23 січня 2024 року Робоча група Ради ООН з прав людини (UNHRC) з універсального періодичного огляду (UPR) учетверте розглянула досьє Китайської Народної Республіки (КНР) у Палаці Націй у Женеві, Швейцарія.
UPR є одним з основних інструментів UNHRC і являє собою “механізм, який регулярно оцінює ситуацію з правами людини в усіх державах-членах ООН”.
UNHRC працює в тісній співпраці з Верховним комісаром ООН з прав людини (UNHCHR). Хоча їхні мандати можуть перетинатися, це різні установи. UNHCHR займається захистом прав людини відповідно до “Загальної декларації” 1948 року. UNHRC — міжурядовий орган, місце “для обговорення всіх тематичних питань і ситуацій у сфері прав людини, що потребують його уваги протягом року”, а також “для розгляду ситуацій порушення прав людини та вироблення рекомендацій щодо них”.
Сценарій ускладнюється існуванням ще одного, зовсім іншого агентства, — Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR).
Що таке UPR?
UPR “закликає держави-члени ООН кожні 4,5 року проходити експертне оцінювання своїх досягнень у сфері прав людини”. КНР увійшла до групи з 14 країн, огляд яких був запланований на період з 22 січня по 2 лютого 2024 року.
Перший, другий і третій UPR КНР відбулися в лютому 2009 року, жовтні 2013 року і листопаді 2018 року. За результатами третього UPR було ухвалено документ, що розчаровує.
Багато в чому цей провал пов’язаний із самим механізмом UPR. До робочої групи входять 47 держав-членів UNHRC. Три з них вибираються випадковим чином (так звані “трійки”). Вони виступають як доповідачі. Країна, щодо якої проводять перевірку, має достатньо часу для подання національної доповіді. Її розглядають усі країни, які зареєструвалися для виступу. Загальний час розгляду доповіді країни, що піддається ретельному вивченню, становить 3,5 години. Таким чином, від кількості країн, які зареєструвалися для виступу в огляді, залежить кількість часу, який має у своєму розпорядженні кожна з них. Потім “трійка” готує остаточну доповідь, яку виноситься на затвердження на черговій сесії UNHRC (їх проводиться три на рік).
Китайська пропаганда
23 січня UPR КНР транслювали в прямому ефірі. Постійний представник Китайської Народної Республіки при Відділенні ООН у Женеві Чень Сюй на чолі делегації, що складалася з представників близько двадцяти китайських міністерств, а також Сіньцзяна, Тибету, Гонконгу і Макао, представив довгу національну доповідь. Як завжди, це була вправа у відвертій пропаганді, прикладом якої слугували такі безглузді заяви, як: “Китай вважає повагу і захист прав людини одним із найважливіших завдань державного управління, сприяючи історичним досягненням у справі захисту прав людини в Китаї. Ми раз і назавжди розв’язали проблему абсолютної бідності й тим самим своєчасно досягли нашої першої столітньої мети — побудови з усіх боків помірно суспільства, що процвітає. Ми продовжуватимемо розвивати всебічну народну демократію, сприятимемо захисту прав людини й верховенства закону та рішуче відстоюватимемо соціальну рівність і справедливість. […] Ми підтримуємо рівність усіх етносів, поважаємо релігійні переконання народу і захищаємо законні права та інтереси всіх етнічних груп” (I, C, 4). “Китай розвиває всебічну народну демократію з усіх боків, і його народ проводить демократичні вибори, консультації, ухвалює рішення, управляє і контролює […]” (II, C, 1, 11).
Пекін підготував зустріч за допомогою стандартної інтенсивної лобістської кампанії. Промова посла КНР тривала 70 хвилин. У 160 зареєстрованих країн було по 45 секунд на запитання. Частина з них згадали про порушення прав людини та репресії проти етнічних груп. Багато хто був доволі сором’язливим, за винятком Великої Британії, Канади, Сполучених Штатів Америки, Чехії та Словенії. Деякі подякували китайському режиму за отримані гроші. А жахливі методи переслідування, що застосовуються китайським режимом до безневинних людей, залишилися зовсім без уваги. Наприклад, практика насильницького видаляння органів (FOH), яка вже повністю розкрита і задокументована.
І що тепер?
Щодо трійки, яка керуватиме UPR КНР у 2024 році, то до її складу увійшли Малаві, Албанія та Саудівська Аравія. Малаві — один із численних васалів КНР в Африці, який 2008 року розірвав свої зв’язки з Китайською Республікою (Тайвань) на користь Пекіна. Албанія стоїть на балканському маршруті ініціативи Сі Цзіньпіна “Один пояс, один шлях”. А Саудівська Аравія — сумнозвісний партнер КНР, який вітає переслідування китайським режимом своїх побратимів-мусульман: уйгурів та інших тюркських народів у Сіньцзяні.
З проєкту доповіді випливає, що остаточний звіт Робочої групи з UPR КНР 2024 року буде представлено на 56-й черговій сесії UNHRC, яка пройде з 18 червня по 12 липня. Але що буде потім?
Підсумкова доповідь міститиме зауваження і міркування, оцінки й, можливо, критику, але за своєю суттю вона буде компромісною. Таким чином, цей документ у будь-якому разі не вплине на КНР і не змінить приголомшливі показники китайського режиму в галузі прав людини.
Це вже відбувалося раніше, і заява, зачитана послом КНР 23 січня, підтвердила це: “Уряд Китаю, — сказав він, — прийняв 284 із 346 рекомендацій, висунутих різними країнами під час третього циклу універсального періодичного огляду. Китай надає великого значення подальшій роботі… Воно регулярно готує оглядові доповіді про хід виконання програми, приділяючи особливу увагу заслуховуванню думок неурядових організацій. Досягнуті в результаті цього успіхи відображені в цій доповіді” (I, B, 3).
Ситуація з правами людини в КНР, що погіршується в період з 2018 по 2024 роки, показує, що ці заяви — брехня, прихована під полірованим фасадом.
Резюме перебігу оглядового процесу КНР, яке Робоча група обіцяла представити 9 лютого в онлайн-проєкті підсумкового звіту, досі не опубліковано, і це говорить саме за себе.
За матеріалами BITTER WINTER
