Стурбованість етичними проблемами, зрештою, відійшла на друге місце; потенціал подовження людського життя, в остаточному підсумку, переміг. Тим не менше, ці проблеми нікуди не поділися, і, починаючи з найперших операцій, багато які з них перейшли до центрів трансплантології.
Радикальні зміни особистості
Американський кардіолог, лікар Пол Персолі, досліджував явище зміни особистості та розуму в більше ніж 100 пацієнтів, які перенесли пересадку серця. Вони вільно поділилися досвідом зміни їх розумового і психічного стану, пройшовши через операцію.
Одержувачі пересаджених сердець повинні приймати певні ліки, щоб уникнути інстинктивного відторгнення тілом чужорідного органу, всю решту життя, і це схиляє їх до більш високому ризику розвитку раку або отримання інфекцій. Це жорстока реальність, але це тільки один аспект наслідків пересадки. Разом з отриманим органом пацієнти, здається, успадковують від донора і деякі риси характеру.
У деяких випадках, це явище є настільки чітким, що пацієнти після пересадки почуваються, "як незнайомці в своїх власних тілах". Наприклад, дивовижні слова пацієнтки, яка після пересадки печінки продемонструвала сильну пристрасть до пива, навіть при тому, що вона раніше ніколи не приймала алкоголь. Що ж було ще більш дивним, так що перед пересадкою вона полюбляла класичну музику, але тепер у неї проявилось нове вподобання – музика в стилі реп, що було неймовірно для неї раніше. Тепер вона страждає від того, що відчуває себе незнайомкою у своїй власній шкірі.
Інший пацієнт, чоловік, після операції, за умови анонімності, поділився наступним: "Я відчуваю, ніби пересадка змусила мене передати моє тіло чужій душі – мої почуття, спосіб, в який я дію, те, як я відчуваю речі, моє мислення і бажання – всі вони змінилися, неначе в мені живуть дві душі". Родичі також вважають, що він втратив свою індивідуальність, характер, звички та уподобання. У той час, як пацієнт продовжує жити після операції, його особистість може стати фактично невпізнанною для його близьких, і навіть для нього самого.
Лікар Пол Персолі систематично документував отримані дані від прооперованих і порівняв результати з особистістю донорів. Він виявив, що нові риси характеру були фактично деякими проявами індивідуальності донора. Тим часом, однак, ще не сформульовані теорії, які б належним чином пояснювали б це явище.
Хоча численні факти, що підтверджують це явище, не можуть бути просто відхилені, здається, що ми повинні чекати доти, поки хтось не дійде більш категоричного висновку, що змусило б наукове співтовариство і публіку остаточно визнати істину таких явищ.
Неоцінений потенціал небезпеки
Незважаючи на всі наслідки, включаючи вище перераховані дивні симптоми, трансплантологам дали зелене світло, з попередженням, однак, що ті повинні працювати без тиску фінансових, соціальних та інших зацікавлених груп, з доброї волі та з дозволу донора.
В кінцевому рахунку, з’явилася приватна відокремлена група: матеріально багаті пацієнти, які мають сильний інстинкт самозбереження. Цей ринок безпосередньо робить свій внесок у готовність забезпечити органами за будь-якою ціною, незалежно від того, хто є донором: пожертвувані вони добровільно або були вилучені силоміць. Чи, можливо, органи надійшли від зневірених громадян, які продали власні органи недобросовісним посередникам, таким чином, здійснюючи серйозне правопорушення, роблячи свій внесок у функціонування чорного ринку і злочинну торгівлю. Санкціоновані пересадки органів, безперечно, подовжили життя багатьом людям, але необхідно розглядати це і з іншої точки зору. Прийняття суспільством практики масової пересадки органів проклало шлях до незаконної торгівлі органами.
Навіть у розвинених західних країнах не можуть повністю відстежити походження всіх органів, хоча юридична система вимагає це робити якомога ретельніше. У багатьох випадках продаж, джерело і придбання органу полегшують незаконну торгівлю, дозволяючи цій сфері й надалі процвітати в міжнародних масштабах.
Люди в азіатських країнах, таких як Японія, Китай і Корея, не приймають пожертвування органів, виходячи з етичних засад. На поверхні Китай, наприклад, не має офіційної системи пожертвування органів, оскільки його населення базується на традиціях буддизму та даосизму, вважаючи трансплантологiю порушенням їхньої культурної спадщини. Але комуністичний режим у Китаї таємно організував масове незаконне вилучення органів у послідовників відомого духовного руху Фалуньгун *, куди залучені лікарні та шпиталі по всьому Китаю. Внутрішні органи вилучаються силоміць, без анестезуючих засобів, у ще живих людей!
На жаль, бізнес внутрішніх органів, зорієнтований на багатих пацієнтів з розвинених країн – головне джерело прибутку для придбання та продажу органів у Китаї. Покупці, схоже, приймають без коливання органи від донорів, яких убив режим. Донори підшукуються за замовленням, їх ретельно відбирають на відповідність необхідним медичним показниками.
У свою чергу дуже небагато мешканців азіатських країн бажають приймати і/або купувати органи, знаючи, що ті отримані від в’язнів китайського режиму. Відмова бути співучасником незаконного вилучення органів йде, без сумніву, від традиційних вірувань. Адже те, що душа донора зіллється з вашою, медицина, здається, вже підтверджує. Також, згідно з давніми східними традиціями, якщо ви берете те, що не належить вам, ви будете змушені сплатити великий кармічний борг, якщо не в цьому житті, то в майбутньому.
До уваги: з 1999 р. комуністичний режим Китаю репресує послідовників Фалуньгун (система самовдосконалення душі та тіла). Протягом 10 років у в’язницях і концтаборах Китаю без суду і слідства сотні тисяч людей піддаються жорстоким катуванням. Мільйони людей позбавлені роботи, житла, спілкування зі своїми близькими тільки за те, що твердо сповідують принцип Істина-Доброта-Терпіння, який є основним принципом вчення Фалуньгун.
