Тоді виникає питання: наскільки великі шанси у небесних тіл зіткнутися із Землею і бути причиною катастрофи? Астрономи підрахували, що понад тисяча метеоритних потоків перетинає орбіту Землі і представляє реальну загрозу життю на планеті. Метеорит – шматок позаземної речовини, що впав на поверхню Землі з космосу; дослівно – «камінь з неба». Щоденні близько 20 метеоритних потоків проходять поблизу орбіти Землі.
Цікаво, що довгий час учені не хотіли визнавати існування метеоритів. У 1803 р. (м. Егле, Франція) стався страшний «кам’яний дощ», земля була встелена осколками, подію засвідчили багато очевидців. Лише після цього вчені були вимушені погодитися, що це дійсно було «каміння з неба». Зазвичай метеорити, що потрапляють в гравітаційне поле Землі, згорають при вході в атмосферу планети і розпилюються в ній, не досягаючи поверхні Землі. Але, на жаль, так буває не завжди. Періодично невеликі метеорити все-таки проходять крізь атмосферу, досягаючи поверхні Землі, стаючи причиною катастроф. У 2003 році на індійське село впав уламок величезного боліда, промчав над південними районами країни. Палаючий метеорит масою близько 5 кг на величезній швидкості врізався в будинок, в селі почалася пожежа, постраждали люди. Спалах був настільки яскравим, що на декілька митей перетворив ніч на день.
У травні 1996 року астероїд діаметром 500 м пролетів всього в 450 тис. км. від нас, а через шість діб ще один півторакілометровий «гість» наблизився на відстань 3 млн. км.
Найбільшим із знайдених метеоритів вважається залізний метеорит Гоба (Південна Африка), вага якого оцінюється в 60 тон. До великих метеоритів також належить залізний Сіхоте-Алінський метеорит, що впав на Далекому Сході 12 лютого 1947 року. Він роздробився в атмосфері і випав залізним дощем на площі 35 кв. км.
Крім великих планет і астероїдів навколо Сонця рухаються комети – найчисленніші і найдивовижніші небесні тіла Сонячної системи. Часто їх називають «хвостатими зірками». По мірі наближення до Сонця у ядра комети утворюється довгий яскравий хвіст, який складається з газу і пилу, що відлітають з її поверхні. Зазвичай ядра комет діаметром не більше десятка кілометрів, проте хвіст комети може досягати в довжину декількох мільйонів кілометрів. Більшість комет рухаються за еліптичними орбітами, помірно або сильно витягнутим, звертаючись навколо планет або Сонця, комети повертаються, часто трохи змінюючи свою траєкторію. Коли орбіта комети перетинається з орбітою Землі, вірогідність зіткнення, природно, зростає.
В даний час астрономам відомі 50 потенційно небезпечних комет, які перетинають орбіту Землі. Поки ж за час спостережень всього 20 комет наблизилися до Землі на відстань менш ніж 15 млн. км. Ближче за всіх до Землі підійшла комета Лекселла в 1770 році – на неймовірно малу за космічними мірками відстань – 2,25 млн. км. Кінець минулого сторіччя був особливо багатий на появу яскравих комет: Хейла-Боппа, Хіякутакі, Linear S4 (1999).
Комета Хейла-Боппа з’явилася на небі в 1995 р. і в березні 1997 року пройшла на порівняно невеликій відстані від Землі – 196 мільйонів кілометрів, а потім стала віддалятися. Комету було видно неозброєним оком впродовж 18 місяців – в два рази довше, ніж будь-яку з відомих комет. Поза сумнівом, така близька до Землі траєкторія руху комети могла виявитися трагічною для нашої планети. Вчені стверджують, що небезпечними вважаються навіть порівняно невеликі об’єкти – діаметром близько 100 метрів. Падіння небесного тіла, діаметром в 1 кілометр, може стати причиною континентальної катастрофи. А глобальну катастрофу може викликати зіткнення з об’єктом діаметром близько десяти кілометрів. Діаметр же ядра комети Хейла-Боппа, що пройшла поряд із Землею, складав не менше 50 кілометрів, а рухалася вона із швидкістю 70 км. за секунду!
Такий випадок вже відбувся на планеті-гігантові нашої Сонячної системи Юпітері. Комета Шумейкеров-Леві 9 оберталася навколо Юпітера з періодом в два роки, з кожним витком підходячи до планети все ближче. При черговому зближенні з Юпітером комета була розірвана припливними силами тяжіння більш ніж на 20 частин. У липні 1994 р. всі уламки врізалися в атмосферу планети із швидкістю 64 км/с. Падіння кожного уламка (діаметром в декілька кілометрів) – це фантастичної сили вибух в щільній атмосфері Юпітера, еквівалентний багатьом мільйонам мегатонн тротилу. Така енергія перевищує весь накопичений людством ядерний потенціал в тисячі разів. На жаль, падіння комети не вдалося спостерігати безпосередньо, оскільки відбулося воно на невидимій в той момент стороні Юпітера, але могутні хвилювання хмарного покриву планети були помітні астрономам.
Навесні минулого року вчені припускали можливість попадання осколків комети Швасмана-Вахмана 3 на Землю. Комета також наблизилися на небезпечну відстань до Землі і, згідно з розрахунками, її осколки могли впасти в Атлантичний океан. Учені розрахували, що їх падіння в океан викликало б колосальну хвилю цунамі, яка неминуче змила як мінімум США і атлантичне побережжя Африки. Висота цунамі могла досягти 200 метрів, що повністю б зруйнувало східне побережжя США, острови Карибського басейну, мегаполіси Бразилії, прибережні міста Венесуели, також торкнулося б побережжя Африки, Португалії, Іспанії, Канади. На щастя, подібні прогнози вчених не збулися.
