Памуккале – слово, яке тішить слух тих, хто любить Туреччину. За ним ховається геологічне диво, назване таким ім’ям за свою білосніжність – у перекладі воно означає «Бавовняна фортеця».
#img_left_nostream#Вода гарячого джерела, багатого на карбонат кальцію, з плином тисячоліть перетворила гряду гір, розташовану в 19 км на північ від Денізлі, в білі кам’яні тераси. Вода, температура якої 35 ˚ С, споконвіку переливається з одного басейну в інший і створює захоплюючу дух кам’яну формацію, яка була внесена в 1988 році до списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Проте цьому казковому плато, розташованому на висоті 2000 м над рівнем річки Великий Мендерес, загрожує сумна доля стати жертвою кмітливих підприємців. Сніжно-білі природні басейни поступово перетворюються на брудні солоні калюжі.
Все це офіційно вважається наслідком довгого, спекотного літа, проте, фактично, було викликано тим, що все більше води відводилося в готелі для наповнення басейнів. У літні місяці натовпи туристів перетворювали плато на ярмарок, забруднюючи воду хімічними речовинами, сприяючи руйнуванню цього природного дива.
На вимогу ЮНЕСКО в середині 1990-х було вжито заходів з порятунку цього неповторного куточка природи – були знесені побудовані там готелі і заборонено купання та прогулянки. Проте з часом готелі над терасами були знову побудовані, і тепер забезпечуються дорогоцінної термальною водою з природних кам’яних басейнів.
«Бавовняна фортеця» відновлюється і приймає свій колишній казковий вигляд. Відвідувачам пропонується пройтися босоніж дорогою, що прокладена уздовж кам’яних терас, де були побудовані штучні бетонні басейни. Вони, завдяки опадам, поступово вкрилися вапняком і виглядають, як природні кам’яні тераси.
Хоча більшість туристів концентрують свою увагу виключно на фотогенічних сталактитових терасах, Памуккале пропонує їм набагато більше. У безпосередній близькості від терас, на наступному плато, підносяться руїни античного міста Ієрополь, туристичним серцем якого є «античний басейн». Тут кожному відвідувачеві надається неповторна можливість викупатися, як у стародавні часи, в тіні пальм і олеандрів між поваленими колонами та стінами міста, заснованого в 133 році до Різдва Христова Євменом II, царем Пергамським. Кришталево-прозора, злегка радіоактивна вода, як вже доведено, має лікувальну дію при подагрі та серцево-судинних захворюваннях.
Незабутнє враження справляють руїни стародавнього міста, що було зруйновано землетрусом в 1334, а також огляд амфітеатру з добре збереженим мармуровим рельєфом на сцені, та храму Аполлона.
З південного боку античного храму знаходиться місце, яке вшановується як обитель римського Бога підземного світу Плутона, повелителя життя та смерті. Огороджена кам’яним футляром, тут знаходиться невелика, майже непомітна тріщина в землі. Сказання говорить, що інтенсивні та різкі випаровування та гази, які виходили з неї, були отруйні настільки, що дрібні тварини та птахи гинули від них.
Залишки візантійської міської стіни, руїни восьмигранної церкви святого великомученика Філіпа, тріумфальна арка імператора Доміціана, продовжують подорож у минуле, підсилюючи враження від «бавовняної фортеці». Памуккале, незважаючи ні на що, як і раніше залишається геологічним дивом.
