Британська газета Times і деякі конгресмени США порівнюють Пекінську Олімпіаду з Берлінською Олімпіадою 1936 року. Не дивно, що порівняння спровокувало негайний протест компартії Китаю (КПК). Але в чому полягає це порівняння? Повернімося назад і подивімося, як розвивалися події навколо Берлінської Олімпіади.
#img_right#У травні 1931 року Берлін переміг Барселону і завоював право проводити у себе 11-і Олімпійські ігри. На ту мить нацисти ще не прийшли до влади, і Німеччина була демократичною країною. Німеччина вже вигравала право на проведення Олімпіади в 1916-му році, але Перша світова війна перешкодила, через що Ігри було скасовано. Надання Німеччині права провести у себе Олімпійські ігри в 1936 році розглядалося як компенсація. У 2001 році КПК виграла право проводити Олімпіаду в Китаї тільки після того, як пообіцяла поліпшити ситуацію з правами людини, оскільки міжнародна спільнота оспорила твердження Китаю про поліпшення у сфері прав людини, згадуючи бійню 1989 року на площі Тяньаньмень і серед усього іншого – переслідування Фалуньгун, які тривають.
У 1933 році до влади прийшли нацисти. Гітлер став лідером Німеччини. Гітлер швидко перетворив демократичну Німеччину на тоталітарну державу. Політичні арешти численних дисидентів призвели до того, що люди без суду потрапляли в концентраційні табори. Водночас Гітлер здійснював чистку нації, заявляючи про арійську перевагу, і розробив план знищення євреїв. Цигани й гомосексуалісти також були відправлені до сумнозвісних таборів смерті.
Сам Гітлер особливо спортом не цікавився. Разом із тим він боявся міжнародної уваги, викликаної Олімпійськими іграми, що могло розкрити расистську дискримінаційну політику. Тому Гітлер відчував невдоволення колишнім урядом за те, що він вирішив проводити Олімпіаду в Німеччині. Проте Поль Гебельс (міністр пропаганди) переконав Гітлера використати Олімпійські ігри як зброю пропаганди.
Після цього Гітлер уже зацікавився Олімпіадою. Його уряд вклав 20 мільйонів марок (величезна на ті часи сума) у проведення Олімпіади в Берліні. Він наказав побудувати стадіон у Берліні, який уміщував сто тисяч глядачів. Він хотів Берлінську Олімпіаду перетворити на політичне шоу, щоб вона перевершила за своїм розмахом усі Олімпійські ігри, які коли-небудь проводилися до того. Гебельс сказав: «Єдине завдання спорту в Німеччині – загартувати характер німецького народу». Звичайно, він мав на увазі чисту німецьку расу. У спортивних плакатах нацистів художники повинні були показати силу арійської раси.
Ентузіазм нацистів у просуванні Олімпіади привів навіть до прориву в технологіях телемовлення. Нацисти транслювали Олімпійські ігри в прямому ефірі (телебачення якраз тільки з’явилося в Німеччині), тому Олімпійські ігри стали політичною ареною для Гітлера й нацистів, де вони просували свої політичні плани. Їхнім девізом було: «Публічність допомагає нам захопити владу, публічність допомагає нам укріпити владу, публічність допоможе нам здобути весь світ». Нацисти і КПК у цьому схожі, оскільки вони однаково мають диявольську майстерність обману за допомогою пропаганди.
Рух нацистів проти євреїв привернув увагу людей усього світу. Після того як Гітлер прийшов до влади в 1933 році, люди почали обговорювати, чи можуть Олімпійські ігри пройти десь в іншому місці, і закликали до бойкоту Олімпіади все голосніше. Багато єврейських організацій проводили демонстрації. У 1935 році Еврі Брандейдж, голова Міжнародного олімпійського комітету, особисто їздив до Берліна, провів там декілька днів під пильним наглядом нацистів. Нацисти безперервно казали йому, що Олімпіада – це тільки спортивний захід, що вони не просуватимуть свої політичні погляди. Брандейдж навіть повірив, що побачене їм і була справжня Німеччина, тому він змінив своє початкове рішення про бойкот Олімпійських ігор.
Проте в США все ще спостерігалася велика розбіжність. Джереміа Махоні, президент Любительського союзу спортсменів США, наполягав на тому, що расистська дискримінація нацистів суперечить духу Олімпіади. Брандейдж уважав: «Політика не має вноситися у спорт». Це практично дослівно нагадує сьогоднішні заяви пекінської партії Мандарин, яка звинувачує протестувальників у створенні політичної підоснови Ігор. Усередині Китаю, проте, КПК зробила Олімпійські ігри «політичним завданням першої величини».
Махоні не хотів, щоб спортсмени США були залучені у «сварку між євреями й нацистами». Ернеста Лі Янке, члена Міжнародного олімпійського комітету (МОК) від США, було звільнено з комітету через його заперечення щодо Берлінської Олімпіади. Таким чином, він став єдиним членом МОК, якого звільнили за всю столітню історію проведення Олімпійських ігор. Його посаду обійняв Брандейдж. Урешті-решт, США взяли участь у Берлінських Олімпійських іграх, і президент Рузвельт відвідав церемонію. Ставлення США до Берлінських Олімпійських ігор сильно вплинуло на інші країни. Йдучи за заявами США про те, що вони братимуть участь, інші країни також узяли участь в Олімпіаді. В цілому участь взяли сорок дев’ять країн. За масштабом це було більше, ніж у будь-які інші роки.
1-го серпня Гітлер відвідав церемонію відкриття. Берлінські Олімпійські ігри почалися традиційно з естафети олімпійського факела (раніше олімпійський вогонь доставлявся на місце проведення з Греції, але тоді не було естафети). Протягом двадцяти одного дня більше трьох тисяч чоловік узяло участь в естафеті факела. В день церемонії відкриття, коли вогонь був доставлений Гітлеру, здавалося, що весь світ забув про етнічні чистки, які точилися прямо перед його носом. Пропаганда нацистів просувала естафету факела дуже бурхливо. Офіційний художній керівник церемонії, режисер Гітлера, Льоні Рієфенстал випустив повнометражний документальний фільм про Олімпіаду, чим додав Гітлеру і його Іграм незаслуженого престижу. Обманна пропаганда Гітлера мала незвичайний успіх. Німеччина до того ж виграла найбільшу кількість золотих медалей. Гітлер і нацисти опинилися в центрі уваги.
У серпні 1936-го Берлін був барвисто прикрашений, скрізь висіли олімпійські плакати з нацистською символікою. Туристи не знали, що антиєврейські гасла тільки недавно було знято, і що відразу після Ігор вони повернуться на своє місце. Туристи не знали, що цигани були вивезені з центру під час «чистки», організованої міністерством закордонних справ. Вони були поміщені в тимчасовий концентраційний табір у передмісті. Туристи також не знали, що міністерство пропаганди видало велику кількість наказів строго контролювати ЗМІ, які писатимуть про Ігри, щоб не дозволити людям у всьому світі дізнатися про злочини нацистів проти людства.
Хе Юаньцунь. Велика Епоха
