На вулиці Дрездена, яка майже не змінилася з 1700-х років, у невеликому закутку знаходиться найкрасивіша молочна крамниця у світі. У 1997 році вона була занесена до Книги рекордів Гіннеса.
А називається ця молочна крамниця Pfunds Molkerei.
Вона пережила дві світові війни, радянську військову окупацію, закриття і майже повне знищення, але все ж таки вижила. І цій крамниці є що розповісти.
Сьогодні ви все ще можете зайти всередину і відчути захоплення тим, чим найбільше славиться Pfunds Molkerei, окрім якісної молочної продукції, а саме його інтер’єром: вишукано оздобленими барвистою настінною та стельовою плиткою в стилі неоренесансу, виготовленою компанією Villeroy&Boch.
Ця кераміка прикрашена херувимами, дітьми, що граються, класичними гірляндами та вінками, лісовими тваринами, такими як білки та метелики, а також, як і годиться для молочної крамниці, коровами. Тут є вишуканий прилавок з латунними та кахельними панелями.
Ви можете скуштувати їхні знамениті сири, поласувати ароматним морозивом або насолодитися великою склянкою корисного, свіжого молока. У них є безліч інших продуктів, а в спеціалізованому магазині по сусідству продаються сосиски, суп і гостра німецька гірчиця.
Але окрім своєї краси, ця чарівна крамниця має захоплюючу історію.
Це справжнє свідчення підприємницького духу його засновників, родини Пфунд, які заснували його у 1880 році на хвилі розвитку промисловості в Дрездені.
Міста зростали, і Пауль Пфунд, засновник компанії, виявив, що найпростіші правила гігієни не дотримуються. Молоко надходило забрудненим, кислим або навіть розбавленим водою.
Щоб покращити життя дрезденців, він заснував молочний санаторій, який постачав якісне молоко, і компанія процвітала. Вона розширилася, відкривши свій головний магазин на вулиці Бауцнер, у передмісті Нового міста, де він знаходиться і зараз.
Пауль Пфунд, який отримав освіту економіста, або фермера для тодішніх німців, та його брат Фрідріх Пфунд, відомий актор, разом спостерігали за зростанням престижу бізнесу.
Підприємство стрімко розширювало свої масштаби, урізноманітнюючи асортимент продукції, оскільки дистриб’юторські мережі ставали дедалі щільнішими. Вони придбали маслопрес і сепаратор для молока. Виробництво згущеного молока поклало початок успіху «Пфунд» за кордоном.
Спочатку вони виробляли лише 500 літрів на день, а до 1895 року цей показник збільшився до 40 000 літрів.
Щоб не залежати від інших ремесел, вони розводили власних тварин, створили власну фабрику картонних коробок, друкарню, взуттєву майстерню, фарбувальну майстерню, а також кравецьку майстерню та пральню для уніформи працівників.
Компанія проклала шлях у турботі про своїх працівників. Вони запровадили власне страхування здоров’я та материнства, а також субсидії для персоналу. Вони гарантували працівникам, які пропрацювали 25 років і вийшли на пенсію у 65 років, довічну пенсію.
Однак попереду на них чекало лихо — зокрема, Друга світова війна майже зрівняла місто Дрезден з землею. Найдивовижніше, що Pfunds Molkerei пережив повітряні бомбардування та пекло в лютому 1945 року.
Якимось дивом головний магазин з його керамічною плиткою в стилі неоренесансу залишився «дивом неушкодженим», пише магазин на своєму сайті.
Потім, коли Східна Німеччина потрапила до рук Радянського Союзу в повоєнний час, Pfunds Molkerei зіткнувся з тиранічним комуністичним військовим режимом, який погрожував конфіскацією бізнесу державою.
Власники крамниці деякий час стримували режим, доки її не експропріювали в примусовому порядку в 1972 році та не закрили в 1978 році. Ці красиві, класичні кахлі не дуже пасували соціалістичній естетиці.
Відсутність догляду призвела до того, що значна частина бізнесу була зруйнована. Проте гарна торгова зала з її міфічними істотами, ангелами та декором вціліла.
Власники добре зробили, що звернулися до Інституту охорони історичних пам’яток, завдяки чому на крамницю було винесено охоронний ордер, який захистив її.
Нарешті, з падінням Радянського Союзу спадкоємці бізнесу повернули собі право власності у 1990 році. Хоча їм довелося передати управління дрезденському бізнесменові, Pfunds Molkerei все ще працює через майже 150 років.
Дивно, але лише 5% кахлів потребують оновлення. Решта — оригінальна. Компанія Villeroy&Boch, яка досі працює, встановила нові кахлі, щоб вони пасували до старого декору.
Молочне підприємство, яке колись мало розгалужену мережу та виробничі потужності, тепер укладає контракти з регіональними фермерськими господарствами.
Але ви все ще можете зайти та помилуватися його барвистими кахлями, прикрашеними чарівними, розкішними візерунками епохи Відродження, і випити велику склянку корисного, свіжого молока.
