Фредерік Енсель, доктор геополітики, який спеціалізується на Близькому Сході, викладач Sciences Po і автор численних книг з міжнародних питань, розповів Epoch Times про падіння Башара Асада.
Epoch Times — Після блискавичного наступу ісламістського угруповання «Хайят Тахрір аль-Кам» та їхнього лідера Абу Мухаммеда аль-Джулані 8 грудня режим Башара Асада впав. Яка подія прискорила падіння сирійського диктатора? Війна в Україні? Теракти 7 жовтня?
Фредерік Енсель — Я думаю, що розгром Ізраїлем «Хезболли» був найбільш безпосередньою і прямою причиною падіння Башара Асада. В 2015, 2016 і 2017 роках, коли його режим вже був притиснутий до стіни, на додаток до масованих російських повітряних бомбардувань, зокрема Алеппо, саме піхотинці «Хезболли» врятували його в останню хвилину.
Сирійському диктатору не вистачало цих самих піхотинців, яких вивела з ладу Єврейська держава. Принагідно відзначу ідеальний збіг між припиненням вогню між шиїтським ісламістським ополченням та Ізраїлем і блискавичним наступом ісламістської коаліції на Асада.
Але крім цієї прямої причини, є ще дві, які ми можемо назвати непрямими. Першою, тісно пов’язаною з Хезболлою, як ви вже згадували, був гігантський погром 7 жовтня. Наступного дня після нападів ХАМАСу Хезболла, підкоряючись Тегерану, вирішила розпочати війну низької інтенсивності проти Ізраїлю, нібито для захисту ХАМАСу в Газі. Це рішення прискорило бажання Ізраїлю покласти край найбільш смертоносному потенціалу Хезболли на ізраїльському кордоні. І це було зроблено.
По-друге, війна в Україні, очевидно, є іншою непрямою причиною: вона фактично позбавляє Росію можливості розгортати ескадрильї винищувачів-бомбардувальників і спецназу на підтримку Асада, як вона могла це робити десять років тому.
Ми можемо лише спостерігати надзвичайну слабкість російського військового апарату, який працює в Україні вже майже три роки.
Що означає кінець режиму Асада для Кремля? Втрату впливу в регіоні?
Падіння сирійського диктатора є катастрофічним для Москви. Нагадаю, що з 1959 року Сирія була єдиним союзником Радянського Союзу, а потім Росії, у двох основних стратегічних басейнах Середземного моря і Близького Сходу. Це величезна втрата впливу Росії в регіоні.
Ця поразка є ще більш серйозною для Кремля, оскільки, на додаток до дуже ймовірної втрати військових баз, інші держави, особливо в Африці та Азії, які думали, що можуть покладатися на альянси з Росією, щоб конкурувати із Заходом, зрозуміють, наскільки слабкою є Москва і наскільки дволиким є Володимир Путін.
Він відмовився від Асада у військовому плані, так само, як він відмовився від вірмен проти Азербайджану в 2020 році.
Чи викликає прихід до влади ісламістів занепокоєння на Заході, зокрема у Франції, яка вже кілька років серйозно потерпає від ісламістського тероризму?
Так, безумовно. Більшість угруповань, що входять до цієї коаліції, за своєю суттю є джихадистськими. Більше того, сам Аль-Джулані — колишній джихадист з Фронту ан-Нусра, сирійського відділення Аль-Каїди.
Він нібито порвав з цією організацією з ідеологічних міркувань. Побачимо, поки що рано про це говорити. Також відомо, що Аль-Джулані вийшов з «Аль-Нусри» з тактичних міркувань. Але очевидно, що цього недостатньо для того, щоб гарантувати, що новий режим буде нешкідливим і ненав’язливим.
Я думаю, що французам і європейцям варто було б вимагати гарантій і чекати дуже конкретних результатів від цієї нової коаліції, перш ніж вважати її респектабельною.
В інтерв’ю Paris Match від 7 грудня обраний президент США Дональд Трамп заявив, що його «пріоритетом є вирішення конфлікту між Україною і Росією» і що «сирійцям доведеться дбати про себе самим». Як ви ставитеся до коментарів майбутнього господаря Білого дому?
Дональд Трамп дуже непередбачуваний у багатьох сферах, але не тоді, коли йдеться про гаманець американського платника податків і військове авіабудування.
Він ізоляціоніст, який не зацікавлений в американській експансії у формі конфлікту. Перш за все, він вважає, що американці повинні інвестувати туди, де вони отримують вигоду. З практичної точки зору, Сирія нічого не приносить Сполученим Штатам. У минулому обсяг торгівлі між Сирією Хафеза Асада, батька Башара, і Сполученими Штатами був абсолютно маргінальним.
Більше того, війна в Україні коштує Америці величезних грошей, і Трамп хоче її якнайшвидше завершити. Для нього вона має пріоритет над Сирією.
Тим не менш, у Сирії все ще перебуває від 800 до 900 американських солдатів. Вони там не для того, щоб керувати сирійськими справами, а для того, щоб надати певну підтримку курдським силам на північному сході Сирії та півночі Іраку, які кілька років тому воювали на боці Заходу проти ДАІШ. Особисто я не думаю, що він їх виведе. Їх присутність не є непомірною ціною.
Чи буде Башар Асад коли-небудь притягнутий до відповідальності за міжнародним правом?
Якщо росіяни його відпустять, то так. Однак міжнародне правосуддя залежить від балансу сил. Більше того, Рада Безпеки ООН складається з п’яти потужних постійних членів з правом вето, включаючи Росію.
Тож ми завжди можемо уявити, що Міжнародний кримінальний суд переслідує його, але поки він перебуває в Москві, ніхто його не шукатиме.
Насправді, це завжди та сама проблема з диктаторами, яких приймають іноземні держави. Вони під захистом. Я маю на увазі, зокрема, колишнього суданського лідера Омара Ель-Бечіра, на якого видано два міжнародні ордери на арешт за геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини, який у 2015 році приїхав до Південної Африки, і Преторія його не заарештувала.
Отже, наразі у Москви немає причин відпускати колишнього сирійського лідера?
Ні, це очевидно. Кремль збирається використати вигнання Асада, щоб поставити Захід у незручне становище, але перш за все для того, щоб продемонструвати, що, незважаючи ні на що, він здатний врятувати сім’ї диктаторів, яких він підтримував роками.
