Blog

Міжнародне товариство трансплантації серця та легень (ISHLT) опублікувало заяву, в якій запроваджує заборону на прийняття будь-яких наукових праць з трансплантації органів з Китаю у зв’язку з практикою примусового збору органів, що застосовується режимом. Така політика вперше за останні роки походить від медичного закладу.

У заяві під назвою «Політика Міжнародного товариства з трансплантації серця та легень щодо зловживання трансплантацією в Китаї», опублікованій 28 серпня, йдеться: «З огляду на сукупність доказів того, що уряд Китайської Народної Республіки одноосібно продовжує систематично підтримувати закупівлю органів чи тканин у страчених ув’язнених, матеріали, пов’язані з трансплантацією, і які включають органи або тканини людських донорів з Китайської Народної Республіки, не прийматимуться ISHLT для перерахованих вище цілей».

Професор Джейкоб Лаві, член комітету з етики ISHLT та ізраїльський медичний експерт, сказав The Epoch Times 18 вересня: «Нова політика, по суті, є повним академічним бойкотом будь-яких клінічних досліджень із Китаю, пов’язаних із трансплантацією: результати таких досліджень із Китаю не можуть бути представлені для публікації у престижному журналі Товариства з трансплантації серця та легень і не можуть бути представлені на щорічних зборах Товариства».

Лаві пояснив, що нова політика заснована на рішенні Незалежного трибуналу щодо примусового збору органів у в’язнів совісті в Китаї (China Tribunal) від 2020 року та спільного дослідження, яке проводили він та Метью Робертсон. «…Тому [ISHLT] внесла зміни до своєї політики трансплантаційної етики, щоб відобразити своє бажання дистанціювати себе та своїх членів від цієї звірячої поведінки під час трансплантації», — сказав він.

Примусове збирання органів у живих людей

Фалуньгун, традиційна духовна практика, заснована на принципах правдивості, співчуття та терпіння, переслідується китайським комуністичним режимом з 1999 року. За ці роки багато послідовників зникли. У 2000 році почалося вибухове зростання індустрії КПК з пересадки органів, яке продовжується і до сьогодні.

Протягом багаторічних розслідувань міжнародні правозахисні організації виявили, що китайський комуністичний режим систематично здійснює насильницьке вирізання органів у живих ув’язнених послідовників Фалуньгун, представників етнічних меншин та інших в’язнів совісті.

Девід Мейтас, канадський юрист з прав людини, і нині покійний Девід Кілгур, колишній міністр кабінету міністрів Канади, давній член парламенту та відомий захисник прав людини, у 2009 році опублікували свій звіт про розслідування за 2006–2007 роки у книзі під назвою «Кривавий врожай: вбивство послідовників Фалуньгун заради їх органів» (Bloody Harvest: The Killing of Falun Gong for Their Organs). Вони зібрали понад 40 доказів і показань свідків про злочини китайського режиму щодо насильницького вирізання органів у живих людей, спрямованих проти практикувальників Фалуньгун, які були незаконно затримані режимом.

Ітан Гутманн, автор книги «Бійня: масові вбивства, вирізання органів та китайське секретне розв’язання проблеми дисидентства» (The Slaughter: Organ Harvesting, Mass Killings, та China’s Secret Solution to Its Dissident Problem; 2014 р.) та науковий співробітник з китаєзнавства в Меморіальному фонді жертв комунізму, сказав The Epoch Times 19 вересня: «Досі заяви Пекіна про реформу трансплантації підтримувалися медичним керівництвом Товариства трансплантологів, Всесвітньою організацією охорони здоров’я та Папською академією наук у Ватикані. Ця інституційна позиція була не просто гальмом політичних дій США проти вирізання органів у китайців. Для КПК це була ліцензія на вбивство… Проте Міжнародне товариство трансплантації серця і легень щойно зробило постріл, і його, напевно, почують у всьому світі».

Мейтас сказав The Epoch Times 19 вересня: «Ще одне значення заяви полягає в тому, що вона є відмовою від пропаганди Комуністичної партії Китаю, уряду Китаю, про його систему трансплантації, про джерела органів, про те, що всі органи надходять від донорів, і про кількість трансплантацій. [Офіційна] кількість трансплантацій становить незначну частку від їх фактичної кількості».

У своєму рішенні від 2020 року Незалежний трибунал у справі про насильницьке вирізання органів у в’язнів совісті в Китаї (China Tribunal) під головуванням королівського адвоката сера Джеффрі Найса заявив: «Члени Трибуналу одноголосно і поза розумними сумнівами дійшли висновку, що в Китаї насильницьке вирізання органів у в’язнів совісті практикувалося протягом тривалого часу за участю дуже значної кількості жертв. Хоча КНР змінила свою риторику щодо джерел органів для трансплантації, Трибунал дійшов висновку, що її твердження є неправдоподібними, а офіційна статистика сфальсифікована».

Американський журнал трансплантології у квітні 2022 року опублікував результати спільного дослідження Джейкоба Лаві, який обіймав посаду президента Ізраїльського товариства трансплантології, та Метью П. Робертсона, докторанта Австралійського національного університету та дослідника Китаю у Фонді жертв комунізму. Дослідження показує, що за останні кілька десятиліть у військових та місцевих лікарнях Китаю донори органів не помирали до того, як їм видалили серце, тобто причиною смерті донорів є видалення серця.

Що стосується значення заяви ISHLT, Мейтас сказав: «Заява Міжнародного товариства трансплантації серця та легень має велике значення, тому що вона походить від професійного суспільства трансплантологів». За його словами, вона дає важіль для припинення зловживань під час трансплантації в Китаї.

Він додав: «Існує безліч національних та міжнародних асоціацій та журналів з трансплантації. Усі вони мають ухвалити аналогічну політику».

За матеріалами The Epoch Times USA

Международное общество трансплантации сердца и легких (ISHLT) опубликовало заявление, в котором вводит запрет на прием любых научных работ по трансплантации органов из Китая в связи с практикой принудительного сбора органов, применяемой режимом. Такая политика впервые за последние годы исходит от медицинского учреждения.

В заявлении под названием «Политика Международного общества по трансплантации сердца и легких в отношении злоупотребления трансплантацией в Китае», опубликованном 28 августа, говорится: «Учитывая совокупность доказательств того, что правительство Китайской Народной Республики единолично продолжает систематически поддерживать закупку органов или тканей у казненных заключенных, материалы, связанные с трансплантацией и включающие органы или ткани человеческих доноров из Китайской Народной Республики, не будут приниматься ISHLT для целей, перечисленных выше».

Профессор Джейкоб Лави, член комитета по этике ISHLT и израильский медицинский эксперт, сказал The Epoch Times 18 сентября: «Новая политика, по сути, является полным академическим бойкотом любых клинических исследований из Китая, связанных с трансплантацией: результаты таких исследований из Китая не могут быть представлены для публикации в престижном журнале Общества по трансплантации сердца и легких и не могут быть представлены на ежегодных собраниях Общества».

Лави объяснил, что новая политика основана на решении Независимого трибунала по принудительному сбору органов у узников совести в Китае (China Tribunal) от 2020 года и совместном исследовании, которое проводили он и Мэтью Робертсон. «…Поэтому [ISHLT] внесла изменения в свою политику трансплантационной этики, чтобы отразить свое желание дистанцировать себя и своих членов от этого зверского поведения при трансплантации», — сказал он.

Принудительный сбор органов у живых людей

Фалуньгун, традиционная духовная практика, основанная на принципах правдивости, сострадания и терпения, преследуется китайским коммунистическим режимом с 1999 года. За эти годы многие последователи исчезли. В 2000 году начался взрывной рост индустрии КПК по пересадке органов, который продолжается и по сей день.

В течение многолетних расследований международные правозащитные организации выявили, что китайский коммунистический режим систематически проводит насильственное извлечение органов у живых заключенных практикующих Фалуньгун, представителей этнических меньшинств и других узников совести.

Дэвид Мэйтас, канадский юрист по правам человека, и ныне покойный Дэвид Килгур, бывший министр кабинета министров Канады, давний член парламента и известный защитник прав человека, в 2009 году опубликовали свой отчет о расследовании за 2006–2007 годы в книге под названием «Кровавый урожай: убийство последователей Фалуньгун ради их органов» (Bloody Harvest: The Killing of Falun Gong for Their Organs). Они собрали более 40 улик и свидетельских показаний о преступлениях китайского режима по насильственному извлечению органов у живых людей, направленных против практикующих Фалуньгун, которые были незаконно задержаны режимом.

Итан Гутманн, автор книги «Бойня: массовые убийства, изъятие органов и китайское секретное решение проблемы диссидентства» (The Slaughter: Mass Killings, Organ Harvesting, and China’s Secret Solution to Its Dissident Problem, 2014 г.) и научный сотрудник по китаеведению в Мемориальном фонде жертв коммунизма, сказал The Epoch Times 19 сентября: «До сих пор заявления Пекина о реформе трансплантации поддерживались медицинским руководством Общества трансплантологов, Всемирной организацией здравоохранения и Папской академией наук в Ватикане. Эта институциональная позиция была не просто тормозом политических действий США против извлечения органов у китайцев. Для КПК это была лицензия на убийство… Тем не менее, Международное общество трансплантации сердца и легких только что сделало выстрел, и его наверняка услышат во всем мире».

Мэйтас сказал The Epoch Times 19 сентября: «Еще одно значение заявления заключается в том, что оно является отказом от пропаганды Коммунистической партии Китая, правительства Китая, о его системе трансплантации, об источниках органов, о том, что все органы поступают от доноров, и о количестве трансплантаций. [Официальное] количество трансплантаций составляет ничтожную долю от их фактического количества».

В своем решении от 2020 года Независимый трибунал по делу о насильственном извлечении органов у узников совести в Китае (China Tribunal) под председательством королевского адвоката сэра Джеффри Найса заявил: «Члены Трибунала единогласно и вне разумных сомнений пришли к выводу, что в Китае насильственное извлечение органов у узников совести практиковалось в течение длительного периода времени с участием весьма значительного числа жертв. Хотя КНР изменила свою риторику в отношении источников органов для трансплантации, Трибунал пришел к выводу, что ее утверждения неправдоподобны, а официальная статистика сфальсифицирована».

Американский журнал трансплантологии в апреле 2022 года опубликовал результаты совместного исследования Джейкоба Лави, занимавшего пост президента Израильского общества трансплантологии, и Мэтью П. Робертсона, докторанта Австралийского национального университета и исследователя Китая в Фонде жертв коммунизма. Исследование показывает, что за последние несколько десятилетий в военных и местных больницах Китая доноры органов не умирали до того, как им удалили сердце, то есть причиной смерти «доноров» является удаление сердца.

Что касается значения заявления ISHLT, Мэйтас сказал: «Заявление Международного общества трансплантации сердца и легких имеет большое значение, потому что оно исходит от профессионального общества трансплантологов». По его словам, оно дает рычаг для прекращения злоупотреблений при трансплантации в Китае.

Он добавил: «Существует множество национальных и международных ассоциаций и журналов по трансплантации. Все они должны принять аналогичную политику».

По материалам The Epoch Times USA

Іноді єдине, що може допомогти нам досягти успіху, — це хороша доза стресу.

Стрес не завжди шкідливий для здоров’я.

Насправді дослідження продовжують підтримувати ідею про те, що деякі види легкого стресу можуть бути корисними для здоров’я і благополуччя в багатьох відношеннях.

Найвідоміший приклад — підняття важких предметів. Ваш організм не тільки відновлює м’язові мікророзриви, що виникли внаслідок фізичних вправ, а й перебудовує м’язові волокна, завдяки чому вони стають трохи сильнішими і щільнішими, ніж раніше, що призводить до загального збільшення розмірів і сили.

Доза має велике значення

Проблема зі стресом виникає, коли доза занадто висока або стресор стає хронічним. Наприклад, якщо ми займаємося важкою атлетикою без належного відновлення, наші результати швидко погіршаться, а перетренованість послабить імунну систему.

Головне — це доза. Стресовий фактор має бути відносно легким, а між заняттями має бути достатньо часу для відновлення.

9 прикладів гормонального ефекту

Сонячний вплив: сонячне світло часто отримує погану репутацію. Але насправді дефіцит вітаміну D — більша частина якого надходить із сонцем — є серйозною проблемою охорони здоров’я в усьому світі.

Переривчасте голодування: з’являється все більше доказів того, що періодичне позбавлення їжі (від 12 до 24 годин поспіль) має безліч метаболічних переваг. Легкий стрес від голоду корисний для нас.

Сауни: Зараз існують переконливі докази того, що регулярне відвідування сауни збільшує тривалість життя людини.

Холодний душ: вплив холоду — ще один гострий стресовий фактор, який корисний для нас. Було доведено, що різні види терапії холодною водою зменшують м’язовий біль і запалення в усьому тілі.

Інтенсивні фізичні навантаження: ми знаємо, що фізичні навантаження призводять до утворення вільних радикалів, підвищують кров’яний тиск і спричиняють окислювальний стрес — то чому ж нам усе ще радять робити їх для нашого здоров’я? Проста відповідь — це, звісно ж, ефект гормонів.

Бути товариським: Для багатьох людей важко бути більш товариським із незнайомими людьми та більш вразливим у наявних стосунках. Ми хочемо отримати переваги глибшої дружби, але занадто часто обираємо невимогливий комфорт наших екранів.

Вивчення нового: завдяки своїй пластичності людський мозок здатний адаптуватися і змінюватися під впливом нового досвіду.

Жити з меншими витратами: Споживацтво — це спосіб мислення, який насамперед визначається комфортом і зручністю.

Подивіться своїм страхам в обличчя: основна концепція експозиційної терапії проста – найшвидший спосіб подолати страх — це добровільно подивитися йому в обличчя. Загалом найефективнішим є поступовий підхід, і важливо дозволити собі відчути страх і прийняти його.

Иногда единственное, что может помочь нам добиться успеха, – это хорошая доза стресса.

Стресс не всегда вреден для здоровья.

На самом деле, исследования продолжают поддерживать идею о том, что некоторые виды легкого стресса могут быть полезны для здоровья и благополучия во многих отношениях.

Самый известный пример – поднятие тяжестей. Ваш организм не только восстанавливает мышечные микроразрывы, возникшие в результате физических упражнений, но и перестраивает мышечные волокна немного сильнее и плотнее, чем раньше, что приводит к общему увеличению размеров и силы.

Доза имеет большое значение

Проблема со стрессом возникает, когда доза слишком высока или стрессор становится хроническим. Например, если мы занимаемся тяжелой атлетикой без должного восстановления, наши результаты быстро ухудшатся, а перетренированность ослабит иммунную систему.

Главное – это доза. Стрессовый фактор должен быть относительно легким, а между занятиями должно быть достаточно времени для восстановления.

9 примеров гормонального эффекта

Солнечное воздействие: солнечный свет часто получает плохую репутацию. Но в действительности дефицит витамина D – большая часть которого поступает с солнцем – является серьезной проблемой здравоохранения во всем мире.

Прерывистое голодание: появляется все больше доказательств того, что периодическое лишение пищи (от 12 до 24 часов подряд) имеет множество метаболических преимуществ. Легкий стресс от голода полезен для нас.

Сауны: В настоящее время существуют убедительные доказательства того, что регулярное посещение сауны увеличивает продолжительность жизни человека.

Холодный душ: воздействие холода — еще один острый стрессовый фактор, который полезен для нас. Было доказано, что различные виды терапии холодной водой уменьшают мышечную боль и воспаление во всем теле.

Интенсивные физические нагрузки: мы знаем, что физические нагрузки приводят к образованию свободных радикалов, повышают кровяное давление и вызывают окислительный стресс — так почему же нам все еще советуют делать их для нашего здоровья? Простой ответ — это, конечно же, эффект гормонов.

Быть общительным: Для многих людей трудно быть более общительным с незнакомыми людьми и более уязвимым в существующих отношениях. Мы хотим получить преимущества более глубокой дружбы, но слишком часто выбираем нетребовательный комфорт наших экранов.

Изучение нового: благодаря своей пластичности человеческий мозг способен адаптироваться и изменяться под воздействием нового опыта.

Жить с меньшими затратами: Потребительство — это образ мышления, который в первую очередь определяется комфортом и удобством.

Посмотрите своим страхам в лицо: основная концепция экспозиционной терапии проста – самый быстрый способ преодолеть страх — это добровольно посмотреть ему в лицо. В целом, наиболее эффективен постепенный подход, и важно позволить себе почувствовать страх и принять его.

У центрі литовської столиці Вільнюсі на високій будівлі над українським прапором висить великий банер із написом “Путін, Гаага чекає на тебе”. У міських автобусах електронні дисплеї міняються між оголошенням пункту призначення і освідченням у коханні до України за допомогою сердечок, повідомляє BBC.

Цього тижня Литва, а також Латвія, Естонія і Польща заборонили в’їзд усім російським туристам, стверджуючи, що вони не повинні насолоджуватися демократією і свободою в Європі, в той час, як їхній уряд нападає на ці самі цінності в Україні.

Цей крок викликав занепокоєння серед російських опозиціонерів, які вже перебувають за кордоном.

“Дивно забороняти людей за те, що вони росіяни, незалежно від того, чи підтримують вони режим Путіна, чи ні”, ─ каже Анастасія Шевченко, активістка, яка провела два роки під домашнім арештом за протести проти російського президента.

Коли Росія вдерлася в Україну, вона відбувала умовний термін, і один невірний рух, навіть антивоєнний коментар, міг відправити її за ґрати.

Але Анастасія не могла витерпіти мовчання, тож вона зібрала свої речі в кілька валіз і втекла зі своєю сім’єю посеред ночі до Литви.

“Те, що відбувається зараз у Росії, схоже на тотальний страх. Так багато людей бояться, тому що ми знаємо, що вони можуть зробити все, що завгодно. Це не тільки в’язниця або штрафи: вас можуть вбити або отруїти. Це схоже на величезну в’язницю. По всій країні”, ─ каже Анастасія з Вільнюса.

У кількох містах пройшли акції протесту з криками “Ні війні!” і навіть “Путін в окопах!”. Понад тисячу осіб було затримано, а деяким видали призовні документи в поліцейських дільницях.

Але ще більше росіян прямують до кордону будь-яким маршрутом.

У той час як черги на в’їзд до Фінляндії зростають, Латвія та Естонія заявляють, що втеча від призову в армію не є причиною для надання притулку. Литва розглядатиме випадки індивідуально, але прем’єр-міністр сказав, що “порятунок росіян, які тікають від призову в армію, не є обов’язком інших країн”.

Дехто вважає боягузами навіть найбільш переслідуваних російських активістів, тому що ризик, на який вони наражаються, виступаючи проти президента Путіна, є нічим порівняно з воєнними злочинами його армії.

Але ці активісти наполягають, що все не так просто.

“Звичайно, ми відчуваємо цю відповідальність. Ми повинні були використати цю можливість, щоб змінити нашу країну. Путін — військовий злочинець, він вбиває людей. Але як росіяни всередині Росії можуть зупинити Путіна? Це неможливо”, ─ каже колишній депутат від опозиції Дмитро Гудков.

Гудков залишив Москву задовго до війни, заявивши, що його попередили: їдь або потрапиш до в’язниці. Сьогодні всі видатні діячі російської опозиції перебувають під арештом, у вигнанні або мертві.

Багато хто зараз, по суті, сподівається на Україну, щоб зробити те, чого вони не змогли домогтися мирним шляхом усередині Росії: перемогти Путіна.

“Я думаю, що Захід повинен збільшити військову допомогу Україні, це єдиний варіант”, ─ каже Гудков.

===

Новини по темі:

В центре литовской столицы Вильнюса на высоком здании над украинским флагом наклеен большой баннер с надписью “Путин, Гаага ждет тебя”. В городских автобусах электронные дисплеи меняются между объявлением пункта назначения и признанием в любви к Украине с помощью сердечек, сообщает BBC.

На этой неделе Литва, а также Латвия, Эстония и Польша запретили въезд всем российским туристам, утверждая, что они не должны наслаждаться демократией и свободой в Европе, в то время как их правительство нападает на эти самые ценности в Украине.

Этот шаг вызвал беспокойство среди российских оппозиционеров, уже находящихся за рубежом.

“Странно запрещать людей за то, что они русские, независимо от того, поддерживают они режим Путина или нет”, ─ говорит Анастасия Шевченко, активистка, которая провела два года под домашним арестом за протесты против российского президента.

Когда Россия вторглась в Украину, она отбывала условный срок, и одно неверное движение, даже антивоенный комментарий, мог отправить ее за решетку.

Но Анастасия не могла вынести молчания, поэтому она собрала свои вещи в несколько чемоданов и бежала со своей семьей посреди ночи в Литву.

“То, что происходит сейчас в России, похоже на тотальный страх. Так много людей боятся, потому что мы знаем, что они могут сделать все, что угодно. Это не только тюрьма или штрафы: вас могут убить или отравить. Это похоже на огромную тюрьму. По всей стране”, – говорит Анастасия из Вильнюса.

В нескольких городах прошли акции протеста с криками “Нет войне!” и даже “Путин в окопах!”. Более тысячи человек были задержаны, а некоторым выдали призывные документы в полицейских участках.

Но еще больше россиян направляются к границе любым маршрутом.

В то время как очереди на въезд в Финляндию растут, Латвия и Эстония заявляют, что бегство от призыва в армию не является причиной для предоставления убежища. Литва будет рассматривать случаи индивидуально, но премьер-министр сказал, что “спасение россиян, бегущих от призыва в армию, не является обязанностью других стран”.

Некоторые считают трусами даже самых преследуемых российских активистов, потому что риск, которому они подвергаются, выступая против президента Путина, ничто по сравнению с военными преступлениями его армии.

Но эти активисты настаивают, что все не так просто.

“Конечно, мы чувствуем эту ответственность. Мы должны были использовать эту возможность, чтобы изменить нашу страну. Путин — военный преступник, он убивает людей. Но как русские внутри России могут остановить Путина? Это невозможно”, — говорит бывший депутат от оппозиции Дмитрий Гудков.

Гудков покинул Москву задолго до войны, заявив, что его предупредили: уезжай или попадешь в тюрьму. Сегодня все видные деятели российской оппозиции находятся под арестом, в изгнании или мертвы.

Многие сейчас, по сути, надеются на Украину, чтобы сделать то, чего они не смогли добиться мирным путем внутри России: победить Путина.

“Я думаю, что Запад должен увеличить военную помощь Украине, это единственный вариант”, — говорит Гудков.

Колишній прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі зробив низку суперечливих заяв про війну, розв’язану президентом Росії Путіним.

“Путіна підштовхнули російський народ, його партія, його міністри, щоб він придумав цю “спецоперацію”, — цитує Берлусконі Telegraph.

Початковий план Москви полягав у тому, щоб захопити Київ “протягом тижня”, замінити президента України Володимира Зеленського “урядом порядних людей” і піти “протягом тижня”, додав Берлусконі.

“Я навіть не розумію, чому російські війська поширилися всією Україною, тоді як, на мою думку, вони повинні були залишитися тільки навколо Києва”, — наполягає Берлусконі.

===

Новини по темі:

Бывший премьер-министр Италии Сильвио Берлускони сделал ряд противоречивых заявлений о войне, развязанной президентом России Путиным.

“Путина подтолкнули российский народ, его партия, его министры, чтобы он придумал эту “спецоперацию”, — цитирует Берлускони Тelegraph.

Первоначальный план Москвы состоял в том, чтобы захватить Киев “в течение недели”, заменить президента Украины Владимира Зеленского “правительством достойных людей” и уйти “в течение недели”, добавил Берлускони.

“Я даже не понимаю, почему российские войска распространились по всей Украине, в то время как, по моему мнению, они должны были остаться только вокруг Киева”, — настаивает Берлускони.

Професор школи Кеннеді при Гарвардському університеті вважає, що на майбутньому З’їзді компартії Китаю Сі Цзіньпін просуватиме не експертів і фахівців, а вірних йому слуг. Тому буде як у Росії, де ніхто з підлеглих Путіна не наважується критикувати його політику.

ХХ-й З’їзд Комуністичної партії Китаю (КПК) розпочнеться 16 жовтня. Очікується, що Сі Цзіньпін буде переобраний на безпрецедентний третій термін.

Ентоні Сейч, відомий експерт з питань Китаю і професор Гарвардського університету, нещодавно написав статтю в інтернет-виданні Wire China, в якій він спрогнозував напрямок внутрішньої і зовнішньої політики КПК після майбутнього З’їзду.

На його думку, новий склад Політбюро і його Постійного комітету багато в чому покаже майбутній напрямок політики Китаю.

Після того, як нинішній прем’єр-міністр Лі Кецян оголосив про свою відставку після закінчення терміну своїх повноважень, його місце можуть посісти нинішній віцепрем’єр Ху Чуньхуа або нинішній голова Народної політичної консультативної ради Китаю Ван Ян. Обидва вони мають відповідний досвід роботи як прем’єр-міністри.

З огляду на те, що Сі позбавив прем’єр-міністра більшої частини його повноважень, призначення на цю посаду будь-кого іншого не завдасть Сі жодної шкоди.

Ніхто з оточення Сі не наважиться критикувати неправильну політику

Сейч упевнений, що після З’їзду Сі Цзіньпін буде оточений групою близьких і довірених йому людей, що не дуже добре для Китаю.

“Загалом, Сі Цзіньпін воліє призначати лояльних, а не професіоналів. Це не віщує нічого хорошого для політичних проблем, з якими Китай зіткнеться після З’їзду”, — каже Сейч.

“Це загальна проблема авторитарних режимів. Чи захоче хто-небудь у Китаї, подібно як у Росії, встати і висловити критику щодо неправильної політики правителя? Швидше за все, ніхто не захоче, оскільки більшість людей, яких просуває Сі, є його вірними слугами, а не політичними експертами. По-друге, оскільки Сі Цзіньпін, мабуть, хоче залишитися при владі до 2035 року, це відсуває питання про спадкоємність на історичну арену, збільшуючи ймовірність нестабільності в майбутньому. Чи потрібно Китаю на даному етапі розвитку таке сильно централізоване правління?” — ставить риторичне запитання Сейч.

Велике зрушення у внутрішній політиці Китаю малоймовірне

Усе вказує на те, що малоймовірно, що після З’їзду партії відбудеться якесь серйозне зрушення в соціальній та економічній політиці Китаю. Сі Цзіньпін уже розробив план розвитку Китаю до 2049 року, але на його мислення все ще впливає розпад Радянського Союзу. Сі часто говорить про крах КПРС. Одного разу він сказав: “Ніхто не проявив себе, як чоловік, щоб вийти і захистити КПРС”.

За словами Сейча, Сі Цзіньпін вважає, що політична і соціальна система Китаю не повинна бути відкритою, зусилля для усунення інакомислення мають бути подвоєні, партія повинна якомога ширше поширювати свій вплив і контроль. Це називається “жорстким авторитаризмом”.

“Сі Цзіньпін часто посилається на марксизм. Він не просто говорить про нього, він вважає, що марксистська ідеологія має бути керівною під час аналізу внутрішнього та міжнародного стану. Під час правління Сі відродилося вивчення марксизму, при цьому також стали робити наголос на традиційну культуру. У міру уповільнення економіки на сцену виходить популізм і гасла про загальне процвітання, яке поліпшить добробут і усуне нерівність. Сі також використовує і націоналізм”, — каже Сейч.

Приватні та іноземні компанії повинні служити партії

Майже всі аналітики в Китаї та за його межами вже згодні з тим, що ера швидкого зростання Китаю добігла кінця. Але вони розходяться в думках щодо масштабів спаду та ймовірних наслідків.

На думку Сейча, після З’їзду зовнішній світ побачить, що Пекін продовжує віддавати перевагу державному сектору, хоча на недержавний сектор припадає близько 60 % ВВП Китаю, і він також дає 85 % – 90 % нових робочих місць.

Пекін і надалі кредитуватиме державні підприємства, наполягаючи на злитті державних компаній, що зазнають труднощів, з успішними приватними компаніями. Пекін також посилить контроль над приватним бізнесом, купуючи частки в приватних компаніях і намагаючись посилити в них роль партійних комітетів.

“На відміну від засновників партії та перших партійних лідерів, Сі не проти приватного бізнесу. Але він вважає, що приватний бізнес існує насамперед для служіння партійним цілям. Аналогічна думка у нього також і щодо іноземних компаній і прямих іноземних інвестицій. Доти, доки вони служать інтересам партії і не можуть бути замінені китайськими компаніями, вони можуть продовжувати функціонувати”, — пояснює Сейч.

Розрив зв’язків між США і Китаєм триватиме

Процес розриву зв’язків між Китаєм і США продовжиться, але ступінь розриву варіюватиметься залежно від сектора. Сейч прогнозує, що загальний обсяг торгівлі Китаю зі Сполученими Штатами продовжуватиме знижуватися протягом тривалого часу.

Очікується, що після партійного з’їзду прямі іноземні інвестиції в Китай також скоротяться, оскільки США і Євросоюз запровадили більш суворий контроль у цій галузі.

“Розрив зв’язків у галузі штучного інтелекту і технологій уже почався і буде швидко розвиватися. Пекін хоче бути домінуючим гравцем у нових технологіях і встановлювати глобальні стандарти. Це створить величезні проблеми для інших країн, які будуть змушені вибирати між китайською та західною системами”.

Пекін намагається першим встановлювати правила і займати ключові міжнародні позиції

“Китай застосував подвійну тактику для пом’якшення геополітичних ризиків, — каже Сейч, — З одного боку, це зміцнення зв’язків з країнами, які відкидають домінування США у світі, тому Пекін зблизився з Росією і зміцнює зв’язки з Іраном. А з іншого, розширення впливу Китаю в глобальних інститутах, особливо в тих, з яких, на думку Пекіна, США йдуть”.

Аналогічним чином Пекін намагається підірвати і вплив міжнародних механізмів захисту прав людини. Інші авторитарні режими, а також ті режими, які перебувають в економічній залежності від КНР, виявляють повну солідарність із Пекіном у питаннях прав людини.

Ще 2014 року Сі Цзіньпін заявив, що Пекін більше не відіграватиме пасивну роль у глобальному економічному управлінні, і зажадав, щоб “китайські цінності” просувалися в міжнародних організаціях, намагаючись отримати більше керівних посад у цих організаціях. Наразі Пекін уже домінує в чотирьох спеціалізованих установах ООН, встановлюючи стандарти в галузі телекомунікацій, авіації та сільського господарства. Водночас він збільшує свій вплив в інших важливих організаціях, таких як Міжнародна організація зі стандартизації та Міжнародна електротехнічна комісія.

“Керівництво КПК дійшло висновку, що великими державами є ті країни, які встановлюють технологічні та інші стандарти в основних галузях промисловості. Це і є та гра, яку зараз веде Китай”, — підсумував Сейч.

За матеріалами Epoch Times

====

Новини по темі: