Перебуваючи під ядерною загрозою з боку Північної Кореї і загрозою ракетних обстрілів комуністичного Китаю, Південна Корея вирішила витратити пристойну суму на стару військову концепцію, яку часто відкидають: корабель-арсенал.
Концепція проста. Візьміть дуже велике, але порівняно недороге цивільне комерційне судно. Нафтові супертанкери й величезні контейнеровози ідеально підходять під цей профіль — вони недорогі порівняно з кораблями ВМС.
Тепер оснастіть корабель вертикальними пусковими установками й кількома сотнями ракет великої та середньої дальності, здатних знищувати ворожі берегові цілі й, можливо, надводні кораблі. Додайте зброю протиповітряної та протиракетної оборони ближнього радіуса дії, і ось вам величезна морська мобільна вогнева міць.
Концепція корабля-арсеналу породила концепцію повітряного арсеналу: літаки 747 і військово-транспортні літаки (наприклад, C-5 ВПС США) запускають ракети за тисячу миль від цілі, а потім відлітають. У певному сенсі, В-52 ВПС США 21-го століття — це літаки-арсенали. Російські ракетні удари з повітря по українських містах демонструють, що атаки дальнього радіуса дії можуть бути смертельно небезпечними.
Інтерес Південної Кореї до кораблів-арсеналів не новий. У середині квітня Сеул вибрав проєктну групу й повідомив, що купить три “кораблі спільної вогневої потужності”, що на військовому жаргоні означає кораблі-арсенали. Замість комерційного судна Південна Корея може розглянути варіант із модифікованим корпусом есмінця. Однак у квітні в бюлетені Naval Market Forecast було зазначено, що навіть якщо буде використано корпус есмінця, кораблі нестимуть крилаті та балістичні ракети для наземних атак, а не протичовнове озброєння.
Коли вони будуть побудовані, кораблі Південної Кореї скажуть Північній Кореї та Китаю, що раптовий напад не знищить її здатність завдати удару у відповідь.
Ще одне послання: якщо Південна Корея відчує загрозу неминучої атаки, кораблі стануть наступальними платформами, здатними завдати точного удару. Точність означає влучання в межах кількох метрів від центру цілі.
Цього місяця сайт InterestingEngineering.com писав, що південнокорейські кораблі спільної вогневої потужності “схожі” на концепцію кораблів-арсеналів, від якої США відмовилися в 1990-х роках.
Це зауваження цілком справедливе. Я вперше зіткнувся з концепцією кораблів-арсеналів 1992 року, коли прочитав несекретний документ аналітичного центру. Я працював консультантом зі стратегічного варгеймінгу в Управлінні мережевого оцінювання. 1992 рік був часом після “Бурі в пустелі”. Радянському Союзу нещодавно прийшов кінець. Багато хто з нас був вражений тим, що холодна війна закінчилася й погані хлопці програли.
2023 рік у Тихому океані: ВМС США протистоять сухопутним і морським силам комуністичного Китаю, рішуче налаштованим не допустити наближення американських авіаносних бойових груп до китайського узбережжя. Я думаю, що невеликі, скритні, швидкі ударні кораблі зірвуть стратегію Китаю. А кораблі південнокорейського арсеналу викличуть у Пекіна додаткові сумніви, особливо якщо вони координуватимуть свої дії з малими ударними кораблями. І це дуже хороша ідея.
Думка, висловлена в цій статті, є думкою автора й не обов’язково відображає точку зору The Epoch Times.
Остін Бей ─ полковник (у відставці) резерву армії США, письменник, синдикований оглядач і викладач стратегії та стратегічної теорії в Техаському університеті в Остіні. Його остання книга називається “Коктейлі з пекла: п’ять воєн, що формують 21 століття”.
За The Epoch Times USA
