Blog

Двадцатого мая в парке им. Т.Г. Шевченко Днепропетровска состоялся первый отборочный тур конкурсантов самого популярного в Украине вокального шоу «Х-фактор». Желающие проверить свои певческие возможности заполняли анкеты и участвовали в прослушивании.

#img_left#В Днепропетровск «Х-фактор» приехал в составе 3 больших автобусов с логотипами телеканала СТБ и самого проекта, а также нескольких микроавтобусов. Отбор днепропетровских участников «Х-фактор-3» начался в 9 часов утра.

В центральном парке города в этот день собралось большое количество поклонников телепроекта. Погода была ясной и солнечной. Чтобы заводить публику, на сцену вышла ведущая шоу Оксана Марченко, а также финалисты «Х-фактор-2», давшие небольшую концертную программу. После этого начинающие вокалисты заполняли первичные анкеты участников шоу «Х-фактор. 3 сезон» и, дождавшись очереди, демонстрировали свой талант перед продюсерами конкурса.

Из палаток светло-серого цвета с надписью «Х-фактор» доносились голоса поющих конкурсантов. Прошедшие первый отбор участники должны были ещё выступить в летнем театре парка уже перед видеокамерами. Игоря Кондратюка, Серёгу, Ёлку и Соседова в парке никто не видел. Очевидно, они появятся на следующих отборочных турах вокального шоу. Предкастинг продолжался, пока не осталось ни одного желающего выступить, и закончился примерно в 18 часов.

Днепропетровск был последним из городов-миллионников, где можно было пройти предкастинг. Начиная с 14 апреля первый отборочный тур конкурсантов «Х-фактор-3» уже прошёл в Донецке, Харькове, Киеве, Львове, Одессе.

Лучшие из кандидатов на участие в «Х-фактор-3» получат шанс выиграть главный приз конкурса — 2 млн гривен.

У фінальному матчі Ліги чемпіонів лондонський «Челсі» у драматичному матчі у серії пенальті переграв мюнхенську «Баварію».

З самого початку зустрічі було зрозуміло, що підопічні Роберто Ді Маттео гратимуть у своїй звичній манері другим номером, роблячи ставку на контратаку.

Мюнхенці, виступаючи у ролі господарів, періодично влаштовували справжній штурм воріт Петра Чеха, проте м’яч у ворота просто не йшов.

Було схоже, що «Баварія» вирішила задавити суперника статистикою, подавши за всю гру близько двох десятків кутових і більше 20 разів пробивши по воротах суперника.

Однак пробити ворота «Челсі» вдалося лише на 83-й хвилині. Томас Мюллер, після дальнього навісу, головою відправив м’яча під поперечину 1:0.

Футболісти мюнхенського клубу зарано повірили у свою перемогу і, після забитого м’яча, явно почали тягнути час, за що і поплатилися.

«Челсі» заробили на 88-й хвилині матчу свій перший кутовий, після подачі якого Дід’є Дрогба зрівняв рахунок 1:1, і перевів гру в овертайм.

На самому початку додаткового часу «Баварія» не скористалася хорошим шансом вирвати перемогу – Роббен не зміг реалізувати пенальті.

У доданий час команди голів не забили і долю чемпіонства вирішували 11-метрові удари.

Серія пенальті добре почалася для «Баварії», Нойер парирував удар Мати. Однак Швайнштайгер і Оліч свої дуелі із Петру Чеху програли.

Вирішальний удар випав на долю Дрогба, який холоднокровно відправив м’яч точно у кут.

Команда Романа Абрамовича вперше за всю свою історію виграє Лігу чемпіонів.

Українець Анатолій Тимощук вийшов на поле з перших хвилин і відіграв повністю весь матч.

«Баварія» – «Челсі» – 1:1, по пенальті – 3:4

Голи: Мюллер (83), Дрогба (88).

«Баварія»: Нойер, Контенто, Боатенг, Тимощук (ван Буйтен, 87), Швайнштайгер, Лам, Мюллер, Рібері, Кроос (Олич, 97), Гомес, Роббен

«Челсі»: Чех, Давид Луїс, Бозінгва, Кейхілл, Обі Мікел, Е. Коул, Лемпард (Малуда, 73), Мата (Торрес, 84), Бертран, Дрогба, Калу

Попередження: Швайнштайгер (2), Е. Коул (81), Давид Луіз (86), Дрогба (93), Торрес (120). #img_gallery#

В финальном матче Лиги чемпионов лондонский «Челси» в драматическом матче в серии пенальти переиграл мюнхенскую «Баварию».

В самом начале встречи было очевидным то, что подопечные Роберто Ди Маттео будут играть в своей привычной манере вторым номером, делая ставку на контратаку.

Мюнхенцы, выступая в роли хозяев, периодически устраивали настоящий штурм ворот Петра Чеха, однако мяч в ворота просто не шел.

Было похоже, что «Бавария» решила задавить соперника статистикой, подав за всю игру около двух десятков угловых и более 20 раз пробив по воротам соперника.

Однако пробить ворота «Челси» удалось лишь на 83-й минуте. Томас Мюллер, после дальнего навеса, головой отправил мяч под перекладину 1:0.

Футболисты мюнхенского клуба рано поверили в победу и после забитого мяча явно начали тянуть время, за что и поплатились.

«Челси» заработали на 88-й минуте матча свой первый угловой, после подачи которого Дидье Дрогба сровнял счет 1:1, и перевел игру в овертайм.

В самом начале дополнительного времени «Бавария» упустила хороший шанс вырвать победу – Роббен не смог реализовать пенальти.

В добавленное время команды голов не забили и судьбу чемпионства решали 11-метровые удары.

Серия пенальти хорошо началась для «Баварии», Нойер парировал удар Маты. Однако Швайнштайгер и Олич свои дуэли Петру Чеху проиграли.

Решающий удар выпал на долю Дрогба, который хладнокровно отправил мяч точно в угол.

Команда Романа Абрамовича впервые за всю свою историю выигрывает Лигу чемпионов.

Украинец Анатолий Тимощук вышел на поле с первых минут и отыграл полностью весь матч.

«Бавария» — «Челси» — 1:1, по пенальти – 3:4

Голы: Мюллер (83), Дрогба (88).

«Бавария»: Нойер, Контенто, Боатенг, Тимощук (ван Буйтен, 87), Швайнштайгер, Лам, , Мюллер, Рибери, Кроос (Олич, 97), Гомес, Роббен

«Челси»: Чех, Давид Луис, Бозингва, Кэйхилл, Оби Микел, Э.Коул, Лэмпард (Малуда, 73), Мата (Торрес, 84), Бертран, Дрогба, Калу

Предупреждения: Швайнштайгер (2), Э.Коул (81), Давид Луиз (86), Дрогба (93), Торрес (120). #img_gallery#

Нынешний территориальный спор между КНР и Филиппинами в Южно-китайском море был использован как инструмент борьбы между двумя влиятельными кланами в верхушке компартии Китая. Лидер партии Ху Цзиньтао воспользовался этим конфликтом, чтобы усилить свою власть над армией.



Противостояние разгорелось в прошлом месяце, когда китайские судна препятствовали филиппинским кораблям арестовать китайских рыболовов в районе рифа Скарборо (остров Хуанъянь). Китай заявляет о своих правах на эту территорию, однако Филиппины категорически с этим не согласны.

Кроме Китая, который претендует на значительную часть акватории в Южно-китайском море, оспаривают смежные территории также и другие азиатские страны, включая Тайвань и Вьетнам.

Одним из главных двигателей конфликта с Филиппинами стал министр обороны КНР Лян Гуанле — давний соратник недавно уволенного Бо Силая, бывшего главы крупного мегаполиса Чунцин. Последний предположительно планировал государственный переворот вместе со своим покровителем Чжоу Юнканом, теперь уже номинальным главой политико-юридической комиссии — госоргана, подобного фашистскому гестапо.

Чжоу и Бо принадлежат фракции бывшего диктатора Цзян Цзэминя, которая враждует с фракцией действующего лидера партии Ху Цзиньтао и премьера Вэнь Цзябао. Негласный клан Цзяна ещё называют группировкой «Кровавые руки» из-за склонности репрессировать свой народ, в частности последователей духовной практики Фалуньгун.

Во вторник газета Народно-освободительной армии Китая (НОАК) опубликовала статью, в которой призвала офицеров правильно оценивать общую политическую ситуацию и соблюдать дисциплину.

Аналитики уверены, что эта статья служит сигналом для военных лидеров, которые всё ещё остаются преданными Чжоу Юнкану. Газета является рупором Центрального военного совета, который подчиняется Ху Цзиньтао.

Между тем, в отношении Чжоу Юнкана проводится секретное расследование, и он уже передал руководство политико-юридической комиссией, которая ведает всеми силовыми структурами в стране, своему заместителю — министру внутренних дел Мэн Цзяньчжу.

8 мая зарубежный филиал партийного издания «Народная газета», которая контролируется соратником Чжоу — Ли Чанчунем, министром пропаганды КНР, — опубликовал статью с призывом не способствовать усилению территориального конфликта.

Статья в газете НОАК за 12 мая раскритиковала «провокаторов, желающих из-за своей злости начать войну» и вступить в конфликт с США, которые поддерживают филиппинцев.

Аналитик Ли Тяньсяо утверждает, что министр обороны Лян Гуанле стремится благодаря этому конфликту отвлечь внимание лидера партии Ху и премьера Вэня и не дать им провести расследование в отношении арестованного Бо Силая и его покровителя Чжоу Юнкана, и таким образом Лян пытается сохранить влияние фракции Цзян Цзэминя в армии.

Ли говорит, что Лян также пытается усложнить положение лидера партии Ху Цзиньтао: если Ху не уделит внимание этому территориальному конфликту, то это может ослабить его контроль над армией и унизить в лице собственных граждан.

«Лян Гуанле воспользовался обычным приёмом в компартии: тот, кто громче всех кричит о патриотизме и суверенитете, вправе говорить и заручаться поддержкой. Лян думал, что он может подавить Ху Цзиньтао», — сказал эксперт Ли.

Между тем, 12 мая партийный рупор — агентство «Синьхуа» — сообщил, что Го Босюн, вице-председатель Центрального военного совета, посетил военные базы, размещённые в Гонконге, Макао и провинции Хубэй. Он говорил о важности изучения военной стратегии Ху Цзиньтао. Он также призвал войска из военных регионов Гуанчжоу и Цзиньан безоговорочно следовать командам Ху.

Ли уверен, что поведение Го указывает на то, что Ху Цзиньтао воспользовался территориальным конфликтом, чтобы усилить свой контроль над армией и подавить своих оппонентов, включая Цзяна и Чжоу.

Благодаря вмешательству Ху и китайского премьера спор немного утих, поскольку 16 мая обе страны объявили о запрете на рыболовство на конфликтной территории.

Написанию статьи содействовал Чэн Цзин

Читайте другие статьи по последним событиям в Китае в спецрубрике Великой Эпохи «Китайский режим переживает кризис». Аналитики по Китаю отмечают, что разгоревшаяся борьба за власть, вероятно, приведёт к реформированию политической системы страны. Проследите, как развивалась эта борьба в хронологическом порядке. Узнайте в лицо главных фигурантов борьбы за власть в правящей верхушке Китая.

Слепой адвокат Чэнь Гуанчэн, совершивший в конце прошлого месяца побег из-под домашнего ареста в американское посольство в Пекине, днём в субботу вылетел с женой и двумя детьми в Нью-Йорк.

Перед вылетом Чэнь сказал Великой Эпохе в телефонном интервью, что он днём покинул пекинскую больницу Чаоян, где находился с начала мая, оправляясь после побега, и что медики сопроводили его и семью в аэропорт.

«Я сейчас в аэропорту со своей семьёй. Мы уже получили паспорта. Сейчас мою голову переполняет куча мыслей. Мои родственники знают, что я улетаю. Я позвонил матери и другим родственникам и попрощался», ― сказал он.

Правозащитник Цзян Тянъюн сказал Великой Эпохе, что китайские власти оповестили Чэня, что он может отправится в аэропорт.

Чэнь также выразил беспокойство по поводу своего племянника Чэнь Кэгуя, которому угрожает тюремный срок, так как его обвиняют в «преднамеренном убийстве».

После того, как слепой адвокат Чэнь совершил побег, милиционеры начали оказывать давление на его родственников. Они ворвались в дом его племянника и избили его семью. Однако Чэнь Кэгуй оказал сопротивление, атаковав милиционеров кухонным ножом. В итоге никто не погиб.

Между тем, источник сказал радио «Свободная Азия», что 16 мая партийный чиновник посетил Чэня и сказал ему, что судьба его племянника будет зависеть от его поведения за границей.

«Если Чэнь нарушит соглашение, то его племянник получит суровый приговор… если не нарушит, то он получит лёгкое наказание», ― сказал источник.

Побег Чэня привлёк международное внимание к нарушениям прав человека в Китае. В частности, Чэнь рассказал, что на его преследование тратились миллионы юаней.

Другой источник сказал гонконгскому СМИ «Мин Пао», что его ситуация «очень особенная», и что ему разрешили уехать из Китая перед 23-ей годовщиной подавления студентов на площади Тяньаньмэнь 4 июня 1989 года в надежде «избежать нежелательного шума».

Читайте другие статьи по последним событиям в Китае в спецрубрике Великой Эпохи «Китайский режим переживает кризис». Аналитики по Китаю отмечают, что разгоревшаяся борьба за власть, вероятно, приведёт к реформированию политической системы страны. Проследите, как развивалась эта борьба в хронологическом порядке. Узнайте в лицо главных фигурантов борьбы за власть в правящей верхушке Китая.

У півфіналі чемпіонату світу з хокею збірна Росії розгромила господарів чемпіонату, збірну Фінляндії.

Фіни упевнено почали зустріч, і на 8-й хвилині першого періоду Янне Ніскала точним ударом вразив ворота Варламова.

Потім прийшов час забивати росіянам, а якщо бути точним, то саме зоряний час нападника Піттсбург Пінгвінз, Євгенія Малкіна.

Одну шайбу Малкін відіграв 16-й хвилині, а через чотири хвилини отримавши передачу від Жердєва, Євген вивів свою команду вперед.

У другому періоді по одному разу в воротах фінської збірної розписалися Овечкін і все той же Малкін.

Денис Кокарев та Сергій Широков, відзначившись по разу, довели рахунок до розгромного 6:1.

Фінам в кінцівці зустрічі одну шайбу все ж відіграти вдалося зусиллями Мікаеля Гранлунда.

Таким чином збірна Фінляндії склала з себе повноваження чинного чемпіона.

У фіналі Росіяни зіграють з переможцем пари Чехія – Словаччина.

Росія – Фінляндія – 6:2

Шайби: Ніскала (7:28), Малкін (15:33), Малкін (19:06), Овечкін (29:47), Малкін (37:46), Кокарев (41:05), Широков (48:41), Гранлунд (56:04) #img_gallery#

В полуфинале чемпионата мира по хоккею сборная России разгромила хозяев чемпионата, сборную Финляндии.

Финны уверенно начали встречу, и на 8-й минуте первого периода Янне Нискала точным ударом поразил ворота Варламова.

Затем пришло время забивать россиянам, а если быть точным, то именно звёздный час нападающего Питтсбург Пингвинз, Евгения Малкина.

Одну шайбу Малкин отыграл, подоспев на добывание на 16-й минуте, а спустя четыре минуты Евгений получил передачу от Жердева и вывел свою команду вперёд.

Во втором периоде по одному разу в воротах финской сборной расписались Овечкин и всё тот же Малкин.

Денис Кокарев и Сергей Широков, отличившись по разу, довели счёт до разгромного 6:1.

Финнам в концовке встречи одну шайбу всё же отыграть удалось, усилиями Микаэля Гранлунда.

Таким образом сборная Финляндии сложила с себя полномочия действующего чемпиона.

В финале Россияне сыграют с победителем пары Чехия – Словакия.

Россия — Финляндия — 6:2

Шайбы: Нискала (07:28), Малкин (15:33), Малкин (19:06), Овечкин (29:47), Малкин (37:46), Кокарев (41:05), Широков (48:41), Гранлунд (56:04) #img_gallery#

Михайло Дегтярьов — мистецтвознавець, член Національної спілки художників України, який уболіває за долю історичного центру Києва — Лаври, Софії, Подолу, мальовничих схилів Дніпра. Михайло Георгійович побоюється, що незабаром древня столиця остаточно втратить свій вигляд.

Про хитрощі будівельної мафії і основні виклики, які забудовники кинули старовинним будовам Києва, Дегтярьов розповів кореспондентові Великої Епохи.

«Я 30 років працював над захистом старовини. Але держава перестала виділяти гроші. І як бачите: гинуть пам’ятники архітектури».

Михайло Дегтярьов

Нижче подана розповідь Михайла Георгійовича в скороченому варіанті.

Збірка статей: папір або будівельна мафія?

Ще чотири роки тому повинна була вийти збірка моїх різких критичних статей за всі роки незалежності щодо різних скандальних будівництв Києва. Досі ця збірка не може побачити світ. Називають різні причини. Наприклад, що подорожчав папір, треба 10 тис. грн. А я свої [гроші] не хочу принижуватися давати — це ж потрібна для суспільства штука. Я думаю знайти якихось спонсорів.

Довго тягнуть — різні відмовки. Вони оцифрували, фотографії зробили. Вони зробили це й хочуть заробити, але якщо довго це буде, то я шукатиму інші шляхи. Та можуть бути причини й інші. Адже ті, кого в статтях там зачіпаю, — вони мільйонери, мільярдери. І вони не хочуть, щоб моя робота, яка розкриває темне минуле та сьогодення цих людей і мафіозні усі їхні зв’язки, була опублікована. Вони — мільярдери ж — могли озолотити це видавництво, щоб під різними причинами тягнули і не видавали.

Або політична причина — в зв’язку зі зміною влади і заграванням із Росією. Там у мене починається збірка різкою статтею про те, що потрібно було б розібрати цю Батьківщину-матір. Японці пропонують нержавіючу сталь за безкоштовно розібрати на ложки, вилки. Але живі ще, видно, ті консерватори, які не хочуть цього, та мотивування у мене не стільки політичне, скільки мистецтвознавче.

Лавра vs Батьківщина-мати

Поряд із Лаврою це антропоморфне чудовисько перетворює живий Лаврський ансамбль на якийсь іграшковий, принижуючи його. А головне — загрожує серйозно (про що люди не підозрюють) існуванню Лаврських печер — вони замикають. Поверхня землі має електромагнітну сітку. Одне місце сухе чергується з мокрим, сухе — з мокрим.

Батьківщина-мати.

Фото: raskalov-vit.livejournal.com

Києво-печерська Лавра.

Фото: chernenok.livejournal.com

Пагорб Лаврський був сухий, і наші предки-лозошукачі рамочками вміли визначати, де будувати храми, і там же мікроклімат такий, що мощі не гниють, природний процес муміфікації відбувається. Духовенство нехай собі стверджує, що раз це святі люди були, то їхні залишки не схильні до гниття. Але сусідній пагорб мокрий, і наші предки знали що там не можна нічого будувати, тому там тільки кладовище Лаври було. За радянських часів же не визнавали лозохідство й усі ці народні прикмети. Вони зраділи, що є пагорб незабудований, і вбухали там цю махину. Через це печери Лаврські замикають. Мені сказав про це в 90-х роках конструктор Михайло Михайлович, який безпосередньо був автором споруди.

Виходить так, що, згідно з електромагнітною сіткою, в перетинах силових ліній спостерігається сприятливе середовище для біологічного життя, і там розквіт цивілізації буває, а посередині цих трикутників — навпаки, загасання.

І тому лаврський пагорб сухий, і наші предки знали, що там печеру можна будувати, тому що вся вода витікала в сусідній. А тепер потайки з нашої кишені увесь час заливають рідким склом Батьківщину-матір, щоб вона стояла стійкіше на цьому пагорбі, адже вона падає і хилиться весь час. А якщо говорити з точки зору мистецтвознавчої — вона на Оранту-заступницю абсолютно не схожа. Це швидше Валькірія-воячка, і чомусь замахується вона не на втікаючих німців, а кудись на схід.

Багато ветеранів можуть обурюватися, звичайно, такою постановкою питання, що Батьківщину-матір треба розібрати.

Коли близько 20 років тому я написав про це статтю, одна газета надрукувала її. Збіглася тоді вся редакція, говорять «ми тут вголос читали, в захваті були». Це був перший досвід моєї публікації, і я тоді повірив у свої сили.

Софійський собор

У охоронній зоні Софії, згідно із законом, не можна робити нових масштабних будівництв, не лише виходячи з естетичних міркувань. Головне – гідроекологія. Тут віками стояла циркуляція підземних джерел. А якщо будується будівля на палях, то порушується ця циркуляція, піднімаються ґрунтові води. Там, на Гончара, 17-23, за Софійським собором, де зараз будують елітний житловий комплекс, зводять під землею паркінг з фітнес-центром. Вода шукає вихід, і піднімаються ґрунтові води, вже на 6-7 метрів за декілька останніх років піднялися, за даними дирекції Софійського заповідника. Через це будівництво замикають фундаменти всього Софійського комплексу.

Софійський собор.

Фото: ArthurBorg/turbina.ru

Київський Армагедон і будівельна мафія

Тільки зараз, коли вже реальна загроза і Лаврі, і Софії, сміливіші стали люди, особливо з боку громадськості, тому що тріщать у них будинки — пам’ятники архітектури. Старовинна забудова уся на стрічковому фундаменті, а коли риють котлован для висоток, то виникає ризик руйнування старих будинків — ось чому до крові ці громадські діячі б’ються із забудовниками. Адже їм не обіцяють компенсації квартир.

Причому гідрогеологи заявляють, що на Київ скоро чекає Армагедон. Тому що Київ стоїть на пагорбах. Внаслідок того, що на стрічковому фундаменті вся старовина стоїть, а висотки в історичний центр антизаконно вставляють, риють глибокі котловани, крізь лесовий ґрунт до глини, то по ідеї поповзе скоро вся старовина. Висотки залишаться як у Новій Гвінеї на палях, а вся старовина розвалюватиметься. Тому що між лесовим шаром і глиною — ґрунтові води.

Висотний Київ.

Фото: raskalov-vit.livejournal.com

Чому в європейських містах історичні центри залишаються незайманими як музеї просто неба? Там чітко працюють Закони, які підписані й Україною, до речі, про те, що наша спадщина — це невід’ємна частина загальноєвропейської культурної скарбниці. І держава наша підписала угоду, що вона дбайливо охоронятиме наші ансамблі, пам’ятники. Якщо старовинна будівля має статус пам’ятки архітектури, значить, вона не повинна підлягати реконструкції, тільки реставруватися, тобто ні добудова, ні перебудова не дозволяється. Є технологічні методи зберігати матеріал, з якого вона зроблена.

Якщо вже матеріал на труху перетворився, — це, звичайно, інше питання. Але в нас олігархи жадібні й умови тотальної корумпованості всього суспільства дозволяють їм економити на тому, щоб не тягнути комунікації кудись у нові райони, як у Європі. Там ділові центри з високими банківськими, готельними, торговими будівлями виникають в окремих районах, а історичний центр зберігається — це як музей просто неба, де мало не в кожній історичній будівлі якісь меморіальні кімнати тих людей, які там жили. І таким же повинен й історичний центр Києва залишатися.

А в нас жах що сталося. На 32-ій сесії ЮНЕСКО [у 2008 році] вже застосовувався навіть особливий термін щодо Києва — Київський синдром. Тобто гірше, ніж у Києві, вже в світі ніде немає такого. За хабарі, які інвестори дають чиновникам, їм дозволяють втискатися в історичний центр.

Вузькі вулиці старовинного Києва вже не вміщують ту техніку, транспорт. Професор Березовський, який захищає скверик Богомольця, — фахівець із дихальних шляхів. Він говорить, що загазованість у десятки разів перевищила допустимі норми саме в історичному центрі.

Будівництво на Гончара, 17-23, яке було заборонене судом, оскільки псує вид на Софійський собор, а також може призвести до руйнування фундаменту Софії.

Фото: Євгеній Довбуш/EpochTimes.com.ua

Усі учасники будівельного комплексу зацікавлені наживатися на знищенні нашої історичної спадщини: це й інвестори, які за кожен квадратний метр, який вони незаконно побудують у заповідних зонах, отримають значно більше виручки, ніж на Троєщині десь [великий житловий район на лівому березі Києва].

Це й архітектори, які мають роботу, і вони свої колегіальні, корпоративні інтереси захищають. Такі архітектори входить у всі державні структури з охорони нібито старовини, і вони всі в тушок перетворюються. Це й чиновники будь-яких професій, які в цих охоронних органах сидять, тому що хабарі вони отримують. Це й будівельники.

І виходить, що будівельна мафія набагато випереджає якісь рухи тіла вболівальників за старовину. Але небайдужими залишилися буквально якісь лічені люди, що не втратили совісті.

Ось у мене є кілька чоловік, хто мене підтримує, кілька чоловік екскурсоводів. Вони кажуть мені: «Ви стверджували, що закони в Україні не менш строгі, ніж у європейських країнах. Чому ж у нас така сумна ситуація з незаконною забудовою?» Є 2 причини — тотальна корумпованість і неуцтво, безкультурність керівництва країни (одне з іншим пов’язано).

Якщо культура відстоювалася в Європі віками і там закони працюють, то в усьому СНД (з 17 року) все як у прірву котиться, все гине.

Зараз ті посадовці повинні були б вимагати виконання закону, а вони сидять, тримаючись кігтями, вчепилися в ці свої хабарницькі крісла. Така, на жаль, картина.

Вдуматися: «Історичний центр складає 1/8 усієї території сучасного Києва. Чого ж ви лізете сюди? Ви з цими жахливими проектами, які руйнують історичне середовище, вправляйтеся десь на околиці. Вони б могли ці будівлі, що не вписуються в історичний центр, десь там у нових спальних районах зводити, або спеціально могли б якийсь діловий центр побудувати.

Історичні будівлі перемежаються з сучасними в центрі Києва.

Фото: raskalov-vit.livejournal.com

Поділ

У мене якось був час, і я став заходити в кожне підворіття. Йду Подолом і в кожне підворіття заходжу. Фасади по червоній лінії вулиць, оскільки це заповідник, ще тримаються, підтримуються, а в дворі вже з історичних будівель дахи зняті, вікна вибиті — це ж уже є власники цих земельних ділянок. Вони чекають тільки сигналу, і як відгуляють Євро, так візьмуться за ці будинки. До цього бояться ж, що громадськість пікетуватиме той об’єкт — другий і обурюватиметься. І вони побоюються, що це іноземці бачитимуть, яке насильство відбувається.

Ось про це я хотів би, щоб люди дізналися, що просто, як би висловитись, умисне лавиноподібне знищення пам’ятників відбувається в заповіднику Древній Київ. Згідно із законом тут нове не повинне будуватися. Мабуть так вийде, що оскільки вже зараз транспортний колапс, особливо в години пік тут вже важко проїхати, то просто ліквідують поняття «Заповідник Древній Київ». Старовину почнуть зносити.

Контрактова площа, Поділ.

Фото: MarinaD/turbine.ru

І ось що цікавіше. Я собі зберіг на пам’ять кольоровий план забудови-перебудови Подолу — автор Скорик Л.П., — де зносяться усі низькоповерхові будови Подолу і він перетворюється на сучасний центр Києва, весь уставлений хмарочосами, за винятком деяких значних пам’ятників, на які бояться робити замах, типу Могилянської академії. Мабуть, тоді вже Лариса Павлівна вважала, що перемога за її проектом, але помилилася — деякий час, коли «помаранчеві» були, їй не вдавалося. А зараз, боюся, що таке станеться. Зноситься уся низькоповерховість, і на цьому місці все буде уставлено хмарочосами.

Велика частина Подолу — це територія заповідника «Древній Київ», де за всіма інструкціями нічого нового масштабного не повинно будуватися. Повинні зберігатися пам’ятники архітектури і середовище, що склалося навколо них на цей момент, — так звана фонова архітектура. І, проте, ми бачимо, як за роки незалежності, порушуючи законодавство, зростають висотки.