#img_left_nostream#ОТТАВА – Доповідь на 45 сторінках, яка заснована на незалежному розслідуванні колишнього Державного секретаря Канади (Азіатсько-тихоокеанський регіон) Девіда Кілгура і міжнародного адвоката з прав людини Девіда Мейтаса стосовно звинувачень у вилученні органів у живих послідовників Фалуньгун, ув’язнених у Китаї, була обнародувана 6 липня на прес-конференції, що відбулася на Парламентському Пагорбі. Доповідь доводить, що звинувачення мають повні підстави.
Результат не став несподіванкою. Минулого місяця пан Кілгур розповідав про існування «переконливого матеріалу», який підтверджує звинувачення щодо вилучення органів. Пізніше, пан Кілгур заявив канадському каналові «CTV News», що зараз він переконаний у правдивості звинувачень. «Вони вирізують обидві нирки, потім серце і шкіру, рогівку очей і печінку, а потім ваше тіло кидають у кремаційну піч».
Доповідь стала результатом «тижнів розслідування, підтвердження доказів, і опитування свідків у Канаді та Сполучених Штатах», – сказав Кілгур. В інтерв’ю «Великій Епосі» пан Мейтас додав, що їх розслідування включало й телефонні дзвінки до Китаю.
Вперше «Велика Епоха» опублікувала новину про вилучення органів 9 березня, помістивши інтерв’ю з журналістом, який працював у районі міста Шеньян на північному сході Китаю, який заявив, що добре знає про таку жахливу практику. Цей репортаж став причиною інтенсивного розслідування «Великої Епохи» і «Всесвітньої організації з розслідування переслідувань Фалуньгун» (ВОРПФ).
Записи ранніх телефонних розслідувань були поміщені на вебсайті ВОРПФ, і проливали світло на страшну ситуацію з цими видаленнями органів.
Під час розмови з доктором із лікарні Шанхаю, коли того запитали, чи беруть органи у послідовників Фалуньгун, доктор відповів: «Все, що у нас тут є, все такого типу».
Сайт Фалуньгун Clearwisdom.net постійно публікував новини з джерел Китаю, які могли допомогти розслідуванню.
У одній статті мовиться про практикуючого Фалуньгун із трудового табору Шицзячжуан, у якого брали аналізи крові впродовж перших шести місяців 2005 року, під час так званої «медичної перевірки». Аналізи крові необхідні для того, щоб знайти відповідного донора для пересадки органів.
В іншій статті вказується на недавню рекламу армійського госпіталю провінції Хубей, який пропонував у своєму центрі трансплантації «великий асортимент донорських органів».
Один репортаж на Clearwisdom.net показав, що «за тиждень, з 8 червня до 15 червня 2006 року, в лікарні Аньчжень в Пекіні провели три операції пересадки серця». «Згідно із заявою свідків, серця для трансплантації привезли люди у камуфляжній формі». «Медичний персонал був попереджений не відповідати на дзвінки від практикуючих Фалуньгун і не давати ніякої інформації, яка стосується цього».
23 червня пан Кілгур зустрівся з працівником Посольства КНР паном Сунемо, щоб обговорити термін і умови поїздки до Китаю для розслідування. Зі слів адвоката Мейтаса, пан Кілгур натомість виявив, що «…те, в чому був зацікавлений пан Сунь, було спростування звинувачень». У подальшому репортажі «CTV News», китайський дипломат Чжан Вейдун оголосив, що «ці звинувачення ґрунтуються на брехні».
Проте пан Мейтас сказав, що він і пан Кілгур «…готові продовжувати роботу над доповіддю і подальшими розслідуваннями». Він додав, що вони все ще зацікавлені в поїздці до Китаю «…якщо китайський уряд має намір згодом відреагувати на нашу вимогу».
Китайський уряд природно розглядає критику запису своїх жорстоких прав людини, як втручання в їхні внутрішні питання.
Однак, адвокат Мейтас думає не так. «Це справа міжнародного рівня, а не внутрішніх питань, оскільки у нас є загальні зобов’язання, побоювання і солідарність зі всіма людьми, в незалежності від їх місцезнаходження», – сказав він в інтерв’ю «Великій Епосі».
«Коли порушуються права людини, то порушуються права людини всього людства, а не тільки права тих, хто постраждав», – додав пан Мейтас.
Він відзначив, що їх Доповідь включає рекомендації урядові Канади та громадськості, а також іншим урядам міжнародного співтовариства.
Сінді Чань. Велика Епоха
#img_left_nostream#ОТТАВА – Доповідь на 45 сторінках, яка заснована на незалежному розслідуванні колишнього Державного секретаря Канади (Азіатсько-тихоокеанський регіон) Девіда Кілгура і міжнародного адвоката з прав людини Девіда Мейтаса стосовно звинувачень у вилученні органів у живих послідовників Фалуньгун, ув’язнених у Китаї, була обнародувана 6 липня на прес-конференції, що відбулася на Парламентському Пагорбі. Доповідь доводить, що звинувачення мають повні підстави.
Результат не став несподіванкою. Минулого місяця пан Кілгур розповідав про існування «переконливого матеріалу», який підтверджує звинувачення щодо вилучення органів. Пізніше, пан Кілгур заявив канадському каналові «CTV News», що зараз він переконаний у правдивості звинувачень. «Вони вирізують обидві нирки, потім серце і шкіру, рогівку очей і печінку, а потім ваше тіло кидають у кремаційну піч».
Доповідь стала результатом «тижнів розслідування, підтвердження доказів, і опитування свідків у Канаді та Сполучених Штатах», – сказав Кілгур. В інтерв’ю «Великій Епосі» пан Мейтас додав, що їх розслідування включало й телефонні дзвінки до Китаю.
Вперше «Велика Епоха» опублікувала новину про вилучення органів 9 березня, помістивши інтерв’ю з журналістом, який працював у районі міста Шеньян на північному сході Китаю, який заявив, що добре знає про таку жахливу практику. Цей репортаж став причиною інтенсивного розслідування «Великої Епохи» і «Всесвітньої організації з розслідування переслідувань Фалуньгун» (ВОРПФ).
Записи ранніх телефонних розслідувань були поміщені на вебсайті ВОРПФ, і проливали світло на страшну ситуацію з цими видаленнями органів.
Під час розмови з доктором із лікарні Шанхаю, коли того запитали, чи беруть органи у послідовників Фалуньгун, доктор відповів: «Все, що у нас тут є, все такого типу».
Сайт Фалуньгун Clearwisdom.net постійно публікував новини з джерел Китаю, які могли допомогти розслідуванню.
У одній статті мовиться про практикуючого Фалуньгун із трудового табору Шицзячжуан, у якого брали аналізи крові впродовж перших шести місяців 2005 року, під час так званої «медичної перевірки». Аналізи крові необхідні для того, щоб знайти відповідного донора для пересадки органів.
В іншій статті вказується на недавню рекламу армійського госпіталю провінції Хубей, який пропонував у своєму центрі трансплантації «великий асортимент донорських органів».
Один репортаж на Clearwisdom.net показав, що «за тиждень, з 8 червня до 15 червня 2006 року, в лікарні Аньчжень в Пекіні провели три операції пересадки серця». «Згідно із заявою свідків, серця для трансплантації привезли люди у камуфляжній формі». «Медичний персонал був попереджений не відповідати на дзвінки від практикуючих Фалуньгун і не давати ніякої інформації, яка стосується цього».
23 червня пан Кілгур зустрівся з працівником Посольства КНР паном Сунемо, щоб обговорити термін і умови поїздки до Китаю для розслідування. Зі слів адвоката Мейтаса, пан Кілгур натомість виявив, що «…те, в чому був зацікавлений пан Сунь, було спростування звинувачень». У подальшому репортажі «CTV News», китайський дипломат Чжан Вейдун оголосив, що «ці звинувачення ґрунтуються на брехні».
Проте пан Мейтас сказав, що він і пан Кілгур «…готові продовжувати роботу над доповіддю і подальшими розслідуваннями». Він додав, що вони все ще зацікавлені в поїздці до Китаю «…якщо китайський уряд має намір згодом відреагувати на нашу вимогу».
Китайський уряд природно розглядає критику запису своїх жорстоких прав людини, як втручання в їхні внутрішні питання.
Однак, адвокат Мейтас думає не так. «Це справа міжнародного рівня, а не внутрішніх питань, оскільки у нас є загальні зобов’язання, побоювання і солідарність зі всіма людьми, в незалежності від їх місцезнаходження», – сказав він в інтерв’ю «Великій Епосі».
«Коли порушуються права людини, то порушуються права людини всього людства, а не тільки права тих, хто постраждав», – додав пан Мейтас.
Він відзначив, що їх Доповідь включає рекомендації урядові Канади та громадськості, а також іншим урядам міжнародного співтовариства.
Сінді Чань. Велика Епоха
Дослідження здоров’я дітей в Тибеті показали, що майже половина із них страждають від недоїдання. Як наслідок, у них сповільнений ріст і відсталий розумовий розвиток. Незважажаючи на прагнення компартії Китаю поліпшити економіку і забезпечити соціальний прогрес у цьому районі, Тибет продовжує залишатися одним із найбідніших регіонів світу, де дохід на душу населення складає менше 100 доларів США.
Необхідно вжити нові заходи з поліпшення охорони здоров’я і соціального захисту з метою не допустити, щоб діти продовжували залишатися жертвами ситуації, що склалася, яка є небезпечною для них, а також для тибетської культури.
У 1996 році Західна асоціація охорони здоров’я (приватна американська організація) прийшла до висновку, що серед тибетських дітей дуже серйозною є проблема невисокого зросту. Дослідження показали, що ці діти дуже відстають за показниками росту від міжнародних норм. Було визначено, що їхній невисокий зріст швидше за все є результатом хронічного недоїдання і недоліку поживних речовин в період перших трьох років життя. Тобто причина полягає не в генах і не в тому, що вони живуть на підвищенні, як передбачалося раніше.
Через хронічне недоїдання діти стають більш уразливими до хвороб, таких як кишкова інфекція та інфекція дихальних шляхів, які часто приводять до смертельного результату. Крім того, хронічне недоїдання негативно впливає на неврологічний і фізичний розвиток дітей. Хоча китайська влада гордо заявляє про значне зменшення смертельних випадків серед тибетських дітей, ці показники все ще набагато перевищують смертність серед дітей в Китаї в цілому.
Ці вкрай важливі дані, надані Західною асоціацією охорони здоров’я, пізніше були підтверджені спільним дослідженням доктора Нансі Харріс – експерта з питань здоров’я в Тибеті – і наукових співробітників з Інституту охорони здоров’я м.Санта-Круз, шт. Каліфорнія, Каліфорнійського університету м. Берклі та тибетського інституту медичних досліджень м. Лхаса. Впродовж понад десяти років пані Харріс проводить по 6 місяців щороку в Тибеті. Вона разом зі своїми партнерами надає основну медичну допомогу понад 8500 дітей Тибету і їх сім’ям, багато з яких живуть в місцях, де відсутня електрика і елементарні санітарні умови.
Згідно з дослідженням, проведеним з 2078 тибетськими дітьми віком до 7 років, на додаток до недоїдання, часте явище у них – це сповільний зріст, а також порушення кісток і запалення шкіри, недостатня пігментація [забарвлення] волосся та інші хвороби, викликані недостатнім харчуванням. У 67% обстежених дітей спостерігався рахіт – хвороба кісток, в основному обумовлена недоліком вітаміну D.
Дослідження охопило дітей з 11 країн, включаючи понад 50 різних міських і сільських груп населення в тибетському автономному районі. Ситуація із здоров’ям в Тибеті ще більше ускладнюється бідністю і слабо розвиненою системою охорони здоров’я.
У 1993 р. др. Харріс організувала «Проект із забезпечення харчування і здоров’я тибетських дітей». Хоча спочатку його збиралася фінансувати сама др. Харріс, після 1994 р. були привернуті інші спонсори. Пані Харріс та її команда ставлять собі за мету знизити рівень дитячої і материнської смертності за допомогою проведення медико-санітарної підготовки.
Багато хто з тих, хто раніше скептично ставився до цього проекту, зараз хвалить його інноваційний підхід до вирішення критичної ситуації із здоров’ям в Тибеті. Пані Харріс вірить, що для поліпшення становища із здоров’ям тибетських дітей ключовим чинником є використання обширного ряду лікарських рослин Тибету. При цьому спільні зусилля традиційних тибетських лікарів виявилися украй необхідними для її програми. Вони, разом з духовними лідерами, є тими людьми, які можуть привести суспільство до зміни його лікувальної практики.
Для того, щоб здоров’я і стан харчування тибетських дітей продовжували поліпшуватися, рекомендації, які вже успішно застосовуються пані Харріс на обмеженій групі дітей, повинні використовуватися обширніше, зокрема програма з профілактики рахіту, стимулювання використання кореня, що росте в Тибеті, під назвою дрома, підтримка традиційної тибетської медицини і алопатичних ліків, а також медико-санітарна підготовка і навчальна програма.
Ці заходи повинні бути доповнені забезпеченням доступу до медичних послуг і поліпшенням інфраструктури охорони здоров’я, а також політичними заходами із зменшення бідності та неписьменності. Діти Тибету – жертви недостатньої турботи і уваги протягом тривалого часу – заслуговують кращого.
Др. Сезар Челала є міжнародним медичним консультантом, пише з питань охорони здоров’я і прав людини. Він автор роботи «Здоров’я дітей в Америці», яка була опублікована Панамериканською організацією охорони здоров’я.
Версія англійською
http://en.epochtimes.com/news/8-4-25/69716.html
Дослідження здоров’я дітей в Тибеті показали, що майже половина із них страждають від недоїдання. Як наслідок, у них сповільнений ріст і відсталий розумовий розвиток. Незважажаючи на прагнення компартії Китаю поліпшити економіку і забезпечити соціальний прогрес у цьому районі, Тибет продовжує залишатися одним із найбідніших регіонів світу, де дохід на душу населення складає менше 100 доларів США.
Необхідно вжити нові заходи з поліпшення охорони здоров’я і соціального захисту з метою не допустити, щоб діти продовжували залишатися жертвами ситуації, що склалася, яка є небезпечною для них, а також для тибетської культури.
У 1996 році Західна асоціація охорони здоров’я (приватна американська організація) прийшла до висновку, що серед тибетських дітей дуже серйозною є проблема невисокого зросту. Дослідження показали, що ці діти дуже відстають за показниками росту від міжнародних норм. Було визначено, що їхній невисокий зріст швидше за все є результатом хронічного недоїдання і недоліку поживних речовин в період перших трьох років життя. Тобто причина полягає не в генах і не в тому, що вони живуть на підвищенні, як передбачалося раніше.
Через хронічне недоїдання діти стають більш уразливими до хвороб, таких як кишкова інфекція та інфекція дихальних шляхів, які часто приводять до смертельного результату. Крім того, хронічне недоїдання негативно впливає на неврологічний і фізичний розвиток дітей. Хоча китайська влада гордо заявляє про значне зменшення смертельних випадків серед тибетських дітей, ці показники все ще набагато перевищують смертність серед дітей в Китаї в цілому.
Ці вкрай важливі дані, надані Західною асоціацією охорони здоров’я, пізніше були підтверджені спільним дослідженням доктора Нансі Харріс – експерта з питань здоров’я в Тибеті – і наукових співробітників з Інституту охорони здоров’я м.Санта-Круз, шт. Каліфорнія, Каліфорнійського університету м. Берклі та тибетського інституту медичних досліджень м. Лхаса. Впродовж понад десяти років пані Харріс проводить по 6 місяців щороку в Тибеті. Вона разом зі своїми партнерами надає основну медичну допомогу понад 8500 дітей Тибету і їх сім’ям, багато з яких живуть в місцях, де відсутня електрика і елементарні санітарні умови.
Згідно з дослідженням, проведеним з 2078 тибетськими дітьми віком до 7 років, на додаток до недоїдання, часте явище у них – це сповільний зріст, а також порушення кісток і запалення шкіри, недостатня пігментація [забарвлення] волосся та інші хвороби, викликані недостатнім харчуванням. У 67% обстежених дітей спостерігався рахіт – хвороба кісток, в основному обумовлена недоліком вітаміну D.
Дослідження охопило дітей з 11 країн, включаючи понад 50 різних міських і сільських груп населення в тибетському автономному районі. Ситуація із здоров’ям в Тибеті ще більше ускладнюється бідністю і слабо розвиненою системою охорони здоров’я.
У 1993 р. др. Харріс організувала «Проект із забезпечення харчування і здоров’я тибетських дітей». Хоча спочатку його збиралася фінансувати сама др. Харріс, після 1994 р. були привернуті інші спонсори. Пані Харріс та її команда ставлять собі за мету знизити рівень дитячої і материнської смертності за допомогою проведення медико-санітарної підготовки.
Багато хто з тих, хто раніше скептично ставився до цього проекту, зараз хвалить його інноваційний підхід до вирішення критичної ситуації із здоров’ям в Тибеті. Пані Харріс вірить, що для поліпшення становища із здоров’ям тибетських дітей ключовим чинником є використання обширного ряду лікарських рослин Тибету. При цьому спільні зусилля традиційних тибетських лікарів виявилися украй необхідними для її програми. Вони, разом з духовними лідерами, є тими людьми, які можуть привести суспільство до зміни його лікувальної практики.
Для того, щоб здоров’я і стан харчування тибетських дітей продовжували поліпшуватися, рекомендації, які вже успішно застосовуються пані Харріс на обмеженій групі дітей, повинні використовуватися обширніше, зокрема програма з профілактики рахіту, стимулювання використання кореня, що росте в Тибеті, під назвою дрома, підтримка традиційної тибетської медицини і алопатичних ліків, а також медико-санітарна підготовка і навчальна програма.
Ці заходи повинні бути доповнені забезпеченням доступу до медичних послуг і поліпшенням інфраструктури охорони здоров’я, а також політичними заходами із зменшення бідності та неписьменності. Діти Тибету – жертви недостатньої турботи і уваги протягом тривалого часу – заслуговують кращого.
Др. Сезар Челала є міжнародним медичним консультантом, пише з питань охорони здоров’я і прав людини. Він автор роботи «Здоров’я дітей в Америці», яка була опублікована Панамериканською організацією охорони здоров’я.
Версія англійською
http://en.epochtimes.com/news/8-4-25/69716.html
До Вашої уваги пропонуються дивовижні коштовні прикраси від kristina.
#img_gallery#
До Вашої уваги пропонуються дивовижні коштовні прикраси від kristina.
#img_gallery#
#img_right#Судячи з випадків порушення прав людини, зафіксованих цього місяця, дії китайського комуністичного режиму все більш стають схожими на поведінку мафії. Ця тенденція стає найбільшою перешкодою для поліпшення ситуації дотримання прав людини в Китаї.
Китайському народові нікуди звернутися з проханнями, коли він зазнає утисків, оскільки уряд перебуває під контролем Комуністичної партії Китаю. До того ж усі китайські ЗМІ – це рупор КПК. Усі так звані "неурядові організації", такі як профспілки і жіноча федерація, насправді існують, щоб виступати за режим КПК.
Китайський народ може покладати свої надії тільки на міжнародне співтовариство, щоб чинити тиск на режим із метою стримати його політичний натиск, для того, щоб "врятувати репутацію" перед зовнішнім світом. Таким чином, китайський народ може отримати простір в переговорах з урядом у надії поліпшити становище з дотриманням прав людини.
Починаючи з минулого року, спостерігається деякий прогрес у зміні ставлення міжнародного співтовариства до комуністичного режиму. Зміни почалися в Європі, коли новий німецький уряд узяв на себе ініціативу поліпшити відносини з США. Занепокоєння станом дотримання прав людини в Китаї, врешті-решт, матеріалізувалося у внесенні пропозиції у міжнародну політичну повістку дня Євросоюзу.
Оскільки президент Буш зустрічався в травні з трьома китайськими дисидентами, західні держави зробили те ж саме. Віце-президент Європарламенту Едвард Макмілан-Скотт публічно оголосив, що Євросоюз передбачить у бюджеті 142 мільйони євро (приблизно 160 мільйонів доларів США), щоб допомогти недемократичним державам поліпшити становище з дотриманням прав людини.
Невідомі нападники
Режим КПК швидко відреагував на занепокоєння заходу. 8 червня активіст із району "Трьох ущелин" Фу Сяньцай був викликаний до місцевого відділення міліції через те, що в інтерв’ю для німецького телеканалу розкривав правду про порушення прав людини. По дорозі з міліції на нього напали невідомі бандити. Фе побили так сильно, що його частково паралізувало. Фе Сяньцаю не було надана термінова медична допомога.
Фе повідомив, що цього року він уже кілька разів зазнавав подібних утисків і погроз. Іноді акти насильства здійснювала безпосередньо міліція.
Бандитів неможливо ідентифікувати. Ця ситуація схожа на ситуації, в яких цього року опинялися інші дисиденти, коли зазнавали нападів невідомих бандитів.
Використовуючи "невідомих бандитів", які нападають на дисидентів, КПК отримує дві вигоди: перша, КПК не бере на себе відповідальність за все, окрім обіцянки розслідувати, ким були ці "невідомі бандити". Навіть громадськість підозрює, що нападників підіслав уряд, проте цьому немає доказів.
Навіть міжнародне співтовариство обурене цією ситуацією; вони не можуть примусити китайський комуністичний режим узяти на себе відповідальність за нібито невідомих нападників. Крім того, обіцянки знайти зловмисників обмежені випадками, на які звернена увага міжнародного співтовариства, таких випадків, як із Фе.
Якщо за межи Китаю це не вийшло, то режиму необов’язково що-небудь обіцяти. Наприклад, Го Фейсюна, коли він виступав на захист прав людини в селі Тайши, били кілька разів. Режим не давав ніяких обіцянок розслідувати цей випадок.
Друга вигода, залучення організацій злочинного світу може створити психологічний тиск на дисидентів, які рухомі у своїй боротьбі усвідомленням своєї політичної місії. Вони борються проти утисків режиму. І вони знають, хто здійснює утиски. Вони знають, що режим обмежить тиск для збереження свого іміджу перед громадськістю, щоб не бути схожим на режим Саддама Хусейна.
Бандити не піклуються про свій імідж
З іншого боку, мафія може не турбуватися про свій імідж. Без вагань вона застосує будь-які засоби, щоб підсилити страх своїх жертв. Деякі дисиденти нехтують своїм життям. Проте якщо справа стосується безпеки їх родичів, навіть мужні воїни починають вагатися.
КПК ще хитріша, ніж Садам Хусейн і Кім Джонг-іл, правитель комуністичної Кореї. Тим, хто критикував режим Саддама, відрізували язик. Про це міжнародному співтовариству відомо. Проте режим КПК хоче виставити себе цивілізованою представницькою державою, що розвивається. Тому, використовуючи бандитів, перетворює політичне примушення в примушення особисте.
Таким чином, Міністерство закордонних справ Китаю може публічно "підтримувати" випадок Фе і запобігти критиці. Що стосується надання Фе медичної допомоги й покарання злочинців, режим КПК вирішуватиме, чи захоче він виконувати свої обіцянки. Незалежно від того, наскільки правоспроможні правозахисні організації, вони не мовчатимуть і, ґрунтуючись на етичних нормах, виступлять із критикою щодо бандитів. Що стосується застосування до мафії економічних санкцій, то це нечувана справа.
Режим правління в Китаї вже продемонстрував тенденцію приватизації державної влади, узаконюючи насильство і діючи, як мафія. Спроба врегулювати дії режиму КПК, що використовує мафію в управлінні суспільством і нехтує міжнародними цінностями, ідеалами прав людини, демократією та свободою, схожа на спробу підійнятися на дерево, щоб зловити рибу.
Усім, хто стурбований діями КПК, і кому небайдуже майбутнє Китаю, слід подумати про те, що дотримання такого неправедного курсу в управлінні державою за допомогою мафії не продовжиться довго і лише підсилить конфлікти й зіпсує суспільство.
Хе Цинлянь. Велика Епоха