Залишки радянської ідеології настільки глибоко осіли у людській свідомості, що, часом, і сьогодні їх можна побачити та відчути. Стиль поведінки, розмова, жарти, крилаті вирази. Такі прояви в більшій мірі відносяться до тих, які ми можемо побачити. Але просто побачити – ще не значить усвідомити, збагнути у корінні. Якщо ж задуматися і поглибитися у сутність – можна багато чого переосмислити.
“Релігія – духовний опіум для народу” – таким було одне із гасел СРСР, коріння якого походять від Карла Маркса – родоначальника комуністичної ідеології. (У подальшому розвитку комунізму воно пройшло руйнівними кроками, залишивши поза собою червоний слід у душах тих, хто був його рушійною силою, а також знаходився у його оточенні).
Людина – в першу чергу духовна істота, світогляд якої впливає на її подальші думки, і як наслідок – на вчинки та суспільні відносини. Світогляд, як першооснова, закладається із самого народження дитини, закладається тими, хто її виховує, розвиває. На них у значній мірі лежить велика відповідальність за майбутню людину, за її духовну сторону. Цей фактор є критично важливим для усього суспільства, він визначає продальший культурний розвиток, рівень цивілізованості, політичні та економічні відносини для тієї чи іншої нації вцілому.
На протязі довгого періоду історії духовні традиції та релігія несли на собі цю надзвичайно важливу місію…
Завжди були і є ті, хто притримуються певних норм і ті, хто не зважає на них. Кожна людина може зробити свій особистий вибір. І це природньо.
Ідучи своїм шляхом, радянська ідеологія глибоко заклала своє коріння в людській свідомості, коріння на основі принципів матеріалістичних поглядів. Таким чином, відбулася підміна основ духовного розвитку людини – віра в Бога переслідувалася, висміювалася. У суспільстві зародилася та нова форма світорозуміння – науковий атеїзм. Нав’язувалися нові норми та принципи, і ті, хто не погоджувалися із ними, змушені були покинути сцену…
Те, що можна було побачити – руйнування храмів, масове знищення ортодоксальних священослужителів, які слугували провідниками людей у напрямку підвищення їхньої моралі; “ломка” національних традицій та культури, винищення класових ворогів – інтелігенції. І це лише частка історії.
Існує думка, що коли людина у своїх вчинках спирається лише на матеріалістичні погляди, тільки на задоволення своїх потреб, але не на мораль і духовні цінності, тоді втрачаються фактори, які здатні її стримати у самий ключовий момент. І наслідки цього можуть бути руйнівними. Те, чого ми не могли усвідомити у минулому, можна побачити сьогодні – високий рівень злочинності, корупція; різноманітні антисоціальні явища. Ці відносяться до одних із найускладненіших. Можна далі продовжувати.
Що ж стосується менш вражаючих, то можна і не озиратися – досить поглянути у дзеркало, поглянути у дзеркало крізь призму своєї душі…
Забуваючи про мораль і ті цінності, які притаманні лише людині, вона втрачає орієнтацію та дуже легко може звернути із правильного шляху.
Звісно, було би помилково скидати все лише на одні плечі, але підміна цінностей і зміна принципів все ж таки слугують певним підливальником масла у вогонь, стають частиною рушійних сил, що можуть призвести до падіння людської моралі. Звертаючи велику увагу на матеріалізм, людина звужує свої життєві погляди і світосприйняття, розвиває певні рамки і стереотипи, продиктовані цими факторами. Так формується нове бачення світу, новий світогляд.
Отже, схоже на те, що ті, хто розповідали про “опіум для народу”, таки ним народ і напоїли.
