#img_left_nostream#17 вересня у м. Збараж (Тернопільщина) завершила свою роботу перша міжнародна наукова конференція «Князі Вишневецькі та їхнє місце в історії України». Вона відкрилася 16 вересня і вперше проводиться в Україні. Близько 30 учасників зібралося у невеличкому Органному залі міста Збаража, щоб обговорити питання спадщини роду Вишневецьких та відродити постать самого князя Яреми Вишневецького. У конференції брали участь також польські науковці.
Вкрай важливим було обговорення подальшого відновлення й реабілітації постаті Яреми Вишневецького (1612-1651 рр.), якого вже протягом кількох століть у нашій державі, попри численні заслуги князя, або намагаються забути, або, якщо й згадують, то як негативного персонажа, кровожерного польсько-литовського тирана. А насправді він хотів миру для своїх земель і намагався заснувати тут нову окрему процвітаючу державу, даючи відсіч прославленому Богдану Хмельницькому, «Національно-визвольна» війна котрого була на тлі цієї постаті міжусобною та братовбивчою. Та від традиційної інтерпретації фактів діяльності Богдана офіційна вітчизняна історична думка не поспішає відходити. Тому новий погляд на роль і місце роду князів Вишневецьких, представлений на цій конференції, може стати прямим поштовхом до переосмислення та глибшого вивчення власної історії.
#img_right#У Збаражі конференція проходить теж не випадково. Це місто теж колись було вотчиною роду Вишневецьких, і саме тут у вирішальній битві зійшлися князь Ярема Вишневецький з союзниками з одного боку, та Богдан Хмельницький, війська якого взяли Збараж після жорстокої півторамісячної облоги (1649 р.), з іншого боку. Тоді жодному князівському посланцю не вдалося прорватися з-за стін міста, аби передати звістку Польсько-Литовському королю про ворожий напад. Збараж не встояв, але літописці Речі Посполитої назвали ту облогу «Другими Фермопілами», настільки їх вразила мужність і стійкість оборонців міста.
Майже всі замки роду Вишневецьких втрачено, а імена – забуті сучасниками. Тож нагальним на конференції було питання відбудови та збереження історико-культурної спадщини князів Вишневецьких. Зокрема, відбудова й реставрація напівзруйнованого вишневецького палацо-паркового комплексу та поповнення експозиції, розміщеної у Збаразькому та Вишневецькому замках. А також відтворення майже втрачених інтер’єрів цих палаців. Бурхливо обговорювали і необхідність проведення детального історико-археологічного дослідження замків у Вишневці та Лубнах. Важко собі уявити, скільки ще незнайденого криється у казематній частині та підземеллях цих замків, які колись звів князь Ієремія Вишневецький.
Багато хто з учасників-науковців роками, якщо не десятиліттями, чекав на таку слушну нагоду оприлюднити досі невідомі або замовчувані факти, додати нові висновки до багаторічних досліджень, які й мають стати базою для подолання політичної кон’юнктури в історично-науковому процесі. І хоча швидких рішень наболілих питань, звичайно, не буде, але принаймні тішить той факт, що крига, нарешті, скресла.
Ірина Кривенко. Великая Эпоха, Украина
