Китайські лідери ще більше обмежили владу опального Чжоу Юнкана, який і так уже формально керує партійним органом, що контролює всі силові структури у країні. Для цього вони припинили призначати міліціонерів на керівні пости цього органу, як це було раніше.
#img_left#Політико-юридична комісія (ПЮК) за останні п’ять років здобула владу над силовими структурами країни, що фактично зробило її схожою на фашистське гестапо.
З 2007 року цим органом керує колишній міністр внутрішніх справ Чжоу Юнкан, який перебуває у фокусі активної боротьби за владу. Він перетворився на номінальну голову комісії. Фактично зараз цим органом керує його заступник Мен Цзяньчжу, чинний міністр внутрішніх справ.
Попередником Чжоу був Ло Гань, який також керував силовими структурами, застосовуючи репресії і впроваджуючи політику колишнього лідера Цзян Цземіня (1989—2002).
Голови комісій ПЮК у провінціях за останнє десятиліття займали посади начальників місцевих силових структур.
Минулого тижня гонконгське інтернет-видання Takungpao.com повідомило, що цих подвійних посад більше не буде у 23-х провінціях.
Американський журнал The Economist також повідомляв, що після переформатування 30 провінційних комітетів комісії, тільки 10 з них мають начальників з числа силових структур. Пост глави ПЮК в провінційних комітетах тепер займають заступники партійних секретарів провінцій або віце-мери міст, але не представники силових відомств.
Практика подвійних посад почалася у 2003 році, щоб збільшити політичний вплив міністерства внутрішніх справ. Ця практика також сприяла збільшенню впливу ПЮК, оскільки їй було дозволено контролювати практично всі силові відомства.
Фракція чинного лідера Ху Цзіньтао і прем’єра Вень Цзябао вирішила позбавити ПЮК влади після того, як стало відомо про те, що Чжоу Юнкан планував здійснити політичний переворот разом зі своїм протеже Бо Сілаєм, якого нещодавно усунули з посади голови компартії у мегаполісі Чунцін. Вони хотіли прибрати майбутнього лідера Сі Цзіньпіна, після того як відбудеться зміна влади восени цього року.
Чжоу Юнкан і Бо Сілай належать до фракції Цзян Цземіня, яка де факто керувала партією і країною впродовж останнього десятиліття і яка зараз зазнала крах в боротьбі за владу з кланом Ху і Веня.
Аналітик Чжоу Сяохуей каже, що в рамках «секретного розслідування» щодо Чжоу Юнкана, чинні китайські лідери також повернули контроль над армією і почали усувати тих, хто відданий Чжоу, всередині Політико-юридичної комісії.
На зміну політичної ситуації у Китаї також вказують повідомлення китайської пропаганди.
У червні газета Study Times, що належить партійній школі при Центральному комітеті компартії, і яка перебуває під контролем Сі Цзіньпіна, розкритикувала методи, що були використані ПЮК для підтримання стабільності в країні. У статті «Хто керує громадським порядком?» йшла мова про те, що історично, саме ПЮК представляла компартію і забезпечувала соціальний порядок. У статті також вказувалося, що чинне керівництво ПЮК не виконує свої обов’язки належним чином.
В офіційній газеті ПЮК Legal Daily того ж місяця була опублікована стаття, яку написав колишній міністр юстиції Ше Менсяо. У ній розповідалося про період, коли Цяо Ши керував комісією і про його досягнення з розвитку демократії та верховенства права у Китаї.
Стаття цитувала аналітиків, які вказували, що підходи Цяо і Чжоу повністю відрізняються. Ця стаття також критикувала чинне керівництво ПЮК.
Чжоу Юнкан є одним із 9-ти членів Постійного комітету Політбюро — могутнього органу, який управляє країною і партією. Передбачається, що голову ПЮК позбавлять місця у цьому комітеті на 18-му Всекитайському з’їзді компартії восени цього року і, що кількість членів у цьому комітеті зменшиться до семи чоловік.
Чжоу Сяохуей каже, що нинішні політичні події показують, що падіння Чжоу — це вже факт, оскільки Ху, безсумнівно, взяв під свій контроль проведення 18-го з’їзду компартії.
———————————-
Читайте інші статті про останні доленосні події в Китаї у спецрубриці Великої Епохи «Китайський режим переживає кризу». Оглядачі Китаю відзначають, що розпалена боротьба за владу, ймовірно, призведе до реформування політичної системи країни. Прослідкуйте, як розвивалася ця боротьба в хронологічному порядку. Дізнайтеся в обличчя головних фігурантів боротьби за владу в правлячій верхівці Китаю.
