Blog

У Токіо з 12 по 16 березня 2007 р. проходив японський Тиждень моди – Tokyo Fashion Week, на якому свої колекції продемонстрували відомі японські дизайнери.

#img_gallery#

У рамках японського Тижня моди пройшов показ колекції осінь-зима 2007/08 дизайнера Юкіко Ханаї (Yukiko Hanai).

#img_gallery#

Телескоп «Хаббл» було запущено у космос у 1990 р. Знаходячись на відстані декількох сотень кілометрів від Землі, він перебуває в експлуатації ось уже 17 років. За цей час його багато разів ремонтували. На думку вчених, «Хаббл» дозволив зробити величезний прорив в астрономічних дослідженнях.

Впродовж понад десяти років телескоп «Хаббл» зробив безліч фотознімків космічних змін, включаючи величні картини вибуху старих небесних тіл і утворення нових.

У серії фотооглядів «Велика Епоха» подасть читачеві ретельно відібрані знімки сцен Всесвіту, що зачаровують, зроблені «Хабблом» за всі ці роки.

#img_center_nostream#

Ши Юй. Велика Епоха

Роми скаржаться на дискримінацію в Україні. Відкриття 20 березня виставки «Голокост проти Ромів» стало тому підтвердженням.

#img_left#Охочих переглянути експозицію зустрічали вже з самої вулиці, та не організатори виставки, а пікетувальники цього заходу. Такі ж роми, але «обділені».

–     Дискримінація для нас звична справа, – каже організатор акції, президент всеукраїнської громадської організації «Центр об’єднання і захисту прав ромів» Михайло Конденко. – Вона була й за часів Російської Імперії, і за часів Радянського Союзу. І на жаль, в демократичній Україні ситуація стала ще набагато гіршою.

Близько 20 пікетувальників тримали плакати з написами «Народ Рома вимагає прозорості та пояснень розподілу  коштів жертвам Холокосту», «Народ Рома вимагає легалізації, тому що він є невід’ємною частиною українського суспільства», «Вікторе Ющенко, захистіть дітей народу Рома від свавілля та дискримінації» та ін.

За словами пана Конденка, європейські інституції виділяють значні допомоги, гранди, для поліпшення рівня життя ромів. За попередніми підрахунками ця сума становить до 25 млн. євро. Але ці гроші «тануть серед фондів, громадських ромських організацій, на кожну з яких було виділено близько 400-800 тис. євро». Якщо якісь гроші й виділяються безпосередньо ромським сім’ям, то тільки для «годиться, аби пішов слух».

#img_right#- А ось нещодавно була роздача пайків і дійшло до того, що людям заносили тухле тушковане м’ясо, а деяким і взагалі нічого, продовжує Михайло Конденко. – Державна вертикаль політики України ніяк не може зрозуміти, що цигани – це народ, це нація. У нас є свої принципи і мораль, і традиція. Сьогодні певне громадянство хоче, щоб цигани асимілювалися.

Організатори ж заходу пояснили такі заяви пікетувальників, боротьбою за владу серед лідерів ромських організацій в Україні та просто недостатнім рівнем освіти серед представників цієї національної меншини. 

У церемонії відкриття виставки взяли участь живі свідки Голокосту, високі урядовці, представники ООН в Україні та ін.

Експозиція виставки, що складається з 87 стендів (фотодокументи, архівні матеріали, приватні листи, періодичні видання 1941-1945 рр.), присвячена трагедії ромського народу в роки Другої світової війни в Європі.

За словами організаторів виставки, працюючи над добором матеріалів і можливістю перевезення виставки в Україну, вони прагнули показати не суху статистику фактів, а дати змогу всім відвідувачам побачити на власні очі через фотографії й донині невідомі архівні документи увесь жах кривавого злочину проти мирних людей, що коївся у часи Другої світової війни, відчути емоційний стан моторошних подій, читаючи періодичні видання того часу й приватні листи тих, хто став жертвами нацистських переслідувань.

#img_right#Ця виставка, яка створювалася багато років поспіль Німецьким документально–культурним центром «Сінті та Рома» (Хайдельберг), вперше була презентована в 2006 році в Раді Європи (в Стразбурзі) і в 2007 році в   Організації Об’єднаних Націй (Нью-Йорк). Тепер її зможуть побачити і в Україні. Таку можливість надали Міжнародний Центр Толерантності (за підтримки народного депутата Олександра Фельдмана) разом з Гьоте-Інститутом, Посольством ФРН в Україні та Ромським жіночим фондом «Чіріклі».

Виставка триватиме до 4 квітня 2007 року. Вхід вільний.

Довідка:

За даними останнього перепису населення в Україні проживає 47 600 ромів. За свідченнями громадських організацій – до 400 тисяч.

У роки Другої світової війни ромів безжально і масово знищували разом з євреями. Жертвами нацистських переслідувань стали близько 3 мільйонів ромів. Їхні могили розкидано по всій Європі, їх тисячі. В Україні під час німецької окупації роми зазнали тоталітарного винищення: вони були одними з перших жертв Бабиного Яру. Сьогодні в країні 3,5 тис. ромів вважаються жертвами геноциду.

Сан-Дієго. 10 березня 2007 року відділення «Міжнародна Амністія» при Каліфорнійському університеті Сан-Дієго спільно з філіалом «STAND» (Студентська коаліція проти геноциду) при Середній  школі Уествью (WVHS) провели захід в коледжі ім. Елеонори Рузвельт з метою дати людям можливість дізнатися про геноцид у Дарфурі.

#img_right#Захід включав виступ п’яти доповідачів, художній аукціон і показ короткометражних документальних фільмів.

«Я думаю, що в Сан-Дієго люди не так добре поінформовані про те, що відбувається у Дарфурі, – говорить Тахія Султан, учениця старших класів WVHS і організатор акції. – За літо я подивилася декілька документальних фільмів, і вони надихнули мене зробити що-небудь в цьому відношенні.

Люди часто говорять мені, що одна людина не відіграє ролі, поодинці не можна врятувати світ, але я вважаю, що це можливо загальними зусиллями. Якщо кожна людина дотримується такої думки, ситуація ніколи не зміниться. Я вважаю, що, будучи людськими істотами, наш обов’язок у тому, щоб надавати допомогу іншим людям, які її потребують, незалежно від їхньої культурної, релігійної приналежності та інших чинників, тому що всі ми є людьми».

Племена Дарфура (західний регіон Судану) з лютого 2003 року є об’єктом винищування з боку уряду Судану. Уряд використовує і озброює воєнізовані загони, відомі як Джанджавід («примарні вершники»), які руйнують села і вбивають людей, що живуть у них.

На сьогодні в результаті геноциду в Судані загинуло 400 000, а 2 500 000 – насильно переселені.

Всі кошти, виручені від проведеного заходу, будуть направлені в Об’єднання із запобігання геноциду, щоб забезпечити суданських біженців, які живуть в сусідньому Чаді, предметами першої необхідності. «Я не прошу від кожного 100 % допомоги, лише ясного розуміння, усвідомлення того, що відбувається. Це не означає, що вони повинні жертвувати гроші, я просто хочу, щоб вони дізналися про те, що відбувається, – говорить Дженіфер Шин з філіалу «Міжнародної Амністії» при Каліфорнійському університеті.

#img_left#Габрієль Стаунінг, один із засновників організації «Зупинити геноцид зараз» представив слайд-шоу, зняте під час його недавньої поїздки в табір для суданських біженців у Чаді. Фотографії демонструють повсякденне життя людей і те, що світ втратить, якщо нічого не зміниться. «Я займаюся наданням допомоги Дарфуру протягом трьох років. До цього я дізнався про Руанду і геноцид, який відбувався там. Я думав, як світ міг дозволити такому статися. Потім, до кінця тижня ця думка знову повернулася до мене, і я думав, як я міг дозволити цьому статися, нічого не зробивши? Потім, коли я почув про Дарфур, я вирішив: добре, цього разу без виправдань, я повинен що-небудь зробити», – говорить Стаунінг.

Насильство, яке до цього здійснювалось тільки в Судані, почало перекидатися і на Чад, оскільки Джаджавід став організовувати набіги на табори біженців. Коли він приїхав до Чаду, йому сказали, що не візьмуть на себе відповідальності, якщо з ним щось станеться. Вища комісія ООН у справах біженців умовляла його відмінити поїздку через небезпеку, на яку він може наразитися.

«Коли я збирався відвідати табори, більшість асистентів покинули табори через небезпеку, на яку вони могли наразитися при наданні допомоги біженцям, – говорить Стаунінг. – Ннезважаючи на те, що це висвітлюють  ЗМІ, я відчуваю, що це лише пригнічує людей. Ви чуєте величезні цифри і слово «геноцид» у всіх новинах, присвячених цій ситуації. Частково це примушує людей сказати, так, це жахливо, але в той же час виникає бажання відвернутися від цього. Тому я й хотів здійснити поїздку і привести додому своє власне бачення».

Рішучість і  надія

Незважаючи на похмуру дійсність теми заходу, в повітрі відчувалися дух рішучості і надії під час обговорення доповідачами, які зусилля можна докласти для надання допомоги і що здатне зупинити насильство. Захара Діїнг Аколь, студент з університету Сан-Дієго і біженець з Конгора (Судан), говорив про складність нинішньої ситуації.

«Це проблема не людей, а їх урядів, які хочуть використовувати людей, використовувати релігію та інші чинники для створення відчуженості. Уряд управляє людьми, щоб вони вбивали інших людей, – говорить Захара. – Якщо ви хочете врятувати людей, чи  варто робити головним  винуватцем безпосередніх виконавців? Є в цьому сенс? Ось, що ми бачимо. Міжнародне співтовариство продовжує мати справу з порочним суданським режимом, якому взагалі немає ніякого діла до суданського народу».

Серед відвідувачів акції був Френсіс Рінг, один з багатьох суданських біженців, які живуть у Сан-Дієго. У 1998 році Рінг втік із Судану до Сірії, де він намагався отримати статус біженця. Після того, як його затвердило ООН, він приїхав до США в 1999 р.

Після свого приїзду він організував судансько-американську добродійну організацію, мета якої надання допомоги біженцям із Судану в США.

«Одна річ, яку я засвоїв з кризи у Дарфурі, – це те, що тоді як одні люди можуть бути жорстокими, інші – здатні з таким же запалом надавати допомогу. Це навчило мене тому, що, хоча навколо є жорстокі люди, в світі також існують хороші люди, – говорить Рінг. – Я сподіваюся, що одного разу всі навчаться дивитися один на одного, не звертаючи уваги на расу. Я сподіваюся, що в людському суспільстві стане більше місця альтруїзмові».

Версія англійською

Чуючи про Туреччину, ми зазвичай згадуємо пекуче сонце, білі піщані пляжі та розкішні готелі з блакитними басейнами на березі моря. Проте це тільки одна сторона монети.

#img_center_nostream#

Насправді ця країна апельсинів і черепах приховує у собі безліч історичних загадок і дивовижних місць, починаючи з розвалин стародавніх римлян, і закінчуючи величезними водопадами, спадаючими зі скель просто в Середземне море. Причому часто відпочинок в Туреччині не в жаркий сезон виявляється найбільш змістовним і захоплюючим.

Привітний прийом по-турецьки

Троянди, шампанське і привітні усмішки – саме так зустрів нас персонал готелю, в якому нам довелося провести декілька незабутніх днів. Що сказати, вміють турки приймати гостей, напевно, це у них в крові. Причому в їх щирості не сумніваєшся ані хвилини, і в будь-якій обстановці, будь то на ринку, в лазні або за столиком ресторану відчуваєш себе в компанії друзів.

Турки в своїх готелях відпочивають вкрай рідко, адже з них деруть в три дорога. Як пояснила нам наш гід, в Туреччині, особливо в курортних містах, головна увага приділяється саме туристам, тому ціни для них у два, а то й в три рази нижчі, ніж для місцевих жителів. Є ще одна особливість: хочете покуштувати персик просто з дерева або помідор просто з грядки – тоді платіть більше, ніж за ці ж персики і помідори на ринку. Як говорять самі турки "на що є попит, що свіжіше – те й дорожче".

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

Прогулянки гольф-полем

Гольф – це один із найрозвиненіших видів активного відпочинку в Туреччині. В основному, гольф-поля в Туреччині будують у прибережних районах при фешенебельних готелях або центрах відпочинку. Тому, навіть взимку, коли море не таке тепле, завжди можна знайти спосіб розважитися і добре відпочити.

Гольф Туреччини зібрав делікатність, якість і престиж. Щорічно туди приїжджають тисячі прихильників цієї висококласної гри. Холодний період надає чудові можливості для повноцінної гри, без виснажливої спеки і натовпів туристів.

При готелі Корнелія, де ми зупинилися, також було побудовано величезних розмірів гольф-поле (1450 акрів), зі всіма властивими йому атрибутами: гольф-клубом, рестораном, полями для тренування, фонтанами, ставками і столітніми деревами.

Гольф-клуб Корнелія, розташований у Белеці, був спроектований Ніком Фалдо, легендарним гравцем у гольф, який переміг у 6 великих чемпіонатах і був зарахований до 12 найкращих гравців у гольф в світі.

На полі 27 лунок, що підходить для міжнародних змагань, також 9 озер, піщані дюни, сосни, неповторний запах середземномор’я, а також ідеальне планування, що відображує весь досвід Фальдо і вражаюча будівля гольф-клубу в колоніальному стилі.

Для тих, хто жодного разу не був знайомий з гольфом, прогулянка полем стане захоплюючою пригодою. Там є все, що до цього я бачила тільки на екрані телевізора: і неосяжних розмірів зелені майданчики, горби й озера, маленькі автомобілі, що їздять невеликими заасфальтованими доріжками, ну й звичайно самі гравці з великими рюкзаками і різноманітними ключками. Менеджер клубу люб’язно запропонував мені свою ключку. Хочу відзначити, що це не така легка справа, як здається з екрану телевізора. Сама ключка досить важка і бити їй треба так, щоб вона своїм кінчиком трохи зачепила трав’яний покрив – вважається, що так удар буде сильним і точним. Після декількох невдалих спроб мені вдалося відкинути м’яч на 10 метрів. Мій же вчитель тут же продемонстрував свою майстерність, закинувши м’яч до відмітки 80 метрів!

#img_center_nostream#

Руїнами римського минулого

Окрім моря, гір, спекотного сонця і блакитних пляжів у Туреччині є ще одна цікава особливість – неймовірна безліч залишків давньоримської цивілізації. В основному всі вони датуються 2 століттям до н.е. Деякі з них збереглися настільки добре, що служать місцем для проведення грандіозних шоу і вистав, а також місцем для масових відвідин туристами.

Ось вже чого не чекала побачити в Туреччині, так це храм Аполлона і античний театр Олімпус. Причому руїни дуже гармонійно і живописно вписуються в місцеве природне середовище: тільки уявіть собі блакитне море, чисте блакитне небо, скелястий берег, що заріс кипарисами і чагарниками, на тлі величезних гір, і розвалини стародавнього міста Фаселіс просто на березі. У такі моменти талант художника був би дуже до речі, ну, або на крайній випадок, фотоапарат.

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

Що можна відвідати

Стародавнє місто Перзі – знаходиться за18 км. на північ від Анталії. Передбачається, що перші поселення на цьому місці з’явилися в 1 тисячолітті до н.е. Аргонавти побудували на цьому місці акропольський горб, оскільки горбиста місцевість завжди охороняється краще, тим паче, що будувати місто на березі моря було небезпечно через піратськіх набіги. Місцевість була дуже родючою, а довколишня річка відкривала вихід до моря. Незабаром тут виникло нове поселення.

Стародавнє місто Фаселіс – знаходиться на мисі за 12 кілометрів від Кемера. Окрім численних античних споруд, тут можна знайти чудові піщані пляжі і буйну середземноморську рослинність.

Стародавнє місто Сіде – розташований в південній частині Туреччини на березі Середземного моря. З місцевого діалекту назва міста перекладається як «гранат» – символ родючості. Існує легенда, згідно з якою в Сіде колись влаштували побачення Клеопатра і Марк Антоній. Тому це місце особливо популярно серед закоханих пар.

Храм Аполлона – головний бог міста Сіде, Аполлон, був освячений, і на честь нього був побудований чудовий храм. Це споруда на честь бога світла, краси і мистецтва Аполлона, являє собою прямокутник розмірами 17 м на 30 метрів. При храмі, в 6 рядів по 11 стоять колони з парапетами Корінфа заввишки 8,90 м.

#img_center_nostream#

Побачення на горі з Химерою

Ще одним дивовижним природним явищем на анталійському узбережжі стала Химера, міфічна істота з головою лева, тілом козла і хвостом риби. Живе ця вогнедишна тварюка високо на горі Яранташ, і дістатися до неї можна крутою звивистою стежкою, оповитою тінню дерев.

Насправді все не так страшно, як здається. Химерою виявляється всього лише природний газ, який б’є вічним вогнем із схилу гори на кілометровій висоті. Вогонь виходить з маленьких кратерів, які нагадують пащу тварини. Легенда свідчить, що на цьому місці стародавній герой Тифон переміг химеру, яка перед смертю встигла вивергнути полум’я, яке тепер вічно горить на схилі гори.

Підійматися на гору досить важко, але це дивовижне природне явище варте того, щоб на нього подивитися. Цікавою традицією стало те, що кожен турист, який зміг подолати свою лінь, і дійшов до кінця, зав’язує на кущі або дереві шматочок білої тканини або стрічку. Тому практично вся рослинність в районі Химери всипана пам’ятними знаками. Написи такі як "Тут був Вася" не схвалюються, та й смітити не варто. Тим паче, що в будь-якому туристичному місці Туреччини можна знайти урни для сміття – навіть на висоті одного кілометра в горах.

#img_center_nostream#

Наприкінці

Туреччина завжди була гарячою точкою для українських туристів. Ця країна береже багато таємниць минулого, поєднуючи в собі розкіш і античну старовину. Все вищеописане – це те, що мені вдалося побачити всього за 3 дні. Насправді Туреччину неможливо досліджувати навіть за 3 роки. Тому, не витрачайте час дарма і починайте збирати валізи. Саме час їхати до Туреччини!