Blog

Пересохла Янцзи, найдовша річка в Китаї (3915 км), третя за довжиною у світі і проект під назвою дамба «Трьох ущелин» невдовзі після свого завершення зіткнувся з величезними проблемами. Про це стало відомо 18 травня на засіданні Державної Ради Китаю під керівництвом Прем’єр-міністра КНР Вень Цзябао.

#img_left_nostream#Державна Рада КНР уперше визнала важливість проблем, пов’язаних з дамбою «Трьох ущелин». Серед проблем були названі такі: стабілізація життя 1,4 млн людей, що мешкають в басейні Янцзи, несприятливий вплив на навколишнє середовище і запобігання геологічних катастроф і економічних негараздів. Проект також створив проблеми в судноплавстві, зрошенні та водопостачанні в середній і нижній течії річки Янцзи, які повинні бути «належним чином врегульовані», говорилося на засіданні Ради.

Можна припустити, що зроблене режимом визнання проблем навколо греблі «Трьох ущелин» у провінції Хубей пов’язано з тим, що вони можуть набути величезних масштабів, а також з пов’язано з сумнівними $23 млрд.

 

Брак води

У пониззі і середній течії річки Янцзи раніше щороку відбувалися повені, але з листопада минулого року випало мало опадів. У провінції Хубей настала посуха.

Рівень води в озері Поянху в провінції Цзянсі, найбільшому прісноводому озері в Китаї, впав до рекордно низького рівня, так що площа поверхні озера скоротилася на 82%.

 

Брак електрики

Гребля «Трьох ущелин» стримує саме величезне водосховище, на якому стоїть гідроелектростанція. 1392 водосховища за течією річки працюють нижче «мертвого рівня» станом на 15 травня, згідно з повідомленням Департаменту водного господарства КНР.

«Мертвий рівень» є граничним, який забезпечує нормальну роботу водосховища для вироблення електроенергії. Тільки перевищення його дозволяє брати воду також і для зрошення, каже голова Департаменту.

Один зі співробітників Бюро водних ресурсів Янцзи на ім’я Чжан в інтерв’ю The Epoch Times розповів, що причиною пересихання річки він вважає греблю «Трьох ущелин». До будівництва греблі висока температура приводила до танення снігів біля витоку річки Янцзи, і великі паводки спускалися з верхів’я річки, приводячи в червні до великих повеней. Гребля перекрила воду для того, щоб утримувати рівень води у верхів’ї, достатній для вироблення електроенергії, і цим знизила рівень води в середній і нижній течії річки.

 

Судноплавство

Від судноплавства на Янцзи залежить велика частина промислових підприємств Китаю і мільйони людей. На сьогодні річка закрита для проходу великих морських суден, і коли її відкриють – невідомо. На будівництво греблі, яке тривало 17 років, в басейн річки переїхало 1,4 млн людей.

Забруднена вода у найбільшому водосховищі – озері розміром близько 400 квадратних кілометрів, – періодично скидається в річку, забруднює питну воду в пониззі річки, де знаходяться густонаселені райони.

Розміри водосховища також небезпечні, оскільки можуть викликати геологічні катастрофи, такі як землетруси або зсуви, спровоковані вагою такого величезного обсягу  води.
  

Захарі Карабелл (Zachary Karabell) «Надзлиття: як Китай та Америка стали однією економічною системою і чому від цього залежить добробут всього світу». 340 стор., вид-во Simon&Schuster. Жовтень, 2009.

#img_left_nostream#У своїй книзі під цією скромною назвою автор розповідає про те, чому економіки таких гігантів, як США і КНР насправді є однією системою, що військово-морський флот Америки є анахронізмом, що керівництво обох країн одного разу сяде разом за один стіл і вирішить питання щодо процентних ставок.

Книга З. Карабелла є яскравим втіленням приказки про те, що тільки дуже розумні люди можуть придумати дурні речі. З. Карабелл – доктор філософських наук Гарвардського університету, бізнес-консультант і економічний аналітик. Він пише про те, що в майбутньому конфлікту у відносинах між США і КНР не буде.

Книга починається з убивства студентів на площі Тяньаньмень і охоплює останні два десятиліття економічних перетворень у Китаї. Наголос зроблений на нову інтерпретацію набору добре відомих фактів. Або, швидше, на підмножину фактів: багато яких важливих подій оминули, щоб створити логічну цілісну картину того, що відбувається в Китаї.

Головна ідея З. Карабелла полягає в тому, що дуже тихо і непомітно відбулося злиття американської і китайської економіки – «супермішанина», або «Кимерика». Про це свідчать такі факти: у США перед Китаєм існує величезний борг, зростає американський бізнес у Китаї, вступ Китаю до Світової Організації Торгівлі (СОТ), зростання торгівлі між країнами та іноземних інвестицій і т.д.

Там, де деякі аналітики бачать фракційну боротьбу в Комуністичній партії, пан Карабелл бачить «амбіції окремих осіб…, що підпорядковані загальному благу» (стор. 164). Там, де інші не бачать у Китаї повноцінного конкурента США, а говорять про роздуту інформацію щодо економіки КНР, пан Карабелл говорить про справжню дружбу. Там, де інші порівнюють Комуністичну партію Китаю з мафією, яка піклується тільки про себе і свою еліту, що грабує ресурси і нищить конкурентів, пан Карабелл бачить афінську «демократію».

Він розповідає нам про успіхи американського бізнесу в Китаї, при цьому упускаючи масу інших фактів, про які можна дізнатися, наприклад, з книжок Джо Студвелла (Joe Studwell) «Китайська мрія» й Етана Гутманна (Ethan Gutmann) «Втрата Нового Китаю». Не володіючи інформацією про реальні причини успіхів або невдач іноземного бізнесу в Китаї, Карабелл не може їх пояснити, так само як і прогнозувати майбутній успіх. У його аналізі глибокі розбіжності й суперечливі інтереси між США і Китаєм відійшли на задній план.

Так, наприклад, 13 січня Майкл Маллен, голова Об’єднаного комітету начальників штабів США, заявив, що «Китай інвестує в дуже високотехнологічні та наукомісткі речі … Багато які з цих можливостей зосереджені в Сполучених Штатах».

Китай розробляє протисупутникову та протикорабельну зброю не заради забавки, а для військових потреб. І як можна говорити про злиття економік США і КНР, не враховуючи незалежності Тайваню…

Вивчення сонячної активності, клімату і тектонічної активності Землі показало, що ці процеси змінюються синхронно (одночасно), як ніби ними керують з одного центру. В згаданій ситуації в дослідників виникає природня спокуса приписати диригентські функції власної галузі знань сонячним, атмосферним, тектонічним процесам або впливам електромагнітних, магнітних і гравітаційних полів. Але в конкурсі за місце диригента виграє Сонячна система в цілому. У цій проблемі, як з’ясувалося, непогано розумівся Козьма Прутков.

Дивлячись на сонце,

примруж очі свої,

і ти сміливо розгледиш на ньому плями.

     Козьма Прутков.

При русі планет навколо Сонця і взаємодії їх гравітаційних полів виникають синхронні коливання сонячних і планетарних процесів. Періоди коливань залежать від часу обертання планет і Сонця навколо центра ваги Сонячної системи (барицентра), а їх амплітуди (розмаху коливань) залежать від мас планет і їх відстаней до Сонця. Внутрішні процеси небесних тіл також змінюють розмах коливань (Беррі, 2006 а, Berry, 2006).

Коливання сонячної активності викликають, по-перше, важкі планети (Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун). При русі по орбітах вони переміщують барицентр щодо центра ваги Сонця (Хлистов та ін, 1992; Freeman, Hasling, 2004). Це переміщення змінює швидкості орбітальних рухів Сонця і планет і впливає на їх внутрішні процеси. По-друге, на Сонце значно впливають приливні сили Юпітера, Венери, Меркурія і Землі. Ці сили розтягують Сонце і зменшують швидкість його обертання навколо осі. Подібним чином фігурист зменшує швидкість свого обертання, розставляючи руки в сторони. Періодичні зміни форми і швидкості руху Сонця призводять до коливань сонячної активності (Беррі, 2006 а, Berry, 2006).

Найбільші переміщення барицентра і приливні сили виникають тоді, коли планети шикуються в лінію по один бік від Сонця. Наприклад, Юпітер, Сатурн, Нептун і Меркурій опиняються на одній лінії кожні 178,7 років. Це один з головних циклів Сонячної системи. Є й інші коротші та довші цикли (Беррі, 1991, 1993), про які буде сказано нижче.

За підвищеннями та зниженнями сонячної активності (СА) спостерігають з 1700 р. Активні області – це ділянки глибшого і холоднішого шару Сонця. Їх видно завдяки сильним магнітним полям, всередину яких не можуть проникнути більш гарячі й яскраві шари сонячної поверхні. На яскравому тлі поверхні вони мають вигляд темних плям (мал. 1). Активні області формують потоки намагніченої плазми й елементарних частинок, а також ультрафіолетове випромінювання, які впливають на магнітне поле Землі, її атмосферу і поверхню.

#img_center_nostream#

СА характеризується індексами, при обчисленні яких враховують кількість і розміри площ темних плям. Використовують різні індекси СА. Найвідомішими є числа Вольфа і їх 11-річні цикли (мал. 2). Ці індекси не враховують напрямки магнітних полів. У 20-му (парному) сонячному циклі Вольфа, який почався в жовтні 1964 р, як і в інших парних циклах Вольфа, плями у північній півкулі Сонця мають негативну південну полярність магнітних полів. З цієї причини на графіку мал. 3 парні цикли Вольфа мають негативні значення індексів і є негативними напівперіодами 22-річних циклів Хейла.

#img_center_nostream#

Наступний цикл Вольфа № 21 (непарний) характеризується, як і всі непарні цикли Вольфа, позитивними магнітними полями і позитивними індексами Хейла. Облік напрямків магнітних полів сонячних плям перетворює 11-річні цикли Вольфа (мал. 2) на 22-річні цикли Хейла (мал. 3).

Сонце краще тим,

що світить і гріє;

а місяць тільки світить,

і то лише в місячну ніч!

     Козьма Прутков.

Модель сонячної активності (МСА) циклів Хейла, що включає в себе коливання з періодами в 22 і 17,9 років, була виділена з ряду спостережень (мал. 3) за сонячною активністю (СА) в 1700-2000 рр. (Беррі, 2006 а).

Кліматична модель (мал. 3) температур північної півкулі (МТСП), отримана з 300-річного ряду приросту кілець дерева, складається з 12 коливань з періодами від 7 до 230 років, включаючи сонячні періоди в 22 роки і 18 років (Беррі, 2006 а, 2007 б).

#img_center_nostream#

Найдивовижнішим є те, що майже всі мaксимуми циклів Хейла збігаються з потеплінням, а мінімуми – з похолоданнями. Фази коливання цих процесів добре синхронізовані, хоча їх амплітуди сильно відрізняються (мал. 3). Ця картина різко суперечить теорії кліматологів. Вони заперечують роль Сонця у формуванні кліматичних змін та існування стабільних коливань клімату. Розпечена плазма сонячного вітру, магнітна полярність якої змінюється кожні 11 років, обтікає Землю і взаємодіє із земною магнітосферою. Поверхня Землі і повітря нагріваються то сильніше, то слабше, в залежності від знаку магнітної полярності активних областей Сонця (Беррі, 1993).

Якщо запитають тебе:

що корисніше, сонце або місяць?

– Відповідь: місяць.

Бо сонце світить вдень,

коли і без того ясно;

а місяць – уночі.

     Козьма Прутков.

Місячно-сонячні приливні сили розтягують земну кулю (атмосферу, гідросферу і літосферу). Ці сили є однією з основних причин синхронних коливань клімату, активності землетрусів і вулканів (http://hpiers.obspm.fr/eop-pc/). При розташуванні Місяця на лінії Сонце – Земля їх приливні сили у центрі Землі не дорівнюють нулю. Тому відбувається переміщення твердого ядра Землі всередині його рідкої оболонки. Ці зміщення внутрішнього ядра відносно геометричного центру рідкого ядра і розтягнення Землі по лінії Сонце-Місяць переміщують вісь обертання Землі, збільшують момент її інерції і зменшують швидкість її обертання (Авсюк, 1996).

Зменшення швидкостей і напрямків обертання Землі (земна вісь рухається подібно осі дитячої дзиги) призводить до синхронних змін течій океанів, рідких внутрішніх шарів Землі і циркуляцій атмосфери. У твердих породах земної кори при цьому змінюються напруги та деформації, активізуються землетруси і вулкани (Беррі, 1991, 1993, 2006 в), а в атмосфері повітря уздовж меридіанів активніше переміщується, чому слідує зниження температур (Сидоренков, 2002). Таке походження одночасних похолодань і підвищень тектонічної активності (мал. 4).

#img_center_nostream#

Збільшення швидкостей обертання при зближенні центрів твердого та рідкого ядер Землі, відповідно, зменшує сейсмічну активність, меридіональну циркуляцію атмосфери і підвищує температуру повітря (мал. 4).