повторного суда, и дебаты о смертной казни в Японии.

Начальник японської поліції в понеділок особисто вибачився перед Івао Хакамадою за його страждання, що тривали десятиліттями і розпочалися через надмірно владне слідство і несправедливий вирок, який тримав його в камері смертників аж до минулого місяця, коли його виправдали під час повторного судового процесу.

88-річного Хакамаду, колишнього боксера, виправдав окружний суд Сідзуока, який заявив, що поліція і прокурори спільно сфабрикували і підкинули йому докази, а також змусили його зізнатися у скоєному за допомогою жорстоких і багатогодинних закритих допитів.

Виправдувальний вирок було ухвалено на початку цього місяця, коли прокуратура відмовилася від права на апеляцію, хоча й подала скаргу на рішення суду, що остаточно поклало кінець майже 60-річній судовій боротьбі Хакамади за доказ своєї невинуватості.

У понеділок начальник поліції префектури Сідзуока Такаяосі Цуда відвідав Хакамаду в нього вдома і особисто вибачився. Коли він увійшов до кімнати, де на нього чекали Хакамада, його сестра Хідеко Хакамада та їхній прихильник, Хакамада мовчки піднявся зі свого дивана, щоб привітати його.

«Ми шкодуємо, що завдавали вам невимовних душевних страждань і тягот упродовж 58 років від моменту арешту і до винесення виправдувального вироку», — сказав Цуда, глибоко вклонившись. «Ми дуже шкодуємо». Цуда пообіцяв провести «ретельне і належне розслідування».

Хакамада, якому важко вести бесіду через його психічний стан, спричинений десятиліттями ув’язнення в камері смертників, відповів: «Що означає мати владу… Коли в тебе є влада, ти не повинен нарікати».

91-річна сестра Хакамади, яка підтримувала брата впродовж усього тривалого процесу з очищення його імені і зараз живе з ним, подякувала начальнику поліції за те, що він відвідав їх.

«Марно скаржитися йому після стількох років. Він не був замішаний у цій справі і прийшов сюди тільки за службовим обов’язком», — сказала вона журналістам. «Але я все одно погодилася на його візит, просто тому що хотіла, щоб мій брат якнайшвидше розлучився зі своїм минулим як ув’язнений камери смертників».

Хакамада був заарештований у серпні 1966 року у справі про вбивство керівника компанії з виробництва пасти з бобів місо і трьох членів його сім’ї в Хамамацу, центральна частина Японії. Спочатку він був засуджений до смертної кари рішенням окружного суду 1968 року, але вирок не був приведений у виконання через тривалий процес оскарження і повторного розгляду справи в Японії.

Знадобилося майже три десятиліття, щоб Верховний суд відхилив його першу апеляцію на повторний розгляд справи. Другу апеляцію на повторний розгляд справи, подану його сестрою 2008 року, було задоволено 2014 року. Суд постановив звільнити його з одиночної камери камери смертників, але не зняв із нього обвинувальний вирок в очікуванні повторного розгляду справи.

Хакамада став найдовгоживучішим ув’язненим у камері смертників у світі і лише п’ятим засудженим до смертної кари, якого виправдали під час повторного судового процесу в повоєнній Японії, де кримінальні процеси тривають роками, а повторні вироки ухвалюють вкрай рідко.

Його справа і виправдувальний вирок викликали заклики до більшої прозорості розслідування, зміни законодавства, щоб знизити перешкоди для повторного суду, і дебати про смертну кару в Японії.

Согласно подсчетам Федерального статистического управления Германии, в 2023 году налоги на собак принесли не менее 421 миллиона евро дохода.

За десять лет поступления выросли более чем на 40%, а по сравнению с предыдущим годом — на 1,6%, сообщает немецкая газета Deutschlandfunk. Хотя в некоторых немецких городах существует налог на лошадей, в остальном он распространяется только на собак, но не на других домашних животных.

В Германии популяция собак является самой большой в Евросоюзе. В 2020 году в Германии «насчитывалось чуть более 10 миллионов домашних собак, то есть за 10 лет поголовье удвоилось», рассказал Эммануэль Дюкрос в интервью Europe 1.

Цена на корм для собак в Германии в 2023 году вырасла в среднем почти на 17%, по данным Statistisches Bundesamt, и этот налог может представлять собой существенное дополнительное бремя в зависимости от места проживания владельца, поскольку немецкие муниципалитеты вольны устанавливать ставку этого налога и условия.

Суммы и условия варьируются от города к городу. Например, в Берлине владельцы должны платить 120 евро в год, если у них одна собака, и 180 евро, если две. В Бремене годовая ставка налога за собаку составляет 150 евро, что является самым высоким показателем в стране.

Во Франкфурте ставка налога на одну собаку составляет всего 102 евро, но если у вас есть ротвейлер, американский бульдог или питбуль, ставка налога возрастает до 900 евро за собаку в год. То же самое происходит и в Нюрнберге, где владелец бойцовой собаки должен платить 1 056 евро в год. Однако если животное проходит тест на характер, сумма снижается до 264 евро.

Этот налог существует с XVI века. Тогда, как отмечает Les Echos, он использовался для того, чтобы заменить обязанность независимых фермеров брать своих собак на охоту. Спустя почти 500 лет этот налог, который раньше взимался в виде зерна, например ячменя или ржи, продолжает существовать в более современной форме.

Как только собака достигает трехмесячного возраста, владельцы должны зарегистрироваться в местном совете «для целей налогообложения», как сообщает Tarifcheck, немецкий сайт сравнения цен. Если налог не будет уплачен, владельцу грозит штраф в размере «нескольких тысяч евро за каждую незарегистрированную собаку», отмечает сайт.

Тем не менее, по данным немецких налоговых органов, примерно четверть числа четвероногих компаньонов ускользает от налогов. Следует отметить, что владельцы некоторых видов собак, например, собак-поводырей для слепых, собак-спасателей или пастухов, а также люди с низким уровнем дохода могут получить освобождение от уплаты налога.

Другие страны

Швейцария также просит владельцев собак внести свой вклад в государственные финансы. Как и у соседей, стоимость налога варьируется от места к месту, а точнее, от кантона к кантону и от муниципалитета к муниципалитету. В 2019 году налог на собаку в Устере составлял 200 швейцарских франков в год (212 евро), а в Лиестале или Беллинцоне — всего 70 швейцарских франков (74 евро).

Во Франции аналогичный налог существовал до 1971 года, но был отменен из-за недостаточной доходности. Созданный для борьбы с бешенством во времена Наполеона III, он стоил всего 1 или 2 франка и зависел от размера собаки. Тем не менее, он может принести французскому государству 990 миллионов евро, если исходить из швейцарского налога.

Эта новая перспектива отнюдь не радует ассоциации защиты животных, которые опасаются увеличения числа отказов от животных со стороны владельцев, не желающих платить лишнюю сумму за своего любимца. Для Германии проблема решена путем очередного удара по кошельку: отказ от животного или жестокое обращение с ним карается штрафом до 25 000 евро, в отличие от Франции, где штрафа нет вообще. Во Франции почти 30% семей имеют собак.

Згідно з підрахунками Федерального статистичного управління Німеччини, у 2023 році податки на собак принесли щонайменше 421 мільйон євро доходу.

За десять років надходження зросли більш ніж на 40%, а порівняно з попереднім роком — на 1,6%, повідомляє німецька газета Deutschlandfunk. Хоча в деяких німецьких містах існує податок на коней, загалом він поширюється тільки на собак, але не на інших домашніх тварин.

У Німеччині популяція собак є найбільшою в Євросоюзі. У 2020 році в Німеччині «налічувалося трохи більше ніж 10 мільйонів домашніх собак, тобто за 10 років поголів’я подвоїлося», розповів Еммануель Дюкрос в інтерв’ю Europe 1.

Ціна на корм для собак у Німеччині 2023 року зросла в середньому майже на 17%, за даними Statistisches Bundesamt, і цей податок може являти собою істотний додатковий тягар залежно від місця проживання власника, оскільки німецькі муніципалітети можуть вільно встановлювати ставку цього податку та умови.

Суми та умови варіюються від міста до міста. Наприклад, у Берліні власники повинні платити 120 євро на рік, якщо в них один собака, і 180 євро, якщо два. У Бремені річна ставка податку за собаку становить 150 євро, що є найвищим показником у країні.

У Франкфурті ставка податку на одного собаку становить лише 102 євро, але якщо у вас є ротвейлер, американський бульдог або пітбуль, ставка податку зростає до 900 євро за собаку на рік. Те ж саме відбувається і в Нюрнберзі, де власник бійцівського собаки повинен платити 1 056 євро на рік. Однак якщо тварина проходить тест на характер, сума знижується до 264 євро.

Цей податок існує з XVI століття. Тоді, як зазначає Les Echos, він використовувався для того, щоб замінити обов’язок незалежних фермерів брати своїх собак на полювання. Майже через 500 років цей податок, який раніше стягувався у вигляді зерна, наприклад ячменю або жита, продовжує існувати в більш сучасній формі.

Щойно собака досягає тримісячного віку, власники повинні зареєструватися в місцевій раді «для цілей оподаткування», як повідомляє Tarifcheck, німецький сайт порівняння цін. Якщо податок не буде сплачено, власнику загрожує штраф у розмірі «кількох тисяч євро за кожну незареєстровану собаку», зазначає сайт.

Проте, за даними німецьких податкових органів, приблизно чверть числа чотириногих компаньйонів вислизає від податків. Слід зазначити, що власники деяких видів собак, наприклад, собак-поводирів для сліпих, собак-рятувальників або пастухів, а також люди з низьким рівнем доходу можуть отримати звільнення від сплати податку.

Інші країни

Швейцарія також просить власників собак зробити свій внесок у державні фінанси. Як і у сусідів, вартість податку варіюється від місця до місця, а точніше, від кантону до кантону і від муніципалітету до муніципалітету. У 2019 році податок на собаку в Устері становив 200 швейцарських франків на рік (212 євро), а в Лієсталі або Беллінцоні — всього 70 швейцарських франків (74 євро).

У Франції аналогічний податок існував до 1971 року, але був скасований через недостатню прибутковість. Створений для боротьби зі сказом за часів Наполеона III, він коштував лише 1 або 2 франки і залежав від розміру собаки. Проте, він може принести французькій державі 990 мільйонів євро, якщо виходити зі швейцарського податку.

Ця нова перспектива аж ніяк не тішить асоціації захисту тварин, які побоюються збільшення кількості відмов від тварин з боку власників, які не бажають платити зайву суму за свого улюбленця. Для Німеччини проблема вирішена шляхом чергового удару по гаманцю: відмова від тварини або жорстоке поводження з нею карається штрафом до 25 000 євро, на відміну від Франції, де штрафу немає взагалі. У Франції майже 30% сімей мають собак.

Референдум в Молдове по вопросу о вступлении в Европейский союз прошел в условиях «беспрецедентного вмешательства» со стороны России и ее сторонников, заявил в понедельник представитель ЕС.

Очень незначительное большинство – 50,17%, проголосовало «за» на воскресном референдуме за включение в конституцию пункта, определяющего членство в ЕС как цель, при этом осталось подсчитать менее 1,5% бюллетеней.

Президент Майя Санду, который также претендует на переизбрание, хочет, чтобы Молдова, маленькая страна, расположенная между членами ЕС Румынией и Украиной, присоединилась к блоку к 2030 году.

«Это голосование прошло в условиях беспрецедентного вмешательства и запугивания со стороны России и ее доверенных лиц, направленных на дестабилизацию демократических процессов в Республике Молдова», – заявил пресс-секретарь ЕС Питер Стано.

Россия отрицает обвинения во вмешательстве. В понедельник Кремль назвал голосование в Молдове «несвободным».

Референдум – наряду с президентскими выборами, первый тур которых также состоялся в воскресенье, рассматривается как проверка того, сможет ли бывшая советская республика раз и навсегда выйти из-под влияния Москвы.

Перед голосованием молдавские власти заявили, что Илан Шор, беглый магнат, проживающий в России, предпринимал согласованные попытки вмешательства в референдум и выборы. Власти заявили, что удалили интернет-ресурсы, на которых размещалась дезинформация, и раскрыли российскую программу по подготовке молдаван к участию в массовых беспорядках.

«Россия и ее посредники постоянно прилагают усилия – не только в Молдове, но и против наших стран – и это долгосрочная борьба. У них нет границ. Мы, как Европейский союз… уважаем определенные принципы, в том числе законы, но Россия, ее акторы и прокси не уважают этого», – сказал Стано.

Референдум у Молдові з питання про вступ до Європейського Союзу пройшов в умовах «безпрецедентного втручання» з боку Росії та її прихильників, заявив у понеділок представник ЄС.

Дуже незначна більшість – 50,17%, проголосувала «за» на недільному референдумі за включення до конституції пункту, що визначає членство в ЄС як мету, водночас залишилося підрахувати менше ніж 1,5% бюлетенів.

Президент Майя Санду, яка також претендує на переобрання, хоче, щоб Молдова, маленька країна, розташована між членами ЄС Румунією та Україною, приєдналася до блоку до 2030 року.

«Це голосування відбулося в умовах безпрецедентного втручання і залякування з боку Росії та її довірених осіб, спрямованих на дестабілізацію демократичних процесів у Республіці Молдова», – заявив прессекретар ЄС Пітер Стано.

Росія заперечує звинувачення у втручанні. У понеділок Кремль назвав голосування в Молдові «невільним».

Референдум – поряд із президентськими виборами, перший тур яких також відбувся в неділю, розглядається як перевірка того, чи зможе колишня радянська республіка раз і назавжди вийти з-під впливу Москви.

Перед голосуванням молдовська влада заявила, що Ілан Шор, магнат-утікач, який проживає в Росії, робив узгоджені спроби втручання в референдум і вибори. Влада заявила, що видалила інтернет-ресурси, на яких розміщували дезінформацію, і розкрила російську програму з підготовки молдаван до участі в масових заворушеннях.

«Росія та її посередники постійно докладають зусиль – не тільки в Молдові, а й проти наших країн –і це довгострокова боротьба. У них немає кордонів. Ми, як Європейський союз… поважаємо певні принципи, зокрема закони, але Росія, її актори та проксі не поважають цього», – сказав Стано.

В 2024 году рождаемость в Италии достигнет нового рекордного минимума, сообщило в понедельник национальное статистическое бюро ISTAT, отметив 16-е ежегодное снижение и самый низкий показатель с момента объединения Италии в 1861 году, пишет Reuters.

Постоянно падающая рождаемость в Италии считается чрезвычайной ситуацией национального масштаба, но, несмотря на то, что сменяющие друг друга правительства обещали сделать эту проблему приоритетной, ни одно из них до сих пор не смогло остановить падение.

В период с января по июль родилось на 4 600 детей меньше, чем за тот же период прошлого года, что на 2,1% меньше, говорится в заявлении ISTAT.

В 2023 году в целом по Италии было зарегистрировано 379 890 рождений, то есть примерно шесть новорожденных на тысячу жителей. Это на 3,4% меньше, чем в 2022 году, и на 34,1% меньше, чем в 2008 году, когда в стране в последний раз наблюдался рост числа рожденных детей.

Данные за первые семь месяцев показывают, что коэффициент рождаемости, то есть среднее число детей, рождающихся у каждой женщины, составляет 1,2, что гораздо ниже показателя в 2,1, необходимого для стабильного населения.

В этом месяце рейтинговое агентство Scope Ratings заявило, что демографические показатели Италии являются худшими в Европе с точки зрения потенциала экономического роста в период с 2023 по 2040 год, а быстро стареющее население представляет угрозу для напряженных государственных финансов страны.

По данным Евростата, в прошлом году в Италии был самый низкий уровень занятости в Европейском союзе.

Другие данные, приведенные в докладе ISTAT, показывают, что в прошлом году женщины в Италии завели первого ребенка в среднем в 31 год, что примерно соответствует уровню 2022 года, и что 42,4 % детей родились у незамужних женщин, по сравнению с 41,5 % годом ранее.

У 2024 році народжуваність в Італії сягне нового рекордного мінімуму, повідомило в понеділок національне статистичне бюро ISTAT, відзначивши 16-те щорічне зниження та найнижчий показник з моменту об’єднання Італії в 1861 році, пише Reuters.

Постійно падаюча народжуваність в Італії вважається надзвичайною ситуацією національного масштабу, але, незважаючи на те, що уряди, які змінювали один одного, обіцяли зробити цю проблему пріоритетною, жоден з них досі не зміг зупинити падіння.

У період із січня по липень народилося на 4 600 дітей менше, ніж за той самий період минулого року, що на 2,1% менше, йдеться в заяві ISTAT.

У 2023 році загалом по Італії було зареєстровано 379 890 народжень, тобто приблизно шість новонароджених на тисячу жителів. Це на 3,4% менше, ніж у 2022 році, і на 34,1% менше, ніж 2008 року, коли в країні востаннє спостерігалося зростання кількості народжених дітей.

Дані за перші сім місяців показують, що коефіцієнт народжуваності, тобто середня кількість дітей, що народжуються в кожної жінки, становить 1,2, що набагато нижче за показник у 2,1, необхідний для стабільного населення.

Цього місяця рейтингове агентство Scope Ratings заявило, що демографічні показники Італії є найгіршими в Європі з погляду потенціалу економічного зростання в період з 2023 до 2040 року, а населення, що швидко старіє, становить загрозу для напружених державних фінансів країни.

За даними Євростату, минулого року в Італії був найнижчий рівень зайнятості в Європейському союзі.

Інші дані, наведені в доповіді ISTAT, показують, що торік жінки в Італії завели першу дитину в середньому в 31 рік, що приблизно відповідає рівню 2022 року, і що 42,4% дітей народилися в незаміжніх жінок, порівняно з 41,5% роком раніше.