Blog

  • Лікарі-чудотворці в стародавньому Китаї

    Лікарі-чудотворці в стародавньому Китаї

    #img_right#У стародавньому Китаї було багато лікарів, які творили дива. Причина, із якої лікар називався "чудотворцем", полягала в його надприродних здібностях і мудрості. Чудеса виявлялися в надзвичайно точно поставлених діагнозах і лікуванні хвороб. Це було просто неймовірно!

    Згідно з книгою ”Історичний літопис”, Цань Гун під час панування імператора Веня з династії Хань (202 до н.е. – 220 н.е.) вважався чудотворцем. Тоді жила людина, яка страждала на біль голови. Цань Гун, помацавши його пульс, вирішив, що хвороба дуже серйозна і людина безнадійна. Він сказав братові пацієнта: "Хвороба вашого брата скоро зачепить кишечник і шлунок, його тіло розпухне через п’ять днів, він блюватиме гноєм і помре через вісім днів". Усе саме так і сталося.

    Чжан Чжунцзін із династії Хань теж був блискучим лікарем-чудотворцем. Одного разу, він поставив діагноз Юань Чжунсуаню, якому було тільки сімнадцять років. Після обстеження, він сказав йому: "Ви страждаєте внутрішньою хворобою й повинні вживати “п’ятикам’яний” суп, інакше ваші брови випадуть, коли вам буде 30 років". Юань не повірив йому і не став приймати ліки. І дійсно, його брови випали у віці 30 років.

    Лікар-чудотворець Хуа Tо був ще відоміший у народі. В одного пацієнта болів живіт. Після огляду Хуа То сказав: "Коріння вашої хвороби дуже глибоке, і Ви повинні зробити операцію. Але у будь-якому випадку, будете Ви лікуватися, чи ні, Ви проживете тільки десять років». За бажанням пацієнта, Хуа То зробив йому операцію, але він все одно помер через 10 років потому.

    Лікарі також показували свої дивовижні здібності в лікуванні хвороб, – лікуванні багатьох дивних хвороб із складними симптомами, врятовуючи життя людей. Одного разу, за часів "Трьох царств" жив бідний учений на ім’я Чжан Цуань.

    Він несподівано отримав у спадок будинок на сім кімнат, що привело його до повного захоплення. Проте його надзвичайна радість обернулася на горе: у нього розвинулася хвороба, яка проявлялася в тому, що він нестримно сміявся і його не могли вилікувати протягом тривалого часу. І ось, у супроводі батька він пішов на прийом до Хуа То. Прослухавши його пульс, Хуа То похитав головою і сказав: "Ваша хвороба – невиліковна. Це поза моїми можливостями". Батько й син були приголомшені сказаним, вони впали навколішки, благаючи про допомогу.

    Хуа То сказав: "У мене є учень на ім’я У Пу, який живе в Сюйчжоу. Давайте я напишу йому лист, можливо, він зможе допомогти. Але пам’ятайте, не відкривайте лист у дорозі, і доїхати ви повинні менше ніж за 10 днів, інакше ваше життя наразиться на небезпеку". Через вісім днів батько із сином дісталися до місця. Прочитавши лист, У Пу розсміявся. Зміст листа був такий: "Відвідувач не може утриматися від постійного сміху через те, що пережив величезну радість. Цьому не можна було зарадити медикаментами, тому я навмисно сказав йому, що він невиліковно хворий, щоб примусити його хвилюватися й турбуватися. День прибуття буде днем його одужання". Тільки тоді батько й син зрозуміли, що симптоми хвороби зникли. З погляду сучасної медичної науки, це фактично була психотерапія.

    Був інший випадок, описаний в "Хуа То бічжуан" [Історії про Хуа То], про те, що хтось страждав на запаморочення і не міг вилікуватися протягом тривалого часу. Хуа То попросив його зняти одяг, повісив його догори ногами і, використовуючи вологу тканину, обтер все його тіло.

    Його пульс тоді показував п’ять кольорів. Хуа То розрізав те місце, де промацують пульс, ножем і пустив його п’ятиколірну кров, потім він наклав пластир на поріз. Запаморочення пацієнта відразу ж зникло. Цей дивний вид лікування був справжнім витвором мистецтва в його кращому прояві.

    У чому ж полягає таємниця лікарів, які могли робити такі чудеса? Це, головним чином, залежало від їхніх витончених медичних навичок, що є результатом довготривалої практики. Ми не можемо виключити факт, що ці лікарі мали якісь особливі таланти, навіть певні надприродні здібності.

    Якщо узяти, наприклад, "діагноз спостереження" у китайській медицині. Звичайні лікарі використовують це тільки для спостереження за зміною кольору шкіри, розмірів зіниці, товщини нальоту на язиці, тоді як для лікарів-чудотворців це було своєрідною прихованою формою зв’язку, через який предмет і об’єкт досягають божественної взаємодії. Бянь Цюе з легенди "Весняний і Осінній періоди" мав таку здатність. Було зареєстровано в ”Історичному літописі”, що Бянь Цюе відповідав за прийом гостей, коли був молодим.

    Гість на ім’я Чань Саньцзун став його дуже близьким другом. Одного разу, Чань Саньцзун хотів навчити Бянь Цюе секретному рецептові. Він вийняв своєрідні ліки, загорнуті в тканину, і сказав: "Ти повинен приймати ці ліки з дощовою водою перш, ніж крапля впаде на землю. Через тридцять днів ти зможеш бачити те, що звичайні люди не бачать". Потім він дав Бянь Цюе книгу із секретними рецептами. Бянь Цюе приймав ліки саме так, як сказав йому Чань Саньцзун. Через тридцять днів він міг бачити людей крізь стіни. З таким зором, він міг ясно бачити причини хвороби своїх пацієнтів.

    Потрібно також відзначити, що Чжан Чжунцзін і Хуа То регулярно практикували цігун, який міг розвинути їх надприродні здібності. Вони також відрізнялися високою моральністю і надзвичайною майстерністю, на додаток до їхнього старанного навчання й використання мислення, це привело до того, що вони, зрештою, стали лікарями-чудотворцями свого часу.

    Велика Епоха

  • Лікарі-чудотворці в стародавньому Китаї

    Лікарі-чудотворці в стародавньому Китаї

    #img_right#У стародавньому Китаї було багато лікарів, які творили дива. Причина, із якої лікар називався "чудотворцем", полягала в його надприродних здібностях і мудрості. Чудеса виявлялися в надзвичайно точно поставлених діагнозах і лікуванні хвороб. Це було просто неймовірно!

    Згідно з книгою ”Історичний літопис”, Цань Гун під час панування імператора Веня з династії Хань (202 до н.е. – 220 н.е.) вважався чудотворцем. Тоді жила людина, яка страждала на біль голови. Цань Гун, помацавши його пульс, вирішив, що хвороба дуже серйозна і людина безнадійна. Він сказав братові пацієнта: "Хвороба вашого брата скоро зачепить кишечник і шлунок, його тіло розпухне через п’ять днів, він блюватиме гноєм і помре через вісім днів". Усе саме так і сталося.

    Чжан Чжунцзін із династії Хань теж був блискучим лікарем-чудотворцем. Одного разу, він поставив діагноз Юань Чжунсуаню, якому було тільки сімнадцять років. Після обстеження, він сказав йому: "Ви страждаєте внутрішньою хворобою й повинні вживати “п’ятикам’яний” суп, інакше ваші брови випадуть, коли вам буде 30 років". Юань не повірив йому і не став приймати ліки. І дійсно, його брови випали у віці 30 років.

    Лікар-чудотворець Хуа Tо був ще відоміший у народі. В одного пацієнта болів живіт. Після огляду Хуа То сказав: "Коріння вашої хвороби дуже глибоке, і Ви повинні зробити операцію. Але у будь-якому випадку, будете Ви лікуватися, чи ні, Ви проживете тільки десять років». За бажанням пацієнта, Хуа То зробив йому операцію, але він все одно помер через 10 років потому.

    Лікарі також показували свої дивовижні здібності в лікуванні хвороб, – лікуванні багатьох дивних хвороб із складними симптомами, врятовуючи життя людей. Одного разу, за часів "Трьох царств" жив бідний учений на ім’я Чжан Цуань.

    Він несподівано отримав у спадок будинок на сім кімнат, що привело його до повного захоплення. Проте його надзвичайна радість обернулася на горе: у нього розвинулася хвороба, яка проявлялася в тому, що він нестримно сміявся і його не могли вилікувати протягом тривалого часу. І ось, у супроводі батька він пішов на прийом до Хуа То. Прослухавши його пульс, Хуа То похитав головою і сказав: "Ваша хвороба – невиліковна. Це поза моїми можливостями". Батько й син були приголомшені сказаним, вони впали навколішки, благаючи про допомогу.

    Хуа То сказав: "У мене є учень на ім’я У Пу, який живе в Сюйчжоу. Давайте я напишу йому лист, можливо, він зможе допомогти. Але пам’ятайте, не відкривайте лист у дорозі, і доїхати ви повинні менше ніж за 10 днів, інакше ваше життя наразиться на небезпеку". Через вісім днів батько із сином дісталися до місця. Прочитавши лист, У Пу розсміявся. Зміст листа був такий: "Відвідувач не може утриматися від постійного сміху через те, що пережив величезну радість. Цьому не можна було зарадити медикаментами, тому я навмисно сказав йому, що він невиліковно хворий, щоб примусити його хвилюватися й турбуватися. День прибуття буде днем його одужання". Тільки тоді батько й син зрозуміли, що симптоми хвороби зникли. З погляду сучасної медичної науки, це фактично була психотерапія.

    Був інший випадок, описаний в "Хуа То бічжуан" [Історії про Хуа То], про те, що хтось страждав на запаморочення і не міг вилікуватися протягом тривалого часу. Хуа То попросив його зняти одяг, повісив його догори ногами і, використовуючи вологу тканину, обтер все його тіло.

    Його пульс тоді показував п’ять кольорів. Хуа То розрізав те місце, де промацують пульс, ножем і пустив його п’ятиколірну кров, потім він наклав пластир на поріз. Запаморочення пацієнта відразу ж зникло. Цей дивний вид лікування був справжнім витвором мистецтва в його кращому прояві.

    У чому ж полягає таємниця лікарів, які могли робити такі чудеса? Це, головним чином, залежало від їхніх витончених медичних навичок, що є результатом довготривалої практики. Ми не можемо виключити факт, що ці лікарі мали якісь особливі таланти, навіть певні надприродні здібності.

    Якщо узяти, наприклад, "діагноз спостереження" у китайській медицині. Звичайні лікарі використовують це тільки для спостереження за зміною кольору шкіри, розмірів зіниці, товщини нальоту на язиці, тоді як для лікарів-чудотворців це було своєрідною прихованою формою зв’язку, через який предмет і об’єкт досягають божественної взаємодії. Бянь Цюе з легенди "Весняний і Осінній періоди" мав таку здатність. Було зареєстровано в ”Історичному літописі”, що Бянь Цюе відповідав за прийом гостей, коли був молодим.

    Гість на ім’я Чань Саньцзун став його дуже близьким другом. Одного разу, Чань Саньцзун хотів навчити Бянь Цюе секретному рецептові. Він вийняв своєрідні ліки, загорнуті в тканину, і сказав: "Ти повинен приймати ці ліки з дощовою водою перш, ніж крапля впаде на землю. Через тридцять днів ти зможеш бачити те, що звичайні люди не бачать". Потім він дав Бянь Цюе книгу із секретними рецептами. Бянь Цюе приймав ліки саме так, як сказав йому Чань Саньцзун. Через тридцять днів він міг бачити людей крізь стіни. З таким зором, він міг ясно бачити причини хвороби своїх пацієнтів.

    Потрібно також відзначити, що Чжан Чжунцзін і Хуа То регулярно практикували цігун, який міг розвинути їх надприродні здібності. Вони також відрізнялися високою моральністю і надзвичайною майстерністю, на додаток до їхнього старанного навчання й використання мислення, це привело до того, що вони, зрештою, стали лікарями-чудотворцями свого часу.

    Велика Епоха

  • Традиційна культура: міркування про те, як бути етичним

    Традиційна культура: міркування про те, як бути етичним

    Підтримка моральної дисципліни є запорукою збереження моральної мужності. Моральна мужність має пряме відношення до цілеспрямованості та моральної цілісності людини. Це своєрідна благородна якість індивідуальності, що виявляється в наполегливості та постійності при підтримці правосуддя без підпорядкування страху.

    #img_center_nostream#

    Конфуцій казав: "Тільки тоді, коли настає зима, кожен розуміє, що сосна й кипарис в’януть пізно". Він вихваляє сосну і кипарис за те, що вони, будучи відкрито незалежними і гордими, взимку протистоять холоду й морозу.

    Щоб похвалити тих, хто твердий і наполегливий, Менцзі (Mengzi) казав: "Багатство і честь не мають бути ганебними, бідні й нещасні не можуть бути вигнані, влада й престиж не повинні здобуватися силою". Це теж підкреслює важливість етичної сміливості. З найстародавніших часів китайці вважали етичну сміливість і моральну дисципліну дуже важливим аспектом у вихованні гідності.

    Конфуцій казав: "Той, хто не приборкує свої бажання, ганьбить власне тіло" ("Вейцзі" у Лунью). Суть цього вислову полягає в тому, що людина не повинна ставити під загрозу власні амбіції, а також не має накликати на себе ганьбу, заплямувавши моральну чистоту особистості. Усі мають підтримувати стандарти й відповідати людським стандартам. Ніяка сила влади або придушення не мають змінити їхніх намірів. Конфуцій високо цінував таланти стародавніх: Вейцзи (Weizi), Бою (Boye), Шуці (Shuqi) та інших. Коли людина підкоряється владі й може бути спокушена нечесним прибутком, славою або добробутом – це приносить їй лише сором і ганьбу.

    Коли Менцзі вів дискусію про те, кого можна назвати "великою благородною людиною", він підбив підсумок і вказав на еталон, який люди мають наслідувати: "Багатство й честь не мають бути ганебними, бідні й нещасні не можуть бути вигнані, влада й престиж не повинні здобуватися силою". В історії було багато таких великих людей. Су Ву (Su Wu) періоду Західної династії Хань (Han) був однім із таких людей. За часів правління імператора Ханьву (Hanwu) він, підкоряючись наказу, попрямував у країну Сюнну (Xiongnu) із дипломатичною місією. Глава Сюнну намагався примусити його здатися. Спочатку він запропонував йому стадо худоби, багатства, офіційне положення і т. ін., щоб спокусити його. Оскільки Су Ву не здався, його вирішили покарати, примусивши жити в скрутних умовах.

    Су Ву не спокусився багатством, почестями й владою, які були йому запропоновані. Він не підкорився також і гнобленню, коли був репресований. За час усіх випробувань він залишався вірним своїм принципам. Його тримали в ув’язненні в Сюнну 19 років. Протягом усього часу вироку він і надалі залишався людиною високої моралі. Нарешті, він отримав можливість повернутися до династії Хань. Менцзі додав: ”[Бідна людина] удосконалює власні моральні якості; коли вона досягає мети, це всім приносить користь” (”Із серцем людини” Менцзі).

    Незалежно від того, успішні або безуспішні зусилля людини, вона має завжди брати на себе зобов’язання намагатися стати кращим. Необхідно завжди докладати зусилля, щоб по можливості допомагати іншим. Якщо людина не може допомагати іншим, вона має принаймні добре поводитись. Чи перебуває кожен у сприятливих, чи несприятливих умовах, варто наполегливо займатися й далі, щоб зберігати моральні принципи і в серці підтримувати благородну сміливість, засновану на моральних засадах.

    Ось, що було записано в книзі Луши Чуньцю (Lushi Chunqiu): ”Скеля може бути роздроблена, але її твердість не буде зруйнована; руда може бути втоптана в землю, але червоний колір із неї не може бути видалений”. Це можна пояснити так: “Людина, що володіє чистими, благородними якостями, не стане підкорятися зовнішньому тискові, вона не піде на компроміс і не поставить під загрозу особисту духовну цілісність. Навіть якщо вона зустрінеться з жорстокою смертю, сила його духу залишиться незмінною".

    Люди часто повторювали фразу: "Краще мати зламаний нефрит, ніж цілий кахель" ("Книга про Північну династію Ці" із біографії Юаня Цін’ань (Jing’an)). Цим вони відображали силу волі людини й надалі вперто й наполегливо зберігати мужність, рішучість і цілеспрямованість. У Юй Цяня (Yu Qian), що жив за часів династії Мін (Ming), був відомий вислів: "Залишайся відважним перед обличчям жорстокої смерті, щоб зберігати ясність і чистоту титулу в житті" (Lime recitation). Юй Цянь використовував свою Lime recitation : "Краще мати зламаний нефрит, ніж цілий кахель", – щоб висловити свої переконання і тверду віру, позбавлену всякого страху, коли захищав етичні цінності людини в найважчих, сумнівних і небезпечних обставинах.

    У найважчому і найбільш небезпечному навколишньому середовищі дуже легко визначити й вимірити справжній характер людини. Сильні, пекучі вітри можуть виявити завзятість і життєздатність бур’янів, здатних опиратися ударові, а бурхливі й галасливі часи можуть визначити дійсно відданого й чесного феодала. Вень Тяньсян (Wen Tianxiang) створював великі проблеми правителеві династії Юань (Yuan), оскільки не спокушався ні на високі посади, ні на матеріальні багатства, він був не схильний до спокуси. У таких важких обставинах він навіть написав "Праведну пісню", щоб розкрити свою тверду, як скеля, рішучість. У критичний момент його мораль і чесність будуть відзначені, і розповіді про нього одна за іншою відобразяться в історії".

    Саме у суворих випробовуваннях, у важкі моменти може бути виявлена висока сміливість і моральність. Така моральність і сміливість залишаються в історії назавжди.

    Щоб відобразити емоції та відчуття, стародавні люди часто зверталися до порівняння з фізичними предметами; наприклад, людей, що зберігають праведну гідність і моральну стійкість у важкі часи та за несприятливих умов, вони порівнювали з твердою сосною і гордим кипарисом, що протистоять зимовому холодові.

    Тому стародавні люди обрали сосну, бамбук і дерево сливи, як "трьох друзів зими", звеличуючи їх особливий опір різкій погоді, щоб вихваляти і прославляти людей, які обстоюють правду і справедливість та зберігають високі моральні цінності, коли стикаються з найважчою й бурхливішою ситуацією. Відомий живописець Чжен Банцяо (Zheng Banqiao) часів династії Цин писав: “Коріння бамбука на зеленій горі та скелях зчеплене глибоко під землею. Він непохитно стоїть під вітром, що дме з різних боків". ("Бамбук і скеля", у його картині з віршами). Цей живописець все своє життя любив малювати бамбук. Він виклав і передав особливий дух у своїх замальовках бамбука. Цей дух є благородним і чистим, у ньому немає грама вульгарності, він є скромним, але не поступливим. Хіба життя праведної людини не має бути саме таким?

     

     

     

  • Традиційна культура: міркування про те, як бути етичним

    Традиційна культура: міркування про те, як бути етичним

    Підтримка моральної дисципліни є запорукою збереження моральної мужності. Моральна мужність має пряме відношення до цілеспрямованості та моральної цілісності людини. Це своєрідна благородна якість індивідуальності, що виявляється в наполегливості та постійності при підтримці правосуддя без підпорядкування страху.

    #img_center_nostream#

    Конфуцій казав: "Тільки тоді, коли настає зима, кожен розуміє, що сосна й кипарис в’януть пізно". Він вихваляє сосну і кипарис за те, що вони, будучи відкрито незалежними і гордими, взимку протистоять холоду й морозу.

    Щоб похвалити тих, хто твердий і наполегливий, Менцзі (Mengzi) казав: "Багатство і честь не мають бути ганебними, бідні й нещасні не можуть бути вигнані, влада й престиж не повинні здобуватися силою". Це теж підкреслює важливість етичної сміливості. З найстародавніших часів китайці вважали етичну сміливість і моральну дисципліну дуже важливим аспектом у вихованні гідності.

    Конфуцій казав: "Той, хто не приборкує свої бажання, ганьбить власне тіло" ("Вейцзі" у Лунью). Суть цього вислову полягає в тому, що людина не повинна ставити під загрозу власні амбіції, а також не має накликати на себе ганьбу, заплямувавши моральну чистоту особистості. Усі мають підтримувати стандарти й відповідати людським стандартам. Ніяка сила влади або придушення не мають змінити їхніх намірів. Конфуцій високо цінував таланти стародавніх: Вейцзи (Weizi), Бою (Boye), Шуці (Shuqi) та інших. Коли людина підкоряється владі й може бути спокушена нечесним прибутком, славою або добробутом – це приносить їй лише сором і ганьбу.

    Коли Менцзі вів дискусію про те, кого можна назвати "великою благородною людиною", він підбив підсумок і вказав на еталон, який люди мають наслідувати: "Багатство й честь не мають бути ганебними, бідні й нещасні не можуть бути вигнані, влада й престиж не повинні здобуватися силою". В історії було багато таких великих людей. Су Ву (Su Wu) періоду Західної династії Хань (Han) був однім із таких людей. За часів правління імператора Ханьву (Hanwu) він, підкоряючись наказу, попрямував у країну Сюнну (Xiongnu) із дипломатичною місією. Глава Сюнну намагався примусити його здатися. Спочатку він запропонував йому стадо худоби, багатства, офіційне положення і т. ін., щоб спокусити його. Оскільки Су Ву не здався, його вирішили покарати, примусивши жити в скрутних умовах.

    Су Ву не спокусився багатством, почестями й владою, які були йому запропоновані. Він не підкорився також і гнобленню, коли був репресований. За час усіх випробувань він залишався вірним своїм принципам. Його тримали в ув’язненні в Сюнну 19 років. Протягом усього часу вироку він і надалі залишався людиною високої моралі. Нарешті, він отримав можливість повернутися до династії Хань. Менцзі додав: ”[Бідна людина] удосконалює власні моральні якості; коли вона досягає мети, це всім приносить користь” (”Із серцем людини” Менцзі).

    Незалежно від того, успішні або безуспішні зусилля людини, вона має завжди брати на себе зобов’язання намагатися стати кращим. Необхідно завжди докладати зусилля, щоб по можливості допомагати іншим. Якщо людина не може допомагати іншим, вона має принаймні добре поводитись. Чи перебуває кожен у сприятливих, чи несприятливих умовах, варто наполегливо займатися й далі, щоб зберігати моральні принципи і в серці підтримувати благородну сміливість, засновану на моральних засадах.

    Ось, що було записано в книзі Луши Чуньцю (Lushi Chunqiu): ”Скеля може бути роздроблена, але її твердість не буде зруйнована; руда може бути втоптана в землю, але червоний колір із неї не може бути видалений”. Це можна пояснити так: “Людина, що володіє чистими, благородними якостями, не стане підкорятися зовнішньому тискові, вона не піде на компроміс і не поставить під загрозу особисту духовну цілісність. Навіть якщо вона зустрінеться з жорстокою смертю, сила його духу залишиться незмінною".

    Люди часто повторювали фразу: "Краще мати зламаний нефрит, ніж цілий кахель" ("Книга про Північну династію Ці" із біографії Юаня Цін’ань (Jing’an)). Цим вони відображали силу волі людини й надалі вперто й наполегливо зберігати мужність, рішучість і цілеспрямованість. У Юй Цяня (Yu Qian), що жив за часів династії Мін (Ming), був відомий вислів: "Залишайся відважним перед обличчям жорстокої смерті, щоб зберігати ясність і чистоту титулу в житті" (Lime recitation). Юй Цянь використовував свою Lime recitation : "Краще мати зламаний нефрит, ніж цілий кахель", – щоб висловити свої переконання і тверду віру, позбавлену всякого страху, коли захищав етичні цінності людини в найважчих, сумнівних і небезпечних обставинах.

    У найважчому і найбільш небезпечному навколишньому середовищі дуже легко визначити й вимірити справжній характер людини. Сильні, пекучі вітри можуть виявити завзятість і життєздатність бур’янів, здатних опиратися ударові, а бурхливі й галасливі часи можуть визначити дійсно відданого й чесного феодала. Вень Тяньсян (Wen Tianxiang) створював великі проблеми правителеві династії Юань (Yuan), оскільки не спокушався ні на високі посади, ні на матеріальні багатства, він був не схильний до спокуси. У таких важких обставинах він навіть написав "Праведну пісню", щоб розкрити свою тверду, як скеля, рішучість. У критичний момент його мораль і чесність будуть відзначені, і розповіді про нього одна за іншою відобразяться в історії".

    Саме у суворих випробовуваннях, у важкі моменти може бути виявлена висока сміливість і моральність. Така моральність і сміливість залишаються в історії назавжди.

    Щоб відобразити емоції та відчуття, стародавні люди часто зверталися до порівняння з фізичними предметами; наприклад, людей, що зберігають праведну гідність і моральну стійкість у важкі часи та за несприятливих умов, вони порівнювали з твердою сосною і гордим кипарисом, що протистоять зимовому холодові.

    Тому стародавні люди обрали сосну, бамбук і дерево сливи, як "трьох друзів зими", звеличуючи їх особливий опір різкій погоді, щоб вихваляти і прославляти людей, які обстоюють правду і справедливість та зберігають високі моральні цінності, коли стикаються з найважчою й бурхливішою ситуацією. Відомий живописець Чжен Банцяо (Zheng Banqiao) часів династії Цин писав: “Коріння бамбука на зеленій горі та скелях зчеплене глибоко під землею. Він непохитно стоїть під вітром, що дме з різних боків". ("Бамбук і скеля", у його картині з віршами). Цей живописець все своє життя любив малювати бамбук. Він виклав і передав особливий дух у своїх замальовках бамбука. Цей дух є благородним і чистим, у ньому немає грама вульгарності, він є скромним, але не поступливим. Хіба життя праведної людини не має бути саме таким?

     

     

     

  • У Китаї відбулися зіткнення між поліцією й християнами

    У Китаї відбулися зіткнення між поліцією й християнами

    #img_left_nostream#Шанхай. Серйозні зіткнення відбулися на сході Китаю наприкінці минулого тижня: охоронці порядку розігнали близько 3 000 демонстрантів-християн, що протестували проти руйнування їхньої церкви.

    За даними правозахисних організацій, постраждало 20 демонстрантів, із них четверо отримали серйозні поранення, повідомляє "Седміця".

    29 липня близько 500 поліцейських прибуло до Сяошаня – передмістя великого приморського міста Ханжоу – щоб знести будівлю церкви, будівництво якої почалося без дозволу влади.

    Поліцейський чиновник, який відмовився назвати своє ім’я, заявив, що церкву почали зводити з "грубими порушеннями законів про землекористування". За версією влади, християни просто "захопили" територію під будівництво.

    29 липня храм був зруйнований, не зважаючи на протести віруючих. Згідно з офіційним поясненням, будівля була побудована на землі, яка призначалася для зведення торгово-комерційного центру.

     

  • У Китаї відбулися зіткнення між поліцією й християнами

    У Китаї відбулися зіткнення між поліцією й християнами

    #img_left_nostream#Шанхай. Серйозні зіткнення відбулися на сході Китаю наприкінці минулого тижня: охоронці порядку розігнали близько 3 000 демонстрантів-християн, що протестували проти руйнування їхньої церкви.

    За даними правозахисних організацій, постраждало 20 демонстрантів, із них четверо отримали серйозні поранення, повідомляє "Седміця".

    29 липня близько 500 поліцейських прибуло до Сяошаня – передмістя великого приморського міста Ханжоу – щоб знести будівлю церкви, будівництво якої почалося без дозволу влади.

    Поліцейський чиновник, який відмовився назвати своє ім’я, заявив, що церкву почали зводити з "грубими порушеннями законів про землекористування". За версією влади, християни просто "захопили" територію під будівництво.

    29 липня храм був зруйнований, не зважаючи на протести віруючих. Згідно з офіційним поясненням, будівля була побудована на землі, яка призначалася для зведення торгово-комерційного центру.

     

  • Фотоогляд: Вулиці Пекіна затоплено

    Фотоогляд: Вулиці Пекіна затоплено

    Відповідно до державних засобів масової інформації, принаймні 1 382 людини загинули від природних катаклізмів, що трапилися в Китаї – засух, рясних дощів, тайфунів, піщаних бур, сніжних бур, пожеж лісу, обвалів скель. Економічні втрати становлять 100 млрд. юанів (біля US$ 12,5 млрд.).

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

     

     

     

     

  • Фотоогляд: Вулиці Пекіна затоплено

    Фотоогляд: Вулиці Пекіна затоплено

    Відповідно до державних засобів масової інформації, принаймні 1 382 людини загинули від природних катаклізмів, що трапилися в Китаї – засух, рясних дощів, тайфунів, піщаних бур, сніжних бур, пожеж лісу, обвалів скель. Економічні втрати становлять 100 млрд. юанів (біля US$ 12,5 млрд.).

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

     

     

     

     

  • Цікаві історії з Китаю: як Конфуцій учився грати на арфі

    Цікаві історії з Китаю: як Конфуцій учився грати на арфі

    #img_left_nostream#Конфуцій – відомий людству як китайський мислитель і педагог, що жив у 5 столітті до н.е., якось брав уроки гри на арфі в музиканта на ім’я Ші Сянцзи.

    Одного разу, Ші Сянцзи показав йому новий музичний твір, не назвавши його назви й автора. Конфуцій узявся до вивчення нового твору. Через кілька днів Ші Сянцзи сказав: «Ти освоїв цей твір, тепер ти можеш узятися за новий».

    На що Конфуцій відповів: «Я ще недостатньо вивчив музичне вираження». І він продовжив практику. Минуло ще кілька днів, коли Ші Сянцзи сказав: «Тепер ти освоїв музичне вираження і тепер ти можеш перейти до вивчення нового твору». Конфуцій відповів, що він ще не зрозумів сенсу твору. І продовжив своє навчання.

    По закінченню ще кількох днів Ші Сянцзи, вислухавши гру Конфуція, сказав: «Я бачу, ти зрозумів сенс музики, тепер ти можеш освоїти новий твір». Конфуцій відмітив: «Але я не розгадав характер композитора». Коли минуло ще кілька днів, Ші Сянцзи прийшов до нього знову. Здавалося, Конфуцій перебував у глибокій задумливості, погляд був спрямований удалечінь. Він сказав: «Я зрозумів, хто був цей композитор.

    Це була смуглява, висока людина із притаманною далекоглядністю та високим прагненням. Хто ж це ще може бути, якщо не імператор Вень?». Ші Сянцзи встав і з повагою поклонився Конфуцію: «Ви справжній мудрець. Так, Ви правильно назвали ім’я автора, а його твір називався «Прагнення короля Веня».

    Примітка: король Вень – перший імператор західної династії Чжоу (1046-771 рр. до н.е.)

    Джерело: уривок із «Повчання Конфуція» (Кунцзи Цзяюй)

    Велика Епоха

     

  • Цікаві історії з Китаю: як Конфуцій учився грати на арфі

    Цікаві історії з Китаю: як Конфуцій учився грати на арфі

    #img_left_nostream#Конфуцій – відомий людству як китайський мислитель і педагог, що жив у 5 столітті до н.е., якось брав уроки гри на арфі в музиканта на ім’я Ші Сянцзи.

    Одного разу, Ші Сянцзи показав йому новий музичний твір, не назвавши його назви й автора. Конфуцій узявся до вивчення нового твору. Через кілька днів Ші Сянцзи сказав: «Ти освоїв цей твір, тепер ти можеш узятися за новий».

    На що Конфуцій відповів: «Я ще недостатньо вивчив музичне вираження». І він продовжив практику. Минуло ще кілька днів, коли Ші Сянцзи сказав: «Тепер ти освоїв музичне вираження і тепер ти можеш перейти до вивчення нового твору». Конфуцій відповів, що він ще не зрозумів сенсу твору. І продовжив своє навчання.

    По закінченню ще кількох днів Ші Сянцзи, вислухавши гру Конфуція, сказав: «Я бачу, ти зрозумів сенс музики, тепер ти можеш освоїти новий твір». Конфуцій відмітив: «Але я не розгадав характер композитора». Коли минуло ще кілька днів, Ші Сянцзи прийшов до нього знову. Здавалося, Конфуцій перебував у глибокій задумливості, погляд був спрямований удалечінь. Він сказав: «Я зрозумів, хто був цей композитор.

    Це була смуглява, висока людина із притаманною далекоглядністю та високим прагненням. Хто ж це ще може бути, якщо не імператор Вень?». Ші Сянцзи встав і з повагою поклонився Конфуцію: «Ви справжній мудрець. Так, Ви правильно назвали ім’я автора, а його твір називався «Прагнення короля Веня».

    Примітка: король Вень – перший імператор західної династії Чжоу (1046-771 рр. до н.е.)

    Джерело: уривок із «Повчання Конфуція» (Кунцзи Цзяюй)

    Велика Епоха