У Криму пізньої осені або взимку бувають ясні теплі дні, коли хочеться кілька годин провести наодинці з природою. У пам’яті постають мальовничі сфінкси з околиць Бахчисарая. До цього міста легко добратися — воно розташоване між містами Сімферополь і Севастополь (година їзди від останнього).
Програма поїздки включає в себе прогулянку околицями міста, дегустацію традиційної східної кухні і обов’язково кави в турках.
Багатьом туристам знайома стежка, що веде від Ханського палацу повз Успенський монастир до стародавнього міста Чуфут-Кале. Але ми вибрали інший маршрут: пройшли палац і повернули ліворуч по крутій вуличці, що петляє між будинками. Цікаво розглядати будиночки на схилах долини. Господарі вміло використовують похилий схил, закладаючи сад і споруди. Деякі жителі донині використовують поглиблення і печери у скелях для господарських потреб.
#img_gallery#
І ось перед нами постали кам’яні природні статуї — «бахчисарайські сфінкси». Урочисто і велично спостерігають вони за життям стародавнього міста: як змінюють один одного народи і культури; як війни, руйнування чергуються з періодами процвітання. Ось бряжчить по давній кам’яній колії візок, а на щаблях біля фонтану цигани привернули увагу перехожих своєю глибинною старовинною музикою і чуттєвими танцями.
Так само, як і багато років тому, пливе над Бахчисараєм димок з вогнищ, де готується ароматна кава і соковиті чебуреки. Мандрівники тих часів відзначали, що кожна вуличка міста була доглянута, окультурена майстрами паркового мистецтва, милувала очі.
Кожна скеля має своє обличчя, дивовижна і не схожа на інші. Одна схожа на профіль давнього воїна, що ніби дивиться на пропливаючі перед ним картини людських доль, короткі, як мить у нескінченному круговороті всесвіту. Інша скеля, немов стародавня кам’яна баба з давніх половецьких вірувань, що зведена на святилище.
Здається, що не вода і вітер попрацювали над брилою вапняку, а скульптори диких степів виліпили з каменю образ шанованого ними божества, якому судилося оберігати древнє місто і його жителів.
Стежка в’ється вздовж скельного обриву і за кожним поворотом відкриває нам прекрасні панорами Бахчисарая, протилежний схил долини і гори у сизому серпанку. Сонячні промені нагрівають голки ялівцю, і терпкий смоляний аромат наповнює простір. Смачні кисло-солодкі з тонкою ноткою хвої ялівцеві ягоди прирівнюють за цілющим властивостям до ягід женьшеню.
Якщо пощастить, то в цей час можна знайти червоні чагарники барбарису із ягодами, які не встигли обібрати птахи. Листя і ягоди барбарису прекрасна добавка до чаю. Не тільки насиченість вітаміном С, але і здатність зв’язувати зайві жири робить ягоди барбарису незамінними в приготуванні східного плову.
Біля сфінксів добре відпочити на нагрітих каменях та оглядати околиці. Смак ароматної кави вприкуску з ягідкою ялівцю залишаться в пам’яті легким приємним переживанням гармонії природи, чистоти і ясності розуму.
