#img_left#Триває чемпіонат Європи з біатлону в Словаччині, в Брезно–Орсблі.
Після шести днів наполегливої боротьби українська збірна стала володарем трьох золотих, шести срібних і однієї бронзової медалей.
Дворазовою чемпіонкою Європи з біатлону стала Олена Підгрушна, завоювавши дві золоті медалі у спринті і в індивідуальній гонці переслідування.
Інший чемпіонкою Європи з біатлону в гонці переслідування на 10 км серед юніорок стала Ірина Варвінец, яка випередила срібну призерку швейцарку Елізу Гаспаріні на 37 секунд, і на 40 секунд – болгарку Нію Димитрову.
Сьогодні, 31 січня, другу срібну медаль своїй команді приніс Артем Прима.
В індивідуальній гонці на 20 км з чотирма вогневими рубежами, він показав точну, без промахів стрілянину, але на дистанції програв німцю Даніелю Беме більше хвилини.
Третє місце дісталося представникові Німеччини Еріку Лессі.
Продолжается чемпионат Европы по биатлону в Словакии, в Брезно-Орсбли.
#img_right#После шести дней упорной борьбы украинская сборная стала обладателем трёх золотых, шести серебряных и одной бронзовой медалей.
Двукратной чемпионкой Европы по биатлону стала Елена Пидгрушная, завоевав две золотые медали в спринте и в индивидуальной гонке преследования.
Другой чемпионкой Европы по биатлону в гонке преследования на 10 км среди юниорок стала Ирина Варвинец, которая опередила серебряную призёрку швейцарку Элизу Гаспарин на 37 секунд, и на 40 секунд – болгарку Нию Димитрову.
Сегодня, 31 января, вторую серебряную медаль своей команде принёс Артём Прима.
В индивидуальной гонке на 20 км с четырьмя огневыми рубежами, он показал точную, без промахов стрельбу, но на дистанции проиграл немцу Даниэлю Беме больше минуты.
Третье место досталось представителю Германии Эрику Лессе.
Популярный украинский файлообменник Ex.ua закрыт правоохранителями.
#img_left#«31 января миллионы пользователей популярного инет-ресурса „ЕХ.UA“ не смогли посмотреть свои любимые фильмы, бесплатно скачать компьютерные программы. И дело не в сбоях и технических проблемах, а в уголовном деле, из-за которого украинские правоохранители прервали деятельность этого ресурса», ― пишется в сообщении министерства внутренних дел.
В офисе «ЕХ.UA» МВД был проведён обыск, в ходе которого стражи порядка изъяли из дата-центра 200 серверов на более 6000 терабайт «нелегального контента».
Как сообщает управление МВД Украины по борьбе с киберпреступностью, во время оперативного обыска установлено, что администрация веб-сайта «ЕХ.UA» нарушала положения Закона Украины «Об авторском праве и смежных правах», осуществляя масштабное распространение противоправного контента, как на территории государства, так и за его пределами.
Это происходило вопреки законным требованиям правообладателей сотен тысяч компьютерных программ, видеограмм, фонограмм и аудиовизуальных произведений, сообщает управление МВД.
У січні минулого року перші ознаки змін пронеслися по всьому арабському світу, починаючи з Тунісу. Роком пізніше видно, що тунісці ретельно охороняють свою свободу і насолоджуються нею, хоча бажана демократія все ще в процесі становлення.
#img_left#У старому Тунісі, де протягом 23 років володарював диктатор Зін ель-Абідін Бен Алі, правління якого завершилося 14 січня 2011 року, розмови про політику були суворо заборонені. Проте зараз державні справи обговорює вся країна.
У місті Сіді Боу, колись популярному серед туристів, можна почути звуки класичної андалузької музики, під яку тунісці п’ють каву, спостерігаючи схід сонця, що освітлює Середземне море.
Телевізори рясніють і радіо віщає в магазинах і кафе, і видно, що люди стежать за щоденними новинами у тільки-но зародженій демократії. З часу революції новин стало більше. Вимоги людей до перехідного уряду зрозумілі: вони постійно озвучуються в інтерв’ю і написані на плакатах протестувальників — «Нам потрібна справжня демократія, інакше зараз же йдіть».
Трохи південніше, в місті Тозеур, 36-річний Лабіді Джафле Мухаммед Алі розповідає про зміни, які він бачить серед тунісців. «Зараз люди більше поважають один одного, стали більш відкритими. Раніше неможливо було обговорювати політику чи релігію, оскільки ти просто не знав, чи не є твої співрозмовники прихильниками Бен Алі».
«Під час правління Бен Алі людей довели до повного політичного безсилля», — пише в своїй книзі «Раптово, Революція!» психоаналітик Феті Бенслама, який проживає в Парижі. Він описує «трансформацію публічних осіб на маріонеток, жорстоких і технічно оснащених органів правопорядку, усвідомлене розкрадання ненаситним кланом Бен Алі суспільних благ і моральне та фізичне приниження опонентів».
Бенслама вважає, що саме з цієї причини прагнення до політики відкритості та поваги не сходить із вуст тунісців.
Млука Рачед, продавець тканин у столичному Тунісі, розповів, як він «на своїй шкурі» відчув диктатуру Бен Алі. Він був ув’язнений на один рік через те, що симпатизував забороненій у 1991 році партії Аль-Нахда. 40-річний Рачед каже, що ставиться з оптимізмом до перехідного уряду, очолюваного ісламістською партією Аль-Нахда, і з ентузіазмом стежить за політичними новинами по радіо.
«В уряду немає упереджень, він хоче рівноправності. Це свобода. Ось дивіться: стоячи на цій вулиці, ми бачимо з правого боку мечеть, а з лівого — бар, тому кожен може вибирати самостійно», — сказав Рачед.
Однак оптимізм Рачеда поділяє далеко не кожен. Уерші Аміра і її друзі Саміа Бен Мна Брікі і Рана Бен Маа ставляться більш насторожено до того, що партія Аль-Нахда змінить уряд.
«Ми подивимося, що принесе нова демократія, інакше ми, не вагаючись, знову будемо боротися за встановлення справжньої демократії», — кажуть вони.
У розмові ти відчуваєш себе вільним, страху більше немає. Ми обмінюємося ідеями з туристами. Хоча вони у нас гості рідкісні, але я сподіваюся побачити їх натовпами, коли вони зрозуміють, що тут нема чого боятися
Час від часу відбуваються демонстрації біля палацу Ле Бардо, де нову конституцію пише парламент, що складається переважно з членів партії Аль-Нахда.
«Ми просимо, щоб конституцію написали протягом не більше одного року. Ми також хочемо поділу влади», — говорить Дора Бель Хаджхеліфа, державний службовець, який взяв відгул для участі в одному з протестів навпроти палацу.
Ясмін, студент школи бізнесу, разом зі своїми друзями проводить дні і ночі біля палацу Ле Бардо, поки майбутнє Тунісу не проясниться.
«Перехідному уряду потрібно скласти Конституцію, а не змінити владу. У міністерстві юстиції слід провести чистку. Ми тут, щоб нашу думку почули, оскільки в нас уже демократія», — сказав він.
54-річний Качрамі Нассер, продавець сувенірів у музеї Бардо, розташованому неподалік від сидячого протесту, думає інакше. Він говорить про Аль-Нахда як про партію, яка представляє певну релігію, і в той же час як про сучасну і демократичну.
«У розмові ти відчуваєш себе вільним, страху більше немає. Ми обмінюємося ідеями з туристами. Хоча вони у нас гості рідкісні, але я сподіваюся побачити їх натовпами, коли вони зрозуміють, що тут нема чого боятися», — сказав Нассер.
Шлях до ісламістської демократії в Тунісі повний невизначеності. Туніс все ще нагадує засекречену територію після «темних років ув’язнення», говорить Бенслама.
Стаття написана під час прес-туру, організованого департаментом із питань туризму в Тунісі