Послідовники Фалунь Дафа (ін. назва Фалуньгун) інсценують процес незаконного вилучення органів у людини. Тайпей, Тайвань. 20 липня 2014 року. Фото: Mandy Cheng/AFP/Getty Images
З 2006 року Китай прославився завдяки величезній кількості проведених операцій з пересадки органів і максимально швидкому пошуку донорів. У 2004 році на веб-сайті Першої лікарні китайського Медичного університету м. Шеньяна було опубліковано докладний посібник з пошуку, а також пересадки нирок від живих людей. Медустанова запрошувала людей з усього світу для трансплантації. Пізніше, коли у світі піднявся шум про те, що в Китаї насильно видаляють органи у живих людей, це оголошення було видалене адміністрацією сайту (zoukiishoku.com). Замість цього там з’явилося повідомлення: «Пошук відповідної людини для пересадки печінки займає приблизно від одного до двох місяців; для пересадки нирки потрібно від одного тижня до місяця».
З таким швидким пошуком відповідного трансплантата вартість операцій також була досить дорогою. На сайті був викладений прейскурант, який показував, що вартість пересадки нирки становила $60 тис., пересадка печінки обходилася в $100 тис., а за пересадку легень або серця потрібно було викласти понад $150 тис.
«Розвиток у галузі трансплантації став можливим завдяки тому, що у військових був доступ до „живого“ джерела органів»
Цими оголошеннями клініки Китаю привабили пацієнтів з усього світу. Згідно з повідомленням, опублікованим китайським журналом Life Week у 2004 році, Східний центр трансплантації органів Тяньцзіня провів операції з пересадки для багатьох багатих китайців і місцевих чиновників, а також для десятків тисяч пацієнтів, які приїхали з-за кордону. «Крім корейців, такі „послуги“ надавалися пацієнтам з майже 20 азіатських країн, включаючи Японію, Малайзію, Єгипет, Пакистан, Індію, Саудівську Аравію, Йорданію, Гонконг, Макао і Тайвань», — повідомлялося в публікації.
Директор згаданого медзакладу Шен Чжун’ян також очолював Інститут пересадки печінки при госпіталі для воєнізованої міліції. За кількістю операцій з пересадки органів, які провів Шен, можна отримати уявлення про масштаби трансплантаційного бізнесу в Китаї. Так, до квітня 2004 року Шен провів понад тисячу операцій з пересадки печінки, а в березні 2005 року Шен провів свою 1600-ую операцію з пересадки печінки — подібний рекорд навряд чи можна зустріти в будь-якій іншій країні світу.
Високі ціни при дешевих «вихідних матеріалах» давали колосальний прибуток. У статті китайської газети Southern Weekend від 18 липня 2007 року говориться: «Швидко зростальний бізнес приніс Східному центру з пересадки органів величезний дохід. Згідно з попередніми повідомленнями засобів масової інформації, одні лише операції з пересадки печінки в 2004 р. принесли Східному центру, як мінімум, 100 млн юанів (приблизно $12 мільйонів) доходу». Відомий медзаклад — військовий госпіталь №309 Китайської народної визвольної армії — зазначав у своїх матеріалах: «Пересадка органів — ключове джерело прибутку для нашого відділення. Вона принесла дохід 16 мільйонів юанів у 2003 р. (приблизно $2 млн) і 13,5 мільйонів юанів у першій половині 2004 року. В цьому році (2005 р.) дохід від трансплантації, як очікується, досягне більше 30 мільйонів юанів».
Пересадка органів у військових лікарнях
У багатьох статтях у китайському інтернеті в той час писалося, що для пересадки органів залучалися доктора та медсестри з числа військових або фахівці з госпіталів воєнізованої міліції, або з інших клінік Китаю, що належать військовим. Але жодна стаття не повідомляла про джерело органів.
У військових госпіталях або в госпіталях воєнізованої міліції пересадка органів — один з найбільш розвинених напрямів. Згідно з повідомленням журналу Live Week в квітні 2006 року, 98% донорів органів у Китаї перебувають на обліку державних установ, не пов’язаних з охороною здоров’я, — імовірно, це означає, що донорів забезпечують військові та воєнізована міліція.
У повідомленні агентства новин Сіньхуа, опублікованому в грудні 2008 р., наводилася цитата колишнього директора Другого військового медичного університету Чжан Янліна. Він сказав: «У 1978 році тільки три китайських військових госпіталі могли провести операцію з пересадки нирки. Але зараз більш ніж 40 військових госпіталів, тобто чверть всіх китайських військових медзакладів, можуть провести операції з трансплантації печінки, нирки, серця і легенів».
Цивільні лікарні Китаю, які виконують тисячі операцій з трансплантації органів, зазвичай пов’язані з військовими шпиталями різними шляхами: часто головний лікар має близькі відносини зі службовцями з військового шпиталю, або безпосередньо з їхнім головним лікарем. Одним із прикладів є те, що військові створили Китайський медичний Університет для навчання військових лікарів. Університет дуже тісно пов’язаний зі збройними силами. Крім того, Шен Чжун’ян, директор Східного центру з пересадки органів, як уже згадувалося, був головою Інституту пересадки печінки при госпіталі воєнізованої міліції.
Розвиток у галузі трансплантації [в Китаї] став можливим завдяки тому, що у військових був доступ до „живого“ джерела органів».
Звідки беруться органи?
Відтоді як комуністи прийшли до влади в Китаї в 1949 році, військові і міліція були замішані у видаляння органів у в’язнів, яких засудили до смертної кари. Після того як Цзян Цземінь почав переслідування Фалуньгун у 1999 році, в цьому бізнесі з’явилося нове джерело для отримання органів.
За даними звіту «Кривавий урожай», який склали адвокат Дейвід Мейтас і колишній Держсекретар Азіатсько-Тихоокеанського регіону Канади Девід Кілгур, кількості страчених в’язнів у КНР було далеко не достатньо для задоволення запитів на органи в Китаї. У звіті вказується, що з 2000-го по 2006 рік для 40 тис. операцій з пересадки донорами були використані послідовники Фалуньгун.
У 2006 році, згідно зі статистикою, у КНР стратили 8 тис. ув’язнених. У той же час, було проведено більше 12 тис. операцій з пересадки органів. Звідки ж надійшла решта — чотири тисячі органів? Це, мабуть, пов’язано з переслідуванням Фалуньгун.
Є дві дивні речі в кількості трансплантацій у Китаї. Число операцій несподівано збільшилося в 2000 році, а в 2007 — раптово зменшилося. У 2000 році переслідування Фалуньгун тільки почалося, а в 2006 інформація про видалення органів у живих послідовників Фалуньгун стала надбанням світової громадськості. Відтоді закони про пересадку органів стали жорсткішими, і такі операції стали робити таємно. Під тиском світової громадськості, міністерство охорони здоров’я КНР видало указ, який обмежує можливості іноземців приїхати в Китай з метою пересадки органів. Однак ця злочинна практика все ж не припинилася повністю, і переслідування Фалуньгун все одно тривало.
За межами Китаю, щоб отримати необхідний орган для пересадки, зазвичай потрібно чекати рік чи два. Китайські ж лікарні кричали, що від одного тижня до двох місяців вони знайдуть донора, що вказує на наявність достатньої кількості «свіжих» органів у Китаї.
У звіті «Кривавий урожай» автори стверджують, що в Китаї є група живих людей, яких використовують як донорів — в будь-який момент на замовлення одного з них доставляють в операційну, витягують життєво важливі органи, а потім кремують тіла, щоб приховати сліди злочинів. Згідно з юристами, які підготували цей звіт, тільки послідовники Фалуньгун можуть відповідати такій групі.
Криваві гроші
Надприбутки, отримані військовими госпіталями, засновані на «злі, досі не баченому на планеті Земля», як писав Дейвід Мейтас. Рушійною силою такого нелюдського злочину є режим на чолі з Цзян Цземінем і Чжоу Юнканом.
Стародавнє китайське прислів’я мовить: «Одна добра справа породжує інше добру справу, а за злі вчинки завжди настає розплата. Не так, що відплата ніколи не настане, просто час ще не прийшов». Якщо судити з останніх подій у Китаї — інтенсивної боротьби за владу в Китаї — ця стара приказка не втратила свою актуальність.
Угруповання у владі, очолюване колишнім генеральним секретарем КНР Цзян Цземінем і главою Політико-юридичної комісії Чжоу Юнканом, вже втрачає владу. Саме з їхнього відома відбувалося насильницьке вилучення органів у живих людей у Китаї. Цзян, за повідомленнями джерел Великої Епохи, прикутий до ліжка, а проти Чжоу Юнкана ведеться розслідування. У квітні ще один впливовий чиновник з їхнього негласного клану — Бо Сілай — був звільнений з усіх партійних постів і також став об’єктом розслідування. Прем’єр Держради КНР Вень Цзябао і лідер Китаю Ху Цзіньтао, які, як вважається, ратують за реформи в країні, поступово концентрують владу в своїх руках. Очікується, що найближчим часом будуть спливати все нові відомості про вчинені на початку 2000-х років злочини, в тому числі і про насильницьке видалення органів у живих людей, за які несе відповідальність Цзян Цземінь і його соратники.
Ян Нін, Велика Епоха
