Blog

#img_left_nostream#Дочка китайського народного активіста в сфері захисту навколишнього середовища Суня Сяоді була побита невідомими біля квартири, в якій вони живуть в Пекіні, напередодні Різдва. Внаслідок чого вона тимчасово втратила слух. Є припущення про те, що таким чином влада намагається змусити Суня Сяоді залишити Пекін.

Сунь Сяоді раніше працював у провінції Кансу кадровим робочим на військовому підприємстві – урановій копальні №792. Через те, що він викрив факти неправильної утилізації устаткування, яке випромінювало радіацію, що привело до значного забруднення навколишнього середовища, це перешкодило деяким задумам керівників підприємства, а також знизило продуктивність копальні, місцева влада і керівники копальні помстилися йому за це. Останні два роки Сунь знаходиться на лікуванні в пекінській лікарні і одночасно постійно звертається до влади з апеляцією і вимогою вирішити його проблему.

В інтерв’ю кореспондентові радіо «Вільна Азія» дочка Суня Сунь Хайєн сказала: «Ті люди просто напали на мене і побили, навіть нічого не запитавши і не сказавши. А вчора (25 грудня) я пішла на обстеження в лікарню, там мені сказали, що у мене тимчасова втрата слуху». Сам Сунь Сяоді сказав, що днями у нього стався конфлікт з господарем квартири, яку вони знімають, і він зазнав побиття. Він вважає, що за всім цим стоїть пекінська влада, яка впродовж цього року підсилила тиск на нього, вимагаючи, щоб він виїхав з Пекіна.

Представник сайту «Оглядач життя китайських людей» Лю Фейює сказав, що готуючись до Олімпіади 2008 р., яка буде в Пекіні, пекінська міліція всіма способами прагне вигнати із столиці всіх апелянтів і так званих «інакодумців».

Ши Шань. Радіо Вільна Азія

Вашій увазі пропонується показ моди-2007 Західно-австралійського інституту моди й текстилю, де свою колекцію представила випускниця цього учбового закладу Талія Даунз (Tahlia Downes).

#img_gallery#

Вашій увазі пропонується колекція одягу від нью-йоркського дизайнера Кароліни Еррери (Carolina Herrera).

#img_gallery#

#img_right#Компартія Китаю за допомогою своїх консульств погрожує місцевим чиновникам в інших країнах, попереджуючи, щоб ті не відвідували вистави ТБНДТ „Свяікові чудеса”, які втілюють собою традиційну китайську культуру.

18 грудня член нью-йоркського законодавчого органу пан Майкл Бенджамін, за наявною у нас інформацією, отримав листа по факсу з погрозами від місцевого коснульства КНР. В цьому листі представники китайської сторони знову використали свою незмінну тактику наклепів та нападів на Фалуньгун, пригрозивши члену законодавчого органу негативними наслідками для китайсько-американських відносин. 

У листі закликали Майкла Бенджаміна не підтримувати в будь-якій формі шоу „Святкові чудеса” і гала-концерт, присвячений китайському Новому року (організовані телеканалом „Нова династія Тан”). Пан Бенджамін оприлюднив зміст цього листа.

Текст вищезгаданого листа ясно розкриває політику розв’язування антикитайського руху правлячим комуністичним режимом Китаю та використання свого генерального консульства у Нью-Йорку для цих цілей. Тоталітарний режим протистоїть інтересам власного народу і його культурній спадщині (мер м. Форт-Лодердейл штату Флорида отримав такий самий лист)

У серпні 2007 р. компартія Китаю (КПК) опублікувала наказ про створення перешкод проведенню всесвітніх культурних конкурсів (конкурс вокалу, конкурс танцю та ін.), що їх організовує телебачення „Нова династія Тан”. Кожного разу, коли ТБНДТ планує проведення якогось культурного заходу, КПК намагається заважати.

Однак, як правило, подібні перешкоди викликають прямо протилежну реакцію. Наочним прикладом є те, що дружина пана Бенджаміна після прочитання листа консульства вирішила піти на концерт „Святкові чудеса”, хоча раніше вона планувала просто відвідати прийом офіційних гостей перед виставою.

Відповідно до логіки та правил написання, офіційний лист повинен мати шапку консульства, а в кінці повинен стояти підпис генерального консула або секретаря, які б несли відповідальність за зміст листа. А у вищезгаданому листі немає нічого, окрім напису „генеральне консульство”.

Я думаю, автор листа був добре обізнаний про ситуацію поширення чуток та брехні про Фалуньгун і знав, що послідовники Фалуньгун можуть потім подати позов до суду, де цей лист може стати чудовим доказом. З цієї причини у заголовку листа просто вказали „генеральне консульство”, щоб ухилитися від юридичної відповідальності.

Наклепи на Фалуньгун та концерти ТБНДТ були спростовані. Я не буду наводити тут аргументи спростування, але відзначу той факт, що і спектакль „Святкові чудеса”, і гала-концерт, присвячений китайському Новому року, значно підвищили міжнародний статус китайців.

Всі ці інтриги КПК – це сором для китайців і перешкоди зусиллям ТБНДТ відродити традиційну китайську культуру. І це є ще одним доказом того, що компартія Китаю являє собою справжній антикитайський культ.

Творчий колектив „Божествене мистецтво” і постановники спектаклю „Святкові чудеса” отримали більше 10 почесних нагород та вітальних листівок, як від членів сенату, так і від членів палати представників штату Меріленд.

На церемонії закриття спектаклю „Святкові чудеса” у Балтиморському оперному театрі губернатор штату Мартін О’Меллі вручив колективу лист зі словами подяки. Більше того, мер м. Балтімора Шейла Діксон оголосила день показу вистави – 18 грудня – Днем святкових чудес і закликала всіх громадян відзначити його.

Комуністична партія Китаю під час „великої культурної революції” майже повністю знищила китайську 5-тисячолітню культуру. Сьогодні традиційна китайська культура знову відроджується завдяки зусиллям творчого колективу „Божествене мистецтво”, який втілює історичний шарм Танської та Ханьської династій на світовій арені.

Правлячий комуністичний режим Китаю зганьбив себе своїми злочинами проти людства, корупцією, порушеннями прав людини, руйнуванням довкілля та екології, а також експортом отруєних харчових продуктів та товарів.

Вистави „Божественого мистецтва” демонструють вроджену моральність, сміливість та благородність китайського народу, а також великий артистичний талант, на відміну від нав’язаного компартією „національного образу героя”, який втілює собою слабку волю, непристойність, егоїзм, пихатість, жорстокість та нехтування інтересами суспільства в цілях власного збагачення.

Саме в цьому й криється секрет того, чому КПК так уперто намагається перешкоджати проведенню новорічних святкових концертів колективу „Божествене мистецтво”.

Чжан Тяньлян. Велика Епоха

Зоя Литвин – фіналістка «інтерівсього» конкурсу "Шанс. Model. ua". Серед більш ніж 7000 дівчат саме вона пройшла в фінал, а на конкурсі Міс Київ Зої дістався титул Міс Фото, іншими словами, вона отримала приз глядацьких симпатій. Зоя представляла колекції українських модельєрів у Франції, Єгипті, Болгарії та інших країнах світу; знімалась у чисельних рекламних роликах та на обкладинках журналів.

#img_left#Як проходять подібні конкурси, наскільки об’єктивні журі, які стосунки складаються у дівчат-конкурсанток та іншими цікавими деталями поділилася з нами Зоя, одна з найкрасивіших дівчат України .

– Зоя, "Шанс. Model. ua" був перший конкурс, в якому ти брала участь. Як наважилась на такий крок?

– Взагалі, я ніколи не планувала стати моделлю. Конкурс краси проходив якраз, коли я навчалась на першому курсі факультеті економіки Києво-Могилянської Академії. Я не збиралась брати в ньому участь, але моя однокурсниця пішла подавати до журі документи та попросила мене сходити з нею. Я погодилась, і поки подруга заповнювала анкету, один з членів журі конкурсу Сергій Матяш помітив мене й почав вмовляти теж подати документи. Сказала, що подумаю, і принесу свої фото. Наступного дня інша моя однокурсниця також вирішила піти подати документи і знов-таки попросила мене піти з нею, показати, де знаходиться приймальна комісія. Відмовлялась, як могла, адже не взяла жодної своєї фотографії, як обіцяла менеджерові. Але відступати було нікуди і я пішла. Так і вийшло, що заповнила анкету без фотокарток. А вже через тиждень почався конкурс.

– А як відбувався сам конкурс? Адже кастинг проходив лише один день, а дівчат прийшло чимало?

– Так. За день до відбору я дивилась, як проходив конкурс в іншому місті. Пам’ятаю, прийшла пухкенька дівчинка до журі, така дуже звичайна, з пофарбованим в білий колір волоссям. Так члени журі їй з порогу відверто сказали, це – конкурс моделей, а не корів на льоду. Після цього мені взагалі розхотілось іти туди, але все ж таки подруги вмовили. Журі дуже швидко відсіяло половину дівчат, до речі, і моїх одногрупниць. Потім дівчата заходили по двадцять чоловік, потім по п’ять. Нас просили робити різні речі, хтось співав, хтось танцював, а ось мене наприклад попросили розказати прогноз погоди , а потім модельєр Віктор Грігор’єв (зараз покійний – прим. автора) попросив мене показати трюк зі стільцем. І ось я вже пройшла в кращу дванадцятку. Для нас влаштували фотосесію. Залишили сім дівчат і ми вже позували перед камерою. Далі, хто залишиться у проекті, вирішували глядачі. Вони віддали за мене свої голоси – і я пройшла у фінал.

– Що ти відчувала, пройшовши в фінал?

– Я не ставилась до цього серйозно. Для мене все було так незвичайно і радісно. Я зовсім не нервувала, це було як захоплива гра. Звичайно, цей конкурс додав мені впевненості. Нехай я й не перемогла, але врешті решт отримала призове місце.

– А твої подруги? Як вони сприйняли твій успіх і свою поразку, адже це вони тебе вмовили піти?

– Спочатку вони страшенно образились, навіть не розмовляли зі мною. Але потім самі організували цілу агіткампанію. Вони розклеїли плакати з моєю фотографією по Академії та написали «голосуйте за нашу Зою». Це було дуже зворушливо.

– До речі, подейкують, що на таких конкурсах журі обирає переможниць необ`єктивно. Чи це так?

– Я можу сказати одне – жодного вибору просто так не відбувається. Я чула, що, наприклад, конкурс Міс Україна звинувачували в корупції. Після цього журі остерігається надавати призові місця дівчатам з заможних родин. Судити важко. Але навіть, якщо й перші місця дістаються з особистих причин, все одне гарним дівчатам журі присуджують призові. Отже я хоч і не часто перемагала, та все одно призові місця мала.

– Ти засмучувалась розстроювалась, коли не була першою?

– Ні, зовсім ні. Але я – азартна людина і тому люблю боротися до перемоги.

– Ще подейкують, що дівчата ладні одна одній всілякі пастки робити, аби тільки суперниця не пройшла. Це правда?

– Це не зовсім так, принаймні я не зустрічалася з такою ворожнечею. Навіть навпаки, дівчата завжди допомагають одна одній. Наприклад, коли на кастингу треба бути в спідниці, а ти прийшла в брюках, хтось обов’язково позичить спідницю. Або, коли зламались підбори — хтось з дівчат позичить туфлі. Я з багатьма дівчатами встигла потоваришувати. Хоча й трапляється інколи таке, що переможницю починають обливати брудом: мовляв, вона нечесно пройшла й таке інше. Але загалом панує дуже дружня атмосфера.

– Чула, що дівчата – моделі дуже легковажні й за рівнем інтелекту поступаються своїм не таким вродливим одноліткам. Що ти про це думаєш?

– Такі дівчата є, але їх не більше, ніж де інде. Принаймні серед українських моделей таких дуже небагато.

– Зоя, а на скільки престижно бути моделлю в Україні?

– В Україні моделі заробляють небагато порівняно з іншими країнами. Приміром за один вихід платять приблизно 50 доларів, у той час, як в Москві – 300. Отже в Україні за один показ в кращому випадку ти можеш заробити до 150 доларів. І взагалі, ти – зірка, тебе всюди запрошують, але тільки, коли тобі не виповнилось 26 років. В 26 вже можеш йти на пенсію (сміється).

– А справді, що роблять красуні після 25?

– Хто що. Дехто йде в офіси працювати секретарями, дехто одружується з багатими чоловіками, хтось розпочинає власний бізнес, а таких дійсно багато – їм чоловіки олігархи допомагають (посміхається). Багато колишніх моделей після завершення кар’єри працюють менеджерами у модельних агентствах.

– А взагалі, окрім перемог в конкурсах, як краса допомогає в житті?

– Так бувають смішні випадки, наприклад сьогодні я стояла в великій черзі в копі центрі. Один з працівників мене побачив й сам відкопіював все, що мені було треба.

Якось моя фотка на татовому мобільному допомогла йому взяти кредит в банку. Коли в банку дізнались, що я його донька, то запросили зніматись в рекламі цього банку. Але бували і не такі випадки. Якось приятель запропонував мені зустрітись з його другом — власником казіно, щоб обговорити зйомку для рекламного календаря. Ми зробили пробні фото, а потім той бізнесмен зізнався, що він шукає собі дружину, таку, щоб і гарна була, і розумна. Запропонував серйозні стосунки. Звісно мене це образило…

– До речі, знаю, багато хто з відомих політиків, зірок зустрічали своїх майбутніх дружин саме на показах моди. Зокрема Віталій Кличко, Нестор Шуфрич. Розкажи, як склалася твоя доля?

– Не повірите – майже так само. Мій майбутній чоловік побачив мене на міжнародному заході «Дні України у Франції», але я його там навіть не помітила – Канни, Ніцца, Монте-Карло – не до цього було. Потім він почав мне всюди розшукувати. Дізнався мій телефон, подзвонив, запросив на побачення, але я тоді була ще мала і не погодилась. Потім в мене змінився номер телефону і ми загубилися. Проте через півтора роки Василь мене таки знайшов. Згодом ми почали зустрічатися і зараз вже виховуємо п’ятимісячного сина.

– Чоловік відпускає на покази?

– Він звісно не дуже хоче, щоб я продовжувала працювати моделлю, але на Сезони моди та інші серйозні зйомки відпускає.

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

Нижче наведено фотоогляд колекції одягу сезону весна-2008 від Едуардо Лусеро (Eduardo Lucero), що його було продемонстровано перед початком Тижня моди у Лос-Анджелесі.

#img_gallery#

Вперше в історії виборів нещодавній старт передвиборчої кампанії сенатора Барака Обами та колишнього губернатора штату Арканзас Майка Хаккабі показав мінливу динаміку лідерства у президентських перегонах. І це може стати поворотним моментом у політиці США.

#img_left#Демократ Обама набрав чимало голосів у Нью-Гемпширі та Північній Кароліні. Згідно з даними опитування Расмуссена [американський соціолог – прим. ред.] від 12 грудня, серед виборців Нью-Гемпшира Обама випереджує Хілларі Клінтон на 3 відсотки, в той час як опитування 16 грудня в Північній Кароліні показало, що Клінтон і Обама йдуть нарівні. Це великий успіх для Обами: всього лише місяц тому він відставав від Клінтон на 10 позицій.

У передвиборчих перегонах серед республіканців Хаккабі піднявся з запаморочливою швидкістю від кандидату другого розряду до другої позиції в Айові.

Цикл виборів 2008 року, безсумнівно, увійде до історії США. Передвиборчі кампанії стануть найтривалішими та найдорожчими в історії. Дехто вважає, що їхня вартість сягне одного мільярда доларів.

Інші припускають можливість вибору першої жінки або першого афроамериканця президентом. І, що важливо, це перші президентські вибори „відкритих місць”, у списку кандидатів яких немає ані колишнього президента, ані віце-президента. Такого не було вже більше 50 років.

Кампанія Обами вхопилася за цю можливість.

#img_right#„Зараз я бачу, що наша країна охоплена хвилюваннями, все відкрито для загарбання, – сказав Обама в інтерв’ю у серпні 2007 року газеті Washington Post. – У політиці нашої країни така ситуація трапляється не часто, тому ці вибори можуть допомогти нам передивитися нашу політику у найрізноманітніших напрямках”.

Ця думка стала основою передвиборчої кампанії Обами. Барак Обама, як і колишній сенатор Джон Едвардс, бере участь у перегонах з репутацією „мінливого” кандидата. Варіант змін у політиці, які пропонує Обама, включає в себе відхід від „старої школи Вашингтона”, неучасть у відразливій „політиці нападу” та готовність обговорювати злободенні питання, на противагу Хіларі Клінтон, яка робить акцент на критичному аналізі.

У посланні Обами народові основний наголос був зроблений на відомій концепції: немає ані „червоних”, ані „синіх” штатів, є лише Сполучені Штати. У листопаді він оприлюднив список республіканських виборців в Айові та Нью-Гемпширі, які об’єднаються, щоб разом проголосувати за нього, оскільки вони вірять у його здатність подолати безвихідний вузькопартійний підхід у політиці США.

Так само як і критичне звернення Обами до республіканців, стрімке просування Майка Хаккабі є знаковою зміною всередині Республіканської партії.

#img_left#Стратегія однопартійної політики та очорнення конкурентів, що її здійснює Карл Роув, розділила партію. Від Мітта Ромні й Руді Джуліані до Фреда Томпсона і Хаккабі – ніхто не був одностайним лідером протягом тривалого часу.

Хаккабі, як і Обама, не мав привілеїв і починав з нуля. Як колишній баптистський священник, Хаккабі приділяє багато ефірного часу релігіозним розмовам, позиціонуючи себе „християнським лідером”. Він навіть підготував політичну промову, щоб поздоровити телеглядачів із Різдвом.

Цей підхід, можливо, приверне велику кількість соціальних консерваторів, так званих цінних виборців. Згідно з опитуванням Расмуссена, підтримка Хаккабі в Айові з початку листопада зросла на 11 пунктів, в цьому штаті він у два рази перевершує кандидата Ромні, що займає другу позицію. Крім того, в Айові є ще один бунтівний кандидат, який увійшов до списку, – Рон Пол.

Підтримка консервативно налаштованої частини населення може стати ключем до успіху Хаккабі за умови, що він не буде просити фінансування, як інші провідні республіканські кандидати (Обама володіє компанією і отримує фінансування для досягнення своєї мети).

І для Обами, і для Хаккабі зараз наступив найкращий момент, але чи зможуть вони виконати свої передвиборчі заяви? Залишилося менше тижня до закритої наради партії в Айові, гарячого часу у політичному циклі виборів. Але незалежно від того, хто виграє, зміст їхніх кампаній характеризується зміною у динаміці однопартійної політики та політичною „зміною варти”.