#img_right#У стародавньому Китаї було багато лікарів, які творили дива. Причина, із якої лікар називався "чудотворцем", полягала в його надприродних здібностях і мудрості. Чудеса виявлялися в надзвичайно точно поставлених діагнозах і лікуванні хвороб. Це було просто неймовірно!
Згідно з книгою ”Історичний літопис”, Цань Гун під час панування імператора Веня з династії Хань (202 до н.е. – 220 н.е.) вважався чудотворцем. Тоді жила людина, яка страждала на біль голови. Цань Гун, помацавши його пульс, вирішив, що хвороба дуже серйозна і людина безнадійна. Він сказав братові пацієнта: "Хвороба вашого брата скоро зачепить кишечник і шлунок, його тіло розпухне через п’ять днів, він блюватиме гноєм і помре через вісім днів". Усе саме так і сталося.
Чжан Чжунцзін із династії Хань теж був блискучим лікарем-чудотворцем. Одного разу, він поставив діагноз Юань Чжунсуаню, якому було тільки сімнадцять років. Після обстеження, він сказав йому: "Ви страждаєте внутрішньою хворобою й повинні вживати “п’ятикам’яний” суп, інакше ваші брови випадуть, коли вам буде 30 років". Юань не повірив йому і не став приймати ліки. І дійсно, його брови випали у віці 30 років.
Лікар-чудотворець Хуа Tо був ще відоміший у народі. В одного пацієнта болів живіт. Після огляду Хуа То сказав: "Коріння вашої хвороби дуже глибоке, і Ви повинні зробити операцію. Але у будь-якому випадку, будете Ви лікуватися, чи ні, Ви проживете тільки десять років». За бажанням пацієнта, Хуа То зробив йому операцію, але він все одно помер через 10 років потому.
Лікарі також показували свої дивовижні здібності в лікуванні хвороб, – лікуванні багатьох дивних хвороб із складними симптомами, врятовуючи життя людей. Одного разу, за часів "Трьох царств" жив бідний учений на ім’я Чжан Цуань.
Він несподівано отримав у спадок будинок на сім кімнат, що привело його до повного захоплення. Проте його надзвичайна радість обернулася на горе: у нього розвинулася хвороба, яка проявлялася в тому, що він нестримно сміявся і його не могли вилікувати протягом тривалого часу. І ось, у супроводі батька він пішов на прийом до Хуа То. Прослухавши його пульс, Хуа То похитав головою і сказав: "Ваша хвороба – невиліковна. Це поза моїми можливостями". Батько й син були приголомшені сказаним, вони впали навколішки, благаючи про допомогу.
Хуа То сказав: "У мене є учень на ім’я У Пу, який живе в Сюйчжоу. Давайте я напишу йому лист, можливо, він зможе допомогти. Але пам’ятайте, не відкривайте лист у дорозі, і доїхати ви повинні менше ніж за 10 днів, інакше ваше життя наразиться на небезпеку". Через вісім днів батько із сином дісталися до місця. Прочитавши лист, У Пу розсміявся. Зміст листа був такий: "Відвідувач не може утриматися від постійного сміху через те, що пережив величезну радість. Цьому не можна було зарадити медикаментами, тому я навмисно сказав йому, що він невиліковно хворий, щоб примусити його хвилюватися й турбуватися. День прибуття буде днем його одужання". Тільки тоді батько й син зрозуміли, що симптоми хвороби зникли. З погляду сучасної медичної науки, це фактично була психотерапія.
Був інший випадок, описаний в "Хуа То бічжуан" [Історії про Хуа То], про те, що хтось страждав на запаморочення і не міг вилікуватися протягом тривалого часу. Хуа То попросив його зняти одяг, повісив його догори ногами і, використовуючи вологу тканину, обтер все його тіло.
Його пульс тоді показував п’ять кольорів. Хуа То розрізав те місце, де промацують пульс, ножем і пустив його п’ятиколірну кров, потім він наклав пластир на поріз. Запаморочення пацієнта відразу ж зникло. Цей дивний вид лікування був справжнім витвором мистецтва в його кращому прояві.
У чому ж полягає таємниця лікарів, які могли робити такі чудеса? Це, головним чином, залежало від їхніх витончених медичних навичок, що є результатом довготривалої практики. Ми не можемо виключити факт, що ці лікарі мали якісь особливі таланти, навіть певні надприродні здібності.
Якщо узяти, наприклад, "діагноз спостереження" у китайській медицині. Звичайні лікарі використовують це тільки для спостереження за зміною кольору шкіри, розмірів зіниці, товщини нальоту на язиці, тоді як для лікарів-чудотворців це було своєрідною прихованою формою зв’язку, через який предмет і об’єкт досягають божественної взаємодії. Бянь Цюе з легенди "Весняний і Осінній періоди" мав таку здатність. Було зареєстровано в ”Історичному літописі”, що Бянь Цюе відповідав за прийом гостей, коли був молодим.
Гість на ім’я Чань Саньцзун став його дуже близьким другом. Одного разу, Чань Саньцзун хотів навчити Бянь Цюе секретному рецептові. Він вийняв своєрідні ліки, загорнуті в тканину, і сказав: "Ти повинен приймати ці ліки з дощовою водою перш, ніж крапля впаде на землю. Через тридцять днів ти зможеш бачити те, що звичайні люди не бачать". Потім він дав Бянь Цюе книгу із секретними рецептами. Бянь Цюе приймав ліки саме так, як сказав йому Чань Саньцзун. Через тридцять днів він міг бачити людей крізь стіни. З таким зором, він міг ясно бачити причини хвороби своїх пацієнтів.
Потрібно також відзначити, що Чжан Чжунцзін і Хуа То регулярно практикували цігун, який міг розвинути їх надприродні здібності. Вони також відрізнялися високою моральністю і надзвичайною майстерністю, на додаток до їхнього старанного навчання й використання мислення, це привело до того, що вони, зрештою, стали лікарями-чудотворцями свого часу.
Велика Епоха
