Протягом трьох років під час пандемії COVID-19 гроші рікою текли в Китай, і практично не виводилися за межі країни. Зараз же відбувається зворотний процес.
У період з 2014 по 2019 роки в Китаї спостерігався чистий відтік капіталу. Це означає, що з країни вивозилося більше грошей, ніж ввозилося. Починаючи з 2020 року, через ковідні обмеження на поїздки та посилення контролю з боку китайського лідера Сі Цзіньпіна в країні стало залишатися більше грошей.
Протягом перших двох років пандемії COVID-19, коли решта світу перебувала в ізоляції, Китай продовжував активно експортувати свої товари, що призвело як до позитивного сальдо торговельного балансу, так і до чистого припливу грошових коштів. Тепер же ситуація змінилася. В останньому кварталі 2022 року Китай уперше за більш ніж два роки зазнав чистого відтоку капіталу.
Одним із найбільших джерел іноземного капіталу є експорт. У четвертому кварталі минулого року експорт Китаю скоротився, водночас у грудні скорочення склало 9,9 % порівняно з аналогічним періодом попереднього року. У китайських портах почали накопичуватися контейнери, і зараз ця тенденція набирає обертів. У деяких портах накопичилися штабелі контейнерів заввишки від шести до семи ярусів. Пекін визнав цей факт, але пояснив це “нормальним ринковим коригуванням”, а не зниженням експорту. Однак дані свідчать про інше: за перші два місяці 2023 року експорт із Китаю скоротився на 6-7 %.
Ще одним великим джерелом припливу капіталу є прямі іноземні інвестиції (ПІІ). Минулого року вони в Китаї значно скоротилися. Почасти це було пов’язано з підвищенням відсоткових ставок у США, що спричинило відтік інвестицій з Китаю і залучення їх у Штати. Тривалі обмеження, пов’язані з COVID-19 у Китаї, також додали діловому середовищу непередбачуваності та підвищених ризиків. Загальний економічний спад, коли зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) впало до 3 % у 2022 році з двозначних цифр, у поєднанні зі зростанням заробітної плати, зробив інвестиції в Китай менш привабливими для іноземних виробників.
Протягом деякого часу Китай неухильно знижував собівартість продукції низької цінової категорії, при цьому середня заробітна плата в країні зросла до більш ніж 12 тисяч доларів США на рік. Це приблизно втричі більше за середню зарплату у В’єтнамі або Індонезії та майже в п’ять разів більше за середню зарплату в Індії. Зіткнувшись з безліччю стримуючих факторів, іноземні компанії шукають способи диверсифікації за межами Китаю.
У 2022 році обсяг прямих іноземних інвестицій Китаю в нові підприємства (розширення або створення нових підприємств за кордоном) скоротився на 50 % порівняно з 2019 роком. Також скоротилися обсяги злиттів і поглинань. Різною мірою ПІІ в Китаї скоротилися в усіх секторах. Наприклад, ПІІ, пов’язані з в’їзним туризмом, скоротилися на 78 %, а ПІІ в секторах харчових продуктів та фінансових послуг скоротилися на 63 %.
Інші азійські країни, такі як Індія, Малайзія, Індонезія та В’єтнам, виграли від перенаправлення іноземних інвестицій. Очікується, що цього року приплив ПІІ в країни Азійсько-тихоокеанського регіону збільшиться на 30 %, і тепер Індія має стати третім за величиною місцем призначення ПІІ у світі.
У той час як менше грошей надходить, більше грошей іде. Після зняття антиковідних обмежень, громадянам Китаю дозволено знову виїжджати за кордон для навчання, роботи, бізнесу і туризму. Кожен з тих, хто виїжджає, неодмінно візьме з собою якусь суму грошей. Крім того, протягом деякого часу спостерігалася тенденція еміграції багатих китайців до Сінгапуру або через кращу освіту і можливості для їхніх дітей, а також нижчі податки, або через сумніви щодо напрямку, в якому країна рухається за правління Сі. Тепер, коли і Китай, і Сінгапур знову відкриті, очікується, що ця тенденція прискориться.
Поки що 2023 року обсяг ПІІ в Китаї збільшився. Велика частина інвестицій спрямовується у високотехнологічне виробництво. Однак ділова впевненість залишається низькою. Минулого року прибуток іноземних компаній у Китаї скоротився в середньому на 10 %. Європейська торгова палата в Китаї неодноразово заявляла, що іноземні компанії не йдуть з Китаю повністю, але ізолюють свій китайський бізнес, переводячи нові інвестиції в інші країни Азії.
Інвестиції тайванських фірм у Китаї впали до трирічного мінімуму, і з урахуванням нинішньої політичної напруженості незрозуміло, чи повернуться вони до колишнього рівня.
Намагаючись залучити інвесторів, місцеві органи влади в КНР запускають свої власні ініціативи, зокрема зарубіжні “дорожні шоу”, подібні до того, яке провів уряд міста Циндао на початку цього року в Токіо. Минулого року іноземні інвестори позбулися більшої частини своїх китайських акцій. Але в січні нинішнього року вони скупили акції в рекордних кількостях.
Минулого року іноземні інвестори продали 15 % китайських державних облігацій, і ринок таких облігацій все ще не відновився. Цього року іноземні інвестори продовжують позбуватися облігацій центрального уряду КНР. Народний банк Китаю утримує процентні ставки на низькому рівні як засіб стимулювання економіки. Але низькі ставки роблять китайські облігації непривабливими, особливо коли процентні ставки в США продовжують зростати.
Пекін робить кроки щодо стримування відтоку капіталу, наприклад, законодавчо заборонивши деяким брокерським компаніям відкривати нові рахунки для переказу китайської валюти в іноземні акції. Комісія з регулювання цінних паперів Китаю оголосила про правила, спрямовані на запобігання “незаконному транскордонному бізнесу з цінними паперами”, закривши одну з останніх лазівок, що залишилися, які громадяни могли використовувати для виведення своїх грошей з Китаю.
Іноземні та китайські компанії роздрібної торгівлі повідомляють про проблеми з виведенням або переказом грошей з китайських банків. При цьому офіційні особи стверджують, що жодних змін у політиці не відбулося. Професійний інвестор Марк Мобіус повідомив, що не може зняти гроші зі свого рахунку в шанхайській філії банку HSBC.
Очікується, що цього року світова економіка загалом почуватиметься набагато краще. Але, виходячи з нинішньої ситуації, низькі відсоткові ставки, як і раніше, не допускатимуть іноземних інвесторів на ринок державних облігацій, водночас як зниження експорту скоротить обсяг припливу іноземного капіталу. Пекін затягує петлю на відтоку капіталу і робить Китай дедалі менш привабливим для прямих іноземних інвестицій.
Автор статті доктор Антоніо Грасеффо — експерт з економічного аналізу Китаю, має більш ніж 20-річний досвід роботи в Азії, автор книжки “За межами пояса і шляху: глобальна економічна експансія Китаю”.
За Epoch Times
