Треба відзначити, що Леонарду, як він сам стверджував, погано давалося вивчення латинської мови, якою були написані практично всі систематичні посібники того часу. Але недолік базових знань Леонардо з успіхом замінював своєю надзвичайною спостережливістю і гострим розумом. Це визволило його світогляд від шаблонів і помилок, які існували на той час в науці, що дозволило йому уникнути помилкової основи в дослідженнях.
"Багато хто буде вважати, що має право докорити мені, вказуючи, що мої докази йдуть врозріз з авторитетом деяких мужів, які знаходяться у великій шані, майже рівній їхнім незрілим думкам; не помічають вони, що мої предмети народилися з простого і чистого досвіду, який є справжнім вчителем " – такими словами Леонардо починав деякі свої записи.
Саме виняткова спостережливість у поєднанні з допитливим розумом дозволили флорентійцю помічати і виділяти те, що було не помітним для інших…
«Золотий Перетин»
#img_right# Використовуючи свої знання у сфері математики і фізики, а також роботи інших видатних учених, Леонардо приходить до розуміння гармонійності структури людського тіла і наближається до відкриття закономірностей його побудови – «божественних пропорцій». Під час дослідження він користується терміном «золотого перетину» (aurea sectio), явище якого спочатку відкрилося давньому вченому Клавдію Птоломею. Птоломей дав цю назву числу 0,618, переконавшись, що зріст людини природно ділиться саме в такому відношенні.
Леонардо розвинув існуюче розуміння і зробив ще багато описів і розрахунків за параметрами ідеального тіла й обличчя. Всім відоме зображення людини вписаної в квадрат і коло – «Вітрувіанська людина». А оскільки для Леонардо мистецтво і наука були нерозривно зв’язані, він використовував пропорції «золотого перетину» і в багатьох своїх творах («Таємна вечеря», «Джоконда»).
Принципи Леонардо на службі у пластичних хірургів
Орієнтація на пропорції обличчя і є ключовим аспектом у пластичній хірургії. І до сьогодні багато пластичних хірургів світу спираються на креслення, створені Леонардо да Вінчі в XV столітті. Наприклад, згідно із записами Леонардо да Вінчі, відстань між очима дорівнює довжині ока. Довжина очної щілини повинна відповідати відстані між внутрішніми кутами очей і відповідати приблизно одній восьмій висоти голови. Лінія, проведена через внутрішній край райдужки ока, обкреслює межу рота. А довжина кисті повинна відповідати відстані від підборіддя до лінії волосся. Це всього лише деякі із закономірностей, помічених Леонардо.
Пластика рис обличчя повинна здійснюватися у випадку, якщо вона сприятиме більшій гармонійності. Інакше хірург може порушити пропорції, оскільки певним типам обличчя відповідають конкретні риси. І не всі забаганки клієнта задовольняють гармонійній побудові та «божественним пропорціям». Тому в разі можливої дисгармонії лікар повинен відмовити у виконанні хірургічного втручання.
#img_left_nostream#Звичайно, ці пропорції є еталоном та їх не можна з точністю віднести до кожного. Це пов’язано з індивідуальністю, віком, розвитком людини і з асиметричністю. В більшості випадків, дві половини обличчя не дають дзеркальної відповідності. Проте «божественні пропорції» дають сучасним хірургам основу для проектування і відновлення гармонії зовнішнього вигляду кожної конкретної людини.
Історик Джорджо Вазарі так описував талант да Вінчі: «Найбільші чесноти, якими будь-коли володіла людина, як ті, що були послані зверху, так і природжені, – ні, все ж надприродні, дивним чином поєдналися в одній людині: краса, грація, талант – були такі, що, до чого б ця людина, настільки щасливо обдарована, не зверталася, будь-яка її дія була божественна; вона завжди залишала всіх інших людей позаду, і це своїми очима доводило, що вона ведена рукою самого Господа".
