Професор школи Кеннеді при Гарвардському університеті вважає, що на майбутньому З’їзді компартії Китаю Сі Цзіньпін просуватиме не експертів і фахівців, а вірних йому слуг. Тому буде як у Росії, де ніхто з підлеглих Путіна не наважується критикувати його політику.
ХХ-й З’їзд Комуністичної партії Китаю (КПК) розпочнеться 16 жовтня. Очікується, що Сі Цзіньпін буде переобраний на безпрецедентний третій термін.
Ентоні Сейч, відомий експерт з питань Китаю і професор Гарвардського університету, нещодавно написав статтю в інтернет-виданні Wire China, в якій він спрогнозував напрямок внутрішньої і зовнішньої політики КПК після майбутнього З’їзду.
На його думку, новий склад Політбюро і його Постійного комітету багато в чому покаже майбутній напрямок політики Китаю.
Після того, як нинішній прем’єр-міністр Лі Кецян оголосив про свою відставку після закінчення терміну своїх повноважень, його місце можуть посісти нинішній віцепрем’єр Ху Чуньхуа або нинішній голова Народної політичної консультативної ради Китаю Ван Ян. Обидва вони мають відповідний досвід роботи як прем’єр-міністри.
З огляду на те, що Сі позбавив прем’єр-міністра більшої частини його повноважень, призначення на цю посаду будь-кого іншого не завдасть Сі жодної шкоди.
Ніхто з оточення Сі не наважиться критикувати неправильну політику
Сейч упевнений, що після З’їзду Сі Цзіньпін буде оточений групою близьких і довірених йому людей, що не дуже добре для Китаю.
“Загалом, Сі Цзіньпін воліє призначати лояльних, а не професіоналів. Це не віщує нічого хорошого для політичних проблем, з якими Китай зіткнеться після З’їзду”, — каже Сейч.
“Це загальна проблема авторитарних режимів. Чи захоче хто-небудь у Китаї, подібно як у Росії, встати і висловити критику щодо неправильної політики правителя? Швидше за все, ніхто не захоче, оскільки більшість людей, яких просуває Сі, є його вірними слугами, а не політичними експертами. По-друге, оскільки Сі Цзіньпін, мабуть, хоче залишитися при владі до 2035 року, це відсуває питання про спадкоємність на історичну арену, збільшуючи ймовірність нестабільності в майбутньому. Чи потрібно Китаю на даному етапі розвитку таке сильно централізоване правління?” — ставить риторичне запитання Сейч.
Велике зрушення у внутрішній політиці Китаю малоймовірне
Усе вказує на те, що малоймовірно, що після З’їзду партії відбудеться якесь серйозне зрушення в соціальній та економічній політиці Китаю. Сі Цзіньпін уже розробив план розвитку Китаю до 2049 року, але на його мислення все ще впливає розпад Радянського Союзу. Сі часто говорить про крах КПРС. Одного разу він сказав: “Ніхто не проявив себе, як чоловік, щоб вийти і захистити КПРС”.
За словами Сейча, Сі Цзіньпін вважає, що політична і соціальна система Китаю не повинна бути відкритою, зусилля для усунення інакомислення мають бути подвоєні, партія повинна якомога ширше поширювати свій вплив і контроль. Це називається “жорстким авторитаризмом”.
“Сі Цзіньпін часто посилається на марксизм. Він не просто говорить про нього, він вважає, що марксистська ідеологія має бути керівною під час аналізу внутрішнього та міжнародного стану. Під час правління Сі відродилося вивчення марксизму, при цьому також стали робити наголос на традиційну культуру. У міру уповільнення економіки на сцену виходить популізм і гасла про загальне процвітання, яке поліпшить добробут і усуне нерівність. Сі також використовує і націоналізм”, — каже Сейч.
Приватні та іноземні компанії повинні служити партії
Майже всі аналітики в Китаї та за його межами вже згодні з тим, що ера швидкого зростання Китаю добігла кінця. Але вони розходяться в думках щодо масштабів спаду та ймовірних наслідків.
На думку Сейча, після З’їзду зовнішній світ побачить, що Пекін продовжує віддавати перевагу державному сектору, хоча на недержавний сектор припадає близько 60 % ВВП Китаю, і він також дає 85 % – 90 % нових робочих місць.
Пекін і надалі кредитуватиме державні підприємства, наполягаючи на злитті державних компаній, що зазнають труднощів, з успішними приватними компаніями. Пекін також посилить контроль над приватним бізнесом, купуючи частки в приватних компаніях і намагаючись посилити в них роль партійних комітетів.
“На відміну від засновників партії та перших партійних лідерів, Сі не проти приватного бізнесу. Але він вважає, що приватний бізнес існує насамперед для служіння партійним цілям. Аналогічна думка у нього також і щодо іноземних компаній і прямих іноземних інвестицій. Доти, доки вони служать інтересам партії і не можуть бути замінені китайськими компаніями, вони можуть продовжувати функціонувати”, — пояснює Сейч.
Розрив зв’язків між США і Китаєм триватиме
Процес розриву зв’язків між Китаєм і США продовжиться, але ступінь розриву варіюватиметься залежно від сектора. Сейч прогнозує, що загальний обсяг торгівлі Китаю зі Сполученими Штатами продовжуватиме знижуватися протягом тривалого часу.
Очікується, що після партійного з’їзду прямі іноземні інвестиції в Китай також скоротяться, оскільки США і Євросоюз запровадили більш суворий контроль у цій галузі.
“Розрив зв’язків у галузі штучного інтелекту і технологій уже почався і буде швидко розвиватися. Пекін хоче бути домінуючим гравцем у нових технологіях і встановлювати глобальні стандарти. Це створить величезні проблеми для інших країн, які будуть змушені вибирати між китайською та західною системами”.
Пекін намагається першим встановлювати правила і займати ключові міжнародні позиції
“Китай застосував подвійну тактику для пом’якшення геополітичних ризиків, — каже Сейч, — З одного боку, це зміцнення зв’язків з країнами, які відкидають домінування США у світі, тому Пекін зблизився з Росією і зміцнює зв’язки з Іраном. А з іншого, розширення впливу Китаю в глобальних інститутах, особливо в тих, з яких, на думку Пекіна, США йдуть”.
Аналогічним чином Пекін намагається підірвати і вплив міжнародних механізмів захисту прав людини. Інші авторитарні режими, а також ті режими, які перебувають в економічній залежності від КНР, виявляють повну солідарність із Пекіном у питаннях прав людини.
Ще 2014 року Сі Цзіньпін заявив, що Пекін більше не відіграватиме пасивну роль у глобальному економічному управлінні, і зажадав, щоб “китайські цінності” просувалися в міжнародних організаціях, намагаючись отримати більше керівних посад у цих організаціях. Наразі Пекін уже домінує в чотирьох спеціалізованих установах ООН, встановлюючи стандарти в галузі телекомунікацій, авіації та сільського господарства. Водночас він збільшує свій вплив в інших важливих організаціях, таких як Міжнародна організація зі стандартизації та Міжнародна електротехнічна комісія.
“Керівництво КПК дійшло висновку, що великими державами є ті країни, які встановлюють технологічні та інші стандарти в основних галузях промисловості. Це і є та гра, яку зараз веде Китай”, — підсумував Сейч.
За матеріалами
====
Новини по темі:
