Результати цих досліджень були систематизовані в книзі «Xinyang Shijian», виданій недавно в Гонконзі видавництвом Open Magazine. У книзі розповідається про те, що цей голод був зовсім не природним лихом, а створеним штучно комуністичною партією Китаю та особисто Мао Цзедуном.
Виконавчий редактор видавництва Open Magazine Цай Юнмей в інтерв’ю кореспондентові телеканалу NTD розповіла: «Після приходу до влади компартії в Китаї сталося дуже багато великих лих, викликаних штучними чинниками. Одне з найбільших – це голодомор, під час якого загинуло декілька десятків мільйонів чоловік. На інформацію про цей період історії багато років накладено табу в континентальному Китаї».
В Книзі «Xinyang Shijian» («Подія в Сіньяні»), виданій у квітні цього року, розповідається про трагічні події в провінції Хунань, що відбулись 50 років тому. В одному з районів за рік населення скоротилося з 6 до 1 млн чоловік.
Далі пані Цай розповіла, що в ті роки в районі Сіньян компартія розпочала створення народних комун, з нього також почав поширюватись голодомор.
Автор книги Чао Бейхуа є колишнім професором партійної провінції КПК Хенань. Збираючи матеріал для книги, він відвідав більше 10-ти міст і повітів, йому також вдалося дістати доступ до багатьох засекречених архівів і багатьох офіційних матеріалів компартії, розповіла пані Цай.
У книзі написано, що в період з жовтня 1959 року по листопад 1960 року по всій провінції з голоду померло більше 2 млн людей.
Цей голод, що почався під час періоду «Великого стрибка», що проводився Мао Цзедуном, зараз в Китаї називають «3 роки природного лиха», хоча причини його ні в якому разі ніяк не пов’язані з природою. Пані Цай розповіла, що були роки, коли в селах створювалися «народні комуни», і від селян вимагали не лише за найкоротший термін зібрати нереально великий врожай, а й давати плани по виплавці сталі. Саме район Сіньян Мао ставив за приклад решті, тому з метою догодити вождеві місцева влада фабрикувала дані про вирощені зернові та виплавлену сталь. По всій країні відбувалося те ж саме. Щоб реальна ситуація хоч трохи відповідала звітам про перевиконані плани, місцеві чиновники підсилювали побори з селян, звинувачуючи їх в приховуванні і крадіжці зерна.
«Коли почався голод, нікому не дозволяли готувати їжу та харчуватись окремо, їли тільки разом. Якщо побачили, що хтось їсть вдома, то в більшості випадків його забивали до смерті. Коли вбивали дорослих, то їх діти потім поступово вмирали з голоду. Найжахливіше було те, що нікому не дозволяли виїжджати з Сіньяна. Багато хто намагався втекти, але вся територія навколо була заблокована поліцією та солдатами. Мао вимагав, щоб народні комуни були самодостатніми, тому була заборонена доставка продовольства ззовні. Аж до сьогодні китайська влада не повідомляє ніякої інформації про кідбкість загиблих з голоду в ті роки», – розповіла Цай Юнмей.
«Як може партія, від невмілого керівництва якої загинули мільйони людей, все ще залишатися при владі? Мао Цзедун, що став безпосереднім винуватцем смерті цих людей, увічнений і його портрет все ще знаходиться на головній площі Пекіна», – закінчила свою розповідь пані Цай.
