Присвячена індіанському вождю Crazy Horse (Ташунке Вітко) скульптура після завершення може стати другою за величиною у світі. У скелі з пісковику вже обличчя вершника, яке перевищує висоту відомого гранітного барельєфа чотирьох президентів Америки в Блек-Гіллсі.
був військовим вождем племені оглала, яке входило до союзу семи племен лакота, і відомий тим, що до кінця свого життя чинив опір американській армії. Він здобув перемогу в битві при Літл-Біггорн, де лакота, північні шеєни і арапахо разом боролися проти військових сил США.
Ім’я вождя на мові лакота звучить як Thasunke Witko, що дослівно перекладається як «його кінь — шалений».
У 1930 році один із вождів оглала, , звернувся до скульптора, який займався створенням барельєфа президентів США на горі Рашмор у Чорних пагорбах (Блек-Гіллсі). Його прохання полягало в тому, щоб додати до комплексу зображення Шаленого Коня, як значної фігури американської історії. Не отримавши позитивної відповіді, у 1939 році він написав польсько-американському скульптору Корчаку Зюлковськи (Korczak Ziolkowski). Зюлковськи зацікавився проектом. Тоді Стоячий Ведмідь обміняв у держави всі землі, якими володів, на право використання для різьблення скелі Грозової хмари (Thunderhead Mountain), яка знаходиться недалеко від гори Рашмор.
Роботи було розпочато 1948-го року без залучення державного фінансування, оскільки скульптор не бажав залежати від допомоги ззовні. Корчак Зюлковськи не використовував електрику і не мав доступу до водопостачання або доріг, а на вершину піднімався дерев’яною драбиною, яка мала 741 сходинку.
За задумом, монумент повинен зображувати вождя індіанців верхи на коні. Рука Ташунке Вітко вказує на землі, де було поховано велику кількість корінних американців. Скульптор вважав, що проект можна буде закінчити через 30 років, проте він помилився. У 1982 році Корчак Зюлковськи помер у віці 74 роки і створенням пам’ятника почала керувати його вдова Рут. Завдяки їй до процесу були внесені деякі зміни: наприклад, акцент у роботі було зроблено на різьбленні обличчя, а не коні, як раніше. Оздоблення обличчя могло привабити більше туристів, що допомогло б фінансувати проект.
Над створенням верхньої частини скульптури також працювали семеро дітей Зюлковськи. Нарешті у 1998 році вони закінчили працювати над 27-метровим обличчям вождя, вирізьбленим у скелі. Оскільки достовірно не відомо, як виглядав Ташунке Вітко (він незмінно відмовлявся фотографуватися), риси статуї являють собою деякий образ, що виник в уяві художника.
Після смерті Рут у 2014 році некомерційним фондом почала управляти її дочка, скульптор Монік Зюлковськи. Разом із нею у проекті працюють троє дітей і троє онуків Зюлковськи.
Згодом проект розширився, задіявши такі заклади як Індіанський університет Північної Америки (Indian University of North America) та Індіанський музей Північної Америки (Indian Museum of North America). На їхній території проходять лекції, ярмарки, майстер-класи, а також лазерні та інші шоу.
викликав неоднозначні відгуки серед індіанців. Деякі родичі знаменитого вождя кажуть, що Генрі Стоячий Ведмідь не консультувався із членами їхньої сім’ї до початку проекту.
Елейн Квівер (Elaine Quiver), нащадок тітки Ташунке Вітко, вважає, що перетворення скелі на пам’ятник є порушенням традицій лакота і оскверненням культури індіанців, для яких Чорні пагорби є священною землею, де знаходяться поховання їхніх предків.
«Вони були тут і коли ми раділи, і коли ми молилися, — Квівер. — Але тут не потрібно висікати зображення, це абсолютно неправильно».
Можливо, оскільки Ташунке Вітко був скромною людиною, така величезна статуя не припала б йому до серця. Але за багато десятиліть пам’ятник набув нового значення і тепер нагадує не стільки про подвиги Шаленого Коня, скільки про працю й життя сім’ї творців-скульпторів.
Уявлення про те, як буде виглядати меморіал після завершення, можна отримати на основі його моделі:
Висота вирізьбленої у суцільній скелі статуї становитиме 172 метри, ширина — 195 метрів.
Читайте далі:
Американський колектив відроджує призабуті традиції Древнього Китаю
Індіанці племені ашанінка домоглися компенсації за вирубку лісів на їхніх землях
Ленд-арт серед пісків і скель в Аль-Ула
