На сьогодні Пекін уже витратив на організація проведення Олімпіади-2008 р. 40 мільярдів доларів. Це майже в тричі більше, ніж було витрачено на проведення Олімпійських ігор 2004 року в Афінах, які обійшлися Греції в $ 15 мільярдів.
Олімпійське марнотратство впадає в очі в будь-якому куточку Пекіна: на вулицях бездоганна чистота, прокладені нові залізничні колії, посаджені тисячі рослин, завезено більш 10 000 тонн піску і більше 1875 тонн сталі на споруду олімпійського стадіону «Пташине гніздо».
Кількість малозабезпечених зросла в тричі
Згідно з доповіддю Всесвітнього банку, за 2007 р. у густонаселених країнах кількість малозабезпечених зросла в три рази. Різниця між доходами бідних і багатих і далі збільшується.
«Враховуючи чисельність китайського населення, навіть невеликі зміни у визначенні рівня бідності можуть видати суперечливі підрахунки», – мовиться в доповіді.
«Від різниці між доходом $1 або $2 за день варіюється чисельність людей, скажімо, 450 мільйонів чоловік», – заявив Халід Малік, місцевий представник «Програми розвитку ООН» в Пекіні газеті The International Herald Tribune.
Згідно з офіційними даними Китаю, мінімальний прожитковий мінімум у країні нині становить усього $ 94 за рік, або всього 25 центів за день. Сума, як передбачається урядом, буде достатньою для покриття витрат на основні потреби, включаючи підтримку щоденного раціону харчування на 2000 калорій.
Більш за все потерпають фермери
Бідність є найсерйознішою проблемою у віддалених від центру районах Китаю, де переважають етнічні меншини. Фермери живуть у тяжких умовах. У зв’язку з великим забрудненням води і повітря ризик захворювання дуже високий, їхні будинки перебувають в аварійному стані.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) заявляє, що в Китаї через украй низьку якість повітря і води передчасно вмирає близько 750 000 чоловік.
Незважаючи на зроблені останнім часом ООН та урядом Китаю спроби вийти з кризи бідності, такі як зниження податків на вирощування зернових, люди кажуть, що «корупція влади з’їдає ту невелику допомогу, яку вони могли б отримати завдяки програмі ООН».
Сільські жителі все ще вірять у те, що центральний уряд не має жодного уявлення про реальну ситуацію в сільських районах, і впевнені в тому, що місцева влада повністю корумпована, розтрачує ті невеликі кошти, виділені на потреби бідняків сільської місцевості та провінціальних міст, або просто забирає ці гроші собі.
«Прості смертні не отримують жодної реальної допомоги від програм боротьби з убогістю», – сказав фермер Лі Гуані із села Чжанюфан в інтерв’ю газеті International Herald Tribune. – «Як можуть гроші для надання надзвичайної допомоги потрапити до наших рук? Вони спочатку потрапляють до рук місцевих чиновників, які вже розбагатіли на трагедії народу».
