#img_left#Тим не менш, творці туристичного путівника «Лоунлі Планет» вважають, що кожен, хто бажає відправитися у подорож до Бірми, повинен відповісти самому собі на одне важливе питання: «А чи буде розсудливою така поїздка?» Тому що правляча понад півстоліття в країні військова хунта (одна із самих нещадних в Азії) з 1996 року різко обмежила відвідування країни туристами у зв’язку з перебуванням під домашнім арештом лауреата Нобелівської премії миру і лідера опозиції Аун Сан Су Чжи.
Проте, події останніх років вселяють примарну надію, що такий стан справ усе ж зміниться. Так, головна активістка Аун Сан Су Чжи вже звільнена з-під домашнього арешту, що тривав близько 15 років, і висунула свою кандидатуру на виборах до парламенту Бірми. Уряд також приступив до звільнення близько двох сотень політичних в’язнів, яких у країні налічується понад 2000 чоловік.
Саме з цих причин, а також пам’ятаючи про те, що туризм є однією з найпотужніших сил сприяння толерантності і демократії, я не розкривав про себе важливих відомостей під час недавньої подорожі по Бірмі. Якщо при в’їзді в країну комусь заманеться сказати про себе, що він письменник чи журналіст, то йому неодмінно «воздасться по заслугах». І хто знає, до чого ще можуть призвести подібні одкровення. На перший погляд, обстанова в країні спокійна, проте незрима напруга, що витає в повітрі, створює не зовсім затишне відчуття.
Тим мандрівникам, які все ж зважилися відправитися в цю прекрасну країну, варто спочатку ознайомитися з численними особливостями Бірми. Якщо спробувати коротко охарактеризувати Бірму, то навряд чи про неї можна висловитися краще Редьярда Кіплінга: «Ця місцевість зовсім не схожа на всі вже відомі». А для письменника [автор має на увазі себе], який об’їздив понад сотні країн, Бірма — одна з найбільш цікавих і оригінальних країн серед відвіданих. Тут ніби поринаєш в обійми чарівного сну або перетворюєшся на бранця забутих спогадів. Тут відчуваєш себе повністю відключеним від світу, де мешкав раніше.
#img_right#Описуючи враження від подорожі до Бірми, перш за все, відзначимо, що у бірманців відсутні прізвища, а є тільки імена. У громадських місцях заборонений дотик до людей протилежної статі. Бірманці — єдиний народ у Південно-Східній Азії, який досі носить традиційний наряд лонджи: циліндр (або спідницю) з бавовни довжиною до п’ят, яка обертається навколо талії. Лонджи можна побачити і на чоловіках, і на жінках. Штани, крім військових, тут мало хто носить. Також більшість жителів країни, особливо жінки, наносять на обличчя і тіло Танака (перетерту в порошок кору дерева однойменної назви з додаванням води), пасту тілесного кольору, яка захищає шкіру від сонця і до того ж приємно пахне.
Наведені мною вище особливості — всього лише невелика добірка «дивацтв», здатних вразити того, хто вперше прибув до Бірми. Ця країна по справжньому дивує своїми етнічними рисами, культурними і релігійними традиціями, видами місцевості, а також історичними пам’ятками. І якщо у вас знайдуться сили і можливості, ризикніть кинути країні виклик і «завоювати» Бірму в дусі Вільяма Фолкнера — підкоріть країну, потоптавши вздовж і поперек її простори своїми ногами.
Повернення в минуле
Соціальна і політична ізоляція країни від світової спільноти, яка протягом багатьох років підтримувалася правлячим режимом у зв’язку з арештом Аун Сан Су Чжи, перетворила Бірму в закриту і дуже консервативну державу. Зовнішні впливи протягом десятиліть були дуже незначними, тому традиційний уклад життя бірманців залишився практично незмінним.
Як приклад, що підтверджує ізольованість країни, можна привести відсутність операторів мобільного зв’язку. Залиште вдома ваші «наворочені» мобільники, тут вони абсолютно марні. Якщо все ж таки знадобиться подзвонити, то можна скористатися телефонним зв’язком у готелі (які, до речі, у своїй більшості належать уряду).
Колишня Бірма (з 1989 року країна називається М’янма) належить до тієї частини Азії, де майже нічого не змінилося з часів британської колоніальної епохи. Ні в одній іншій країні регіону ви не зустрінете так багато саронг, тюрбанів і екзотичних нарядів, за якими, до речі, можна розпізнати представників тієї чи іншої етнічної групи, що населяє територію Бірми. Пахощі ароматів і строкатість фарб тут ідеально доповнюють один одного і в буквальному сенсі слова занурюють вас в інший час й інший світ.
Жвавий Янгон
Якщо дотримуватися класичного маршруту подорожі до Бірми, то варто відвідати, принаймні, чотири найцікавіших міста: Паган, Амарапуру, Мандалай і Янгон.
Янгон, колишня столиця країни до 2006 року, — місто красиве і дуже жваве. Але яким би метушливим і шумним не було місто, воно як магнітом тягне до себе космополітизмом і етнічним розмаїттям.
Над містом височіє найбільша в країні ступа Шведагон («Золота ступа»), яка вважається одним із чудес світу. Її величезний золотий купол майже 100-метрової висоти видно з будь-якого місця в місті. За переказами, в ступі лежать реліквії чотирьох Будд: посох Какусандхі, водяний фільтр Конагамані, частина туніки Кассапи і вісім волосинок Гаутами, історичного Будди. Варто не пошкодувати часу і помилуватися цим вражаючим комплексом 2500-річної давності. Упустити таку можливість — все одно, що відвідати Париж і не побувати в Ейфелевій вежі.
Для буддистів ступа Шведагон — найсвятіше місце. Цікаво, що для них так і залишається загадкою приналежність Будди до чоловічої або жіночої статі. На деяких монументах, наприклад, Будда зображений із жінкоподібною особою.
Прогулюючись Янгоном, варто помилуватися також іншими пам’ятниками буддійської культури. Наприклад, відвідайте пагоду Чаутхачжи-Пайя, де розташована знаменита 65-метрова скульптура лежачого Будди. І, звичайно, не забудьте заглянути на знаменитий ринок Богіок Аун Сан (колишній Скотт-маркет) з його двома тисячами магазинчиків — воістину райське місце для мисливців за знижками.
На ринку потрібно обов’язково поторгуватися (і отримати знижку ціни на товар до 50%), і, крім того, туриста тут обов’язково вмовлять купити капці, необхідні для відвідування визначних пам’яток буддизму. На згадку про подорож до Бірми вам можуть запропонувати на вибір: все ті ж лонджи, дрібнички місцевих ремісників, парасолі, покриті лаком фігурки, ляльки, ювелірні прикраси, вироби з нефриту і дорогоцінних каменів, а також багато іншого. Але найдорожче, звичайно, це враження від Бірми, які ви заберете з собою. А переживання будуть жити з вами ще дуже довго, час від часу відбиваючись у пам’яті дивним відчуттям, ніби вас у недалекому минулому занесло в незвичайний світ, що дивною квіткою розпустився десь на іншій планеті…
Паган — серце Бірми і місто пагод
Наступне місто, де неодмінно варто побувати, — це Паган, одне з найбагатших на археологічні знахідки місць в Азії. Розташоване на сухому плато вздовж західного берега річки Іраваді («найкрасивіша в світі назва для річки», як висловився Пабло Неруда), місто здатне вразити мандрівника наповал видом кількох тисяч (так, саме тисяч) пагод, побудованих між одинадцятим і тринадцятим століттями. Усередині кожної пагоди завжди знайдете безліч скульптур Будди. Деякі скульптури повернені убік від входу з застиглою усмішкою на обличчі — таке ставлення до світу тих, хто перебуває в нірвані.
#img_left#Пагод дуже багато і розташовані вони так близько одна від одної, що здаються ілюзорним баченням, яке пронизує вас до глибини душі. Приголомшливе враження від побаченого немов підкреслює той факт, що в Бірмі немає іншого більш життєво важливого і емоційно значимого аспекту, ніж буддизм (який, як можна здогадатися, є в країні переважною релігією).
У Бірмі все, навіть миска з супом, нагадує про те, що це країна ченців, що живуть милостинею (для бірманців стати монахом, нехай навіть на час — майже обов’язкове явище, рівнозначне «громадській службі»). Бритоголові ченці у червоних шатах і з мисками в руках щодня відправляються на місцеві ринки за милостинею — рисом і іншою їжею. Дивлячись на цілеспрямованих ченців, одночасно відчуваєш до них почуття жалю і захоплення. Часом навіть губишся в здогадках, намагаючись зрозуміти, в чому ж полягає глибинний зміст такого самовідданого способу життя і чи існує він взагалі.
Деякі пам’ятки буддійської культури, такі як ступа Швезігон неподалік від Пагана, дійсно здатні вразити мандрівника тим фактом, що в них лежать справжні реліквії Будди. А прикрашені дзвонами золоті куполи настільки зачаровують погляд, що по праву заслужили бути найкрасивішим символом Бірми.
Під завершення подорожі до Бірми можна покататися на величних кораблях вниз по річці Іраваді, покуштувати страви місцевої кухні і заглянути в порівняно малонаселені міста, такі як Таунгу і Намшан, що розкинулися посеред рисових полів і пагод.
#img_gallery#
Франсиско Гавілан — письменник і психолог. Він відвідав понад сотні країн, жив серед кочівників Казахстану, а також серед індіанців мапуче в чилійських Андах. Він опублікував безліч статей і книг на тему самодопомоги, переведених на кілька мов, в тому числі на корейську і російську.
Сайт автора: www.franciscogavilan.net.
