Незабаром після того, як Росія почала вторгнення в Україну, Олену Байбекову, вчительку математики початкової школи № 59 у південному російському місті Астрахань, було звільнено.
Озвучена причина: вона не прийшла в клас, хоча в школі було оголошено канікули й учнів у класі не було.
На її думку, справжня причина полягає в тому, що вона приєдналася до антивоєнної демонстрації в центрі міста 22 лютого 2022 року, за два дні до початку повномасштабного вторгнення. Приблизно за три місяці, після того як її один раз затримала поліція, вона та її 17-річний син втекли з країни, опинившись у Німеччині, де вони попросили притулку, Radio Free Europe.
Байбекова — одна з невідомої кількості вчителів, які залишили Росію з початку вторгнення. Офіційних даних про це немає, хоча їхня кількість обчислюється десятками, якщо не сотнями.
Загалом вважається, що з 24 лютого 2022 року Росію покинули понад 500 000 осіб, а за деякими оцінками їхня кількість наближається до 1 мільйона. Серед найпомітніших галузей, з яких спостерігається великий відтік працівників, — сектор інформаційних технологій, де близько 300 000 фахівців виїхали в Казахстан, Грузію, Вірменію та інші країни.
Але виїхали й вчителі.
«Ми зрозуміли, що не можемо залишатися в країні, президент якої вирішив знищити сусідню державу», — каже Альона Підлісних, викладачка кафедри журналістики в університеті в місті Перм на Уралі.
Вона виїхала з Росії у вересні.
«Ми розуміли, що залишатися в Росії небезпечно».
Підлісних, яка разом із чоловіком і двома дітьми переїхала до Сербії наприкінці вересня, каже, що вони почали будувати плани з від’їзду з Росії незабаром після початку вторгнення.
За словами Підлісних, до переїзду вона відкрито виступала проти війни, намагаючись «відкрити очі тим, хто ще не бачить правди. Спочатку мені здавалося, що це не небезпечно».
Байбекова та її 17-річний син спочатку опинилися в таборі для біженців у німецькому місті Зігмарінген, чекаючи розгляду їхнього клопотання про надання притулку.
Пізніше їх перевезли в невелике містечко землі Баден-Вюртемберг, де вона вивчає німецьку мову, а її син відвідує місцеву середню школу.
Вона каже, що її колишні учні регулярно телефонують і пишуть їй електронною поштою. Іноді вони надсилають пропагандистські відео та лекції, які їх змушують слухати. «Діти пишуть мені», — сказала вона. «Вони кажуть: “Ви хоч уявляєте, чим вони забивають нам голови?”».
«Їм потрібна підтримка, і я намагаюся дати її їм, наскільки це можливо. Я кажу, що все це закінчиться, що найголовніше — зберегти в собі людину», — сказала вона.
Для Ольги Лізункової, вчительки англійської та німецької мов у невеликому селі в центральній частині Нижньогородської області, рішення залишити школу і переїхати до Киргизстану було почасти викликане її власними учнями. За її словами, у вересні вони донесли на неї адміністрації школи після того, як вона критично висловилася в класі про війну.
Її оштрафували на 30 000 рублів (500 доларів на той момент) за «дискредитацію» військових, винесли попередження й відсторонили від роботи. Наступного дня вона звільнилася.
За її словами, «були побоювання, що штрафом і попередженням справа не обмежиться».
Чому? «Тому що я не можу мовчати», — сказала вона. «І, якби я зараз була в Росії, я б продовжувала висловлювати свою позицію проти війни».
