Сейсмічні хвилі, що виникли внаслідок падіння метеорита на Марс, де розташований посадковий апарат НАСА InSight, дали вченим нові відомості про надра Червоної планети.
Нові дані вказують на наявність досі невідомого шару розплавленої породи, що оточує рідке металеве ядро, яке менше і щільніше, ніж передбачалося раніше, заявили в середу дослідники, цитує .
Хвилі, що генеруються землетрусами, зокрема спричиненими ударами метеоритів, відрізняються за швидкістю і формою під час проходження через різні матеріали всередині планети.
Метеоритне зіткнення, що сталося 18 вересня 2021 року в марсіанській високогірній ділянці Темпе-Терра, спричинило землетрус магнітудою 4,2 і залишило кратер завширшки близько 130 м. Зіткнення сталося на протилежному від місця знаходження InSight боці Марса в рівнинній області під назвою Elysium Planitia.
“Важливість удару з іншого боку полягає в тому, що він викликав сейсмічні хвилі, які пройшли через глибокі надра планети, включно з ядром. Раніше ми не спостерігали сейсмічних хвиль, що проходять через ядро. Ми бачили тільки відбиття від верхньої частини ядра, — каже планетолог Амір Хан (Amir Khan) з ETH Zürich (Швейцарія), провідний автор однієї з двох наукових робіт, присвячених новим результатам, опублікованим у журналі Nature.
Поведінка хвиль вказує на те, що навколо ядра на дні внутрішньої частини планети, яка називається мантією, розташований частково або повністю розплавлений силікатний шар завтовшки близько 150 км.
Дослідники також перерахували розміри ядра, виявивши, що його діаметр становить близько 3 350 км, а об’єм приблизно на 30% менший, ніж вважалося раніше.
На відміну від Марса, Земля, за словами дослідників, не має розплавленого шару навколо свого ядра.
“Розплавлений і частково розплавлений шар складається здебільшого із силікатів (породоутворювальних мінералів), збагачених залізом і радіоактивними тепловидільними елементами порівняно з вищерозміщеною твердою мантією”, — сказав Анрі Самуель, планетолог з французької національної дослідницької організації CNRS, який працює в Інституті фізики глобуса Парижа, і провідний автор другого дослідження.
Марсіанське ядро складається здебільшого із заліза і нікелю, а також містить деякі легші елементи, такі як сірка, кисень, вуглець і водень. Дослідники дійшли висновку, що ці легкі елементи становлять близько 9-15% складу ядра за масою, що нижче, ніж передбачалося раніше.
