Рідкісні близнюки, які пережили операцію з розділення, попри те, що шанси на виживання становили лише 2%, нещодавно закінчили дитячий садок.
33-річна Хізер Ділейні зі Стейтсвілля, штат Північна Кароліна, на 11-му тижні вагітності дізналася, що у неї будуть дівчатка-близнючки. Лікарі сказали їй, що шанс народити таких краніопагусних близнюків — з’єднаних в голові — один на 2,5 мільйона.
Шанси на виживання немовлят були низькими, але вони боролися всупереч обставинам. Близнючки Еббі та Ерін народилися шляхом кесаревого розтину на 30 тижні вагітності 24 липня 2016 року з загальною вагою 6 фунтів (2,7 кг).
Пані Ділейні та її чоловік, 30-річний Райлі Ділейні, ландшафтний майстер, були в захваті, всупереч тому, що їхнім донькам довелося перебувати у відділенні інтенсивної терапії новонароджених за 10 годин їзди від дому.
У червні 2017 року дівчаткам провели рідкісну, новаторську процедуру розділення черепів, і, попри ризики, 11-годинна операція пройшла успішно. Хоча обидві дівчинки мають проблеми з розвитком, зараз вони чудово почуваються, наближаючись до свого сьомого дня народження.
Нещодавно горді батьки, пан і пані Ділейні, спостерігали за тим, як їхні доньки закінчили дитячий садок.
Пані Ділейні сказала: «Бувають дні, коли я сиджу і думаю: “Я не можу повірити, як нам неймовірно пощастило”. Так, у них є інвалідність, і їм доводиться долати труднощі, але вони такі щасливі. Ми ще не знаємо, чого вони можуть досягти, тому майбутнє для них — безмежне».
Багато років тому пан і пані Ділейні були сповнені страху, коли дізналися, що у них будуть близнюки, і що їхні дівчатка можуть потребувати операції з розділення, як тільки народяться. Пані Ділейні була госпіталізована в стаціонар з 27 тижнів, але у неї почалися природні пологи на 30 тижні.
Еббі та Ерін мали спільний череп, шкіру та верхній сагітальний синус — критично важливу судину, яка відводить кров від мозку. Вони мали залишатися у відділенні інтенсивної терапії новонароджених у Філадельфії до операції з розділення в червні 2017 року. Операція з розділення була першою у своєму роді, яку коли-небудь проводили в лікарні через унікальний стан дівчаток.
Операція також була пов’язана з ризиками, починаючи від легкого пошкодження мозку і закінчуючи смертю. Батьки не могли робити нічого іншого, окрім як «продовжувати молитися», поки хірурги працювали. Після виснажливої 11-годинної процедури лікарі сказали, що це був «дотик смерті», особливо для Еббі, яка втратила багато крові під час операції.
Пані Ділейні розповіла: «Нам сказали, що Еббі втратила об’єм крові в 10-15 разів більше. Їй кілька разів переливали кров всього тіла, коли хірургам доводилося розрізати сагітальний синус, щоб відокремити її від Ерін. Після цього їм було важко зупинити кровотечу. Хірурги сказали нам, що ніколи раніше не переливали стільки крові пацієнтові за один раз, і все ж дівчинка вижила».
Після операції їм обом довелося залишатися підключеними до апаратів у лікарні, поки їхній стан не стабілізувався. Ерін було трохи краще, ніж Еббі, яка потребувала багато медикаментів, а також підтримки, оскільки у неї почалися судоми.
Минуло п’ять місяців, перш ніж обох дітей нарешті виписали з лікарні, щоб вони повернулися додому в Стейтсвілль. Обидві дівчинки мають розумові вади, а це означає, що їхній розвиток відбувається повільніше.
Зараз, коли дівчаткам виповнилося сім років, пані Ділейні сказала, що їхній розвиток знаходиться на рівні 15-місячного віку. Наразі вони обидві не розмовляють, але Ерін ходить з 5 років, а Еббі теж починає ходити.
Вони ходять до звичайної школи, але в спеціальний клас, бо мають особливі потреби. У червні вони закінчили дитячий садок, про що батьки не могли й мріяти.
На випускному Ерін отримала нагороду «дельфін» за своє «авантюрне серце» і любов до досліджень. А Еббі отримала нагороду «оленя» за те, що була «милосердним другом, який ставиться до всіх людей м’яко і доброзичливо».
«Нашою метою було поділитися своєю історією з іншими батьками, які зіткнулися з такою ж вагітністю, як у нас, щоб дати їм надію на щасливе життя», — розповіла пані Ділейні.
За матеріалами
