Курортний острів Капрі бореться з напливом туристів, кількість яких перевищила його населення.
Гості з усього світу заповнюють вузькі вулички, площі та пляжі в спекотні літні місяці. У пік сезону на середземноморський острів з’їжджаються 16 000 туристів на день, що перевищує чисельність населення (12 900 жителів).
«Капрі перетворюється на гуртожиток для туристів», — каже Теодоріко Боніелло, голова місцевої асоціації споживачів. «Людей приїжджає більше, ніж ми можемо подужати, і сім’ї не можуть пустити коріння, тому що не можуть дозволити собі залишитися».
Місцеві жителі залежать від приїжджих, але поява масового туризму ризикує перетворити їхні ідеальні з погляду краси куточки на скупчення суєти.
Деякі італійські міста та острови починають чинити такому опір.
Минулого тижня Венеція стала першим містом у світі, яке ввело плату за вхід для відвідувачів у пік відвідувань. Флоренція заборонила здавати в оренду нові приміщення для відпочинку в центрі міста, а парк Чінкве-Терре на італійській Рив’єрі почав стягувати 15 євро за вхід на популярну прибережну стежку.
Капрі подвоїв з 2,5 євро до 5 євро збір з відвідувачів, який іноземці платять, коли сідають на пором з довколишніх Неаполя або Сорренто з квітня по жовтень.
«Ми хочемо переконати більше людей відвідувати острів взимку», — сказав мер Капрі Марино Лембо агентству .
Однак місцеві жителі кажуть, що підвищення плати не допоможе розв’язати житлову кризу, через яку багато працівників, включно з учителями і медиками, змушені жити на материку.
«Було б чудово жити на Капрі, але це дуже складно. Навіть якщо я знайду житло, на оренду піде вся моя зарплата”, — каже 22-річний Антоніо Де К’яра, який нещодавно влаштувався працювати на острові дитячим психотерапевтом.
Стефано Бузіелло, 54 роки, викладає математику в середній школі на Капрі, але живе в Неаполі та їздить туди-сюди вже 20 років. «Я навіть не намагався знайти тут будинок. Я ніколи не міг собі його дозволити, а зараз усе складніше».
За його словами, тільки 20% співробітників його школи живуть на Капрі, а всі інші прибувають поромами — щоденна рутина, через яку більшість його колег залишаються тут не більш як два-три роки, а потім прагнуть перевестися до шкіл на материку.
Попри очевидне невдоволення відсутністю прийнятного житла, на Капрі ще не було таких протестів, як на Канарських островах Іспанії, де цього місяця тисячі людей вийшли на вулиці, вимагаючи обмежити приїзд туристів.
Після закінчення пандемії COVID туризм у Європі різко зріс, оскільки мандрівники з усього світу прагнуть надолужити згаяний час.
Вранці в розпал сезону в крихітний порт Капрі за дві години прибуває до 5 000 туристів. Автобуси можуть перевозити тільки 30 осіб одночасно, а фунікулер — 50.
Мер Капрі визнає наявність проблем, але заперечує, що туризм руйнує острів, на якому його предки жили століттями. «Я не згоден із ностальгуючими, які кажуть, що 100 років тому Капрі був красивішим. Тоді тут панували злидні та бідність. Зараз тут панує багатство, і це завдяки туризму».
