Новий склад лідерів компартії Китаю зруйнував надії на реформи в політичному устрої країни, оскільки туди увійшли прихильники колишнього лідера, відомого своєю жорсткою політикою, як вважає багато китайських оглядачів.
Ху Цзіньтао передає тягар влади Сі Цзіньпіну.
Карикатура: Велика Епоха
Аналітики відзначають, що багатьох реформістів не пустили до лав нових лідерів, і тому нові керівники — лідер партії Сі Цзіньпін і прем’єр Лі Кецян — не зможуть проводити реформи з достатньою рішучістю. Експерти кажуть, що нині обраному складу Постійного комітету Політбюро (орган із 7 вищих партійних чиновників, які керують країною) тепер важко буде домовитися про реформи, тому що майже половину його становлять прихильники Цзян Цземіня — колишнього лідера КНР, на якого подано багато позовів за кордоном за те, що він скоїв злочини проти різних суспільних груп у Китаї.
Ху Цзіньтао, попередника Сі Цзіньпіна, змусили врахувати інтереси Цзян Цземіня. У свою чергу, Цзян отримав можливість сильно вплинути на процес призначення членів Постійного комітету.
За словами політичного коментатора Чень Покуна, що перебуває в США, призначення членів Постійного комітету не можна назвати демократичними, оскільки їх часто призначають колишні лідери партії, торгуючись за зачиненими дверима. Чень сказав, що така традиція в китайській компартії ускладнить реформи в країні.
Реформи
Реформи, які необхідно провести, щоб утримати зростання економіки Китаю на прийнятному рівні, неминуче зачіпають політично чутливі теми.
Кеннет Ліберсал, аналітик американського Інституту Brookings, назвав три основні необхідні реформи. Перша стосується скасування реєстраційної системи населення.
«Це величезне джерело нерівності в Китаї. Як можна розподіляти заощадження і витрати населення, якщо зберігається система, яка не дає 300 млн осіб у містах заробляти хороші гроші, набувати серйозне майно і користуватися громадянськими правами? Їм потрібно знищити цю систему в корені», — сказав він.
Друга реформа полягає в тому, щоб змінити демографічну політику Китаю, відому як «одна сім’я — одна дитина». Існуючу систему він назвав «демографічною катастрофою». «Якщо вони не можуть реформувати її зараз, доведеться засумніватися в їхній здатності вирішити хоч якісь делікатні питання», — пояснив аналітик.
Третя реформа — це встановлення правових рамок, в яких неурядові організації зможуть вільно працювати. Це дозволить істотно поліпшити стан навколишнього середовища, яке в Китаї серйозно забруднене. Ліберсал сказав: «Інтереси лобіюють винуватці забруднення… Необхідно, щоб тиск виходив із самого дна, тільки так можна домогтися поліпшення».
Перешкоди реформам
На відміну від західних країн, де президент або прем’єр може вибрати уряд, або навіть на відміну від древнього Китаю, де надійних радників і мудрих сановників могли поставити на ключові посади, лідери компартії в сьогоднішньому Китаї змушені йти на компроміс із колишніми лідерами — так званими партійними старійшинами.
Ху Цзіньтао критикували як слабкого лідера, залежного від Цзян Цземіня. Чень Покун говорить, що Ху не здійснив реформи тому, що його руки були пов’язаними.
У свою чергу, Сі Цзіньпіну також доведеться поборотися з конкуруючими інтересами, а так званий «уряд», що нібито перебуває під його управлінням, може бути не зацікавлений у втіленні його ідей.
Як повідомляла раніше Велика Епоха, найбільша проблема, яка посварила керівництво компартії, полягає у відповідальності за переслідування духовної практики Фалуньгун (інша назва Фалунь Дафа), яку несе фракція Цзян Цземіня.
Він і його прихильники намагаються залишитися при владі для того, щоб уникнути відповідальності за злочини проти людяності, скоєні в ході переслідування послідовників Фалуньгун. Необхідність для фракції Цзяна зберегти владу виникла в останній час в ході відкритої політичної боротьби у вищих ешелонах влади.
Оскільки кілька членів Постійного комітету політбюро партії мають тісні зв’язки з Цзяном, шанси на те, що комітет змінить політику по відношенню до Фалуньгун, є малоймовірними.
До того ж, протягом довгого часу щодо самих реформ існували різні думки.
Так, наприклад, тепер уже екс-прем’єр Вень Цзябао постійно говорив про політичну реформу, в той час як У Банго, прихильник фракції Цзяна і колишній член Постійного комітету, озвучив «п’ять ні»: ні багатопартійним виборам, ні плюралізму, ні поділу влади і ні федеральній системі. Таким чином, реформи виявилися безрезультатними, робить висновок коментатор Чень.
Ху Пін, головний редактор дисидентського журналу Beijing Spring, сказав, що корупція настільки несамовита в Китаї, що стосовно більшості партійних чиновників порушать розслідування, якщо нові лідери почнуть реформи. Тому вони вперто протистоять будь-якому виду демократичної реформи.
Аналітики відзначають, що Сі Цзіньпін і Лі Кецян не зможуть зламати таку «затверділу» партійну середу, навіть якщо вони захочуть відзначитися. У такому випадку, зрушити «камінь реформ» з місця можуть хіба що звичайні громадяни.
За матеріалами телеканалу NTD та журналіста Великої Епохи Метью Робертсона
———————————-
Читайте інші статті про останні доленосні події в Китаї у спецрубриці Великої Епохи «Китайський режим переживає кризу». Оглядачі Китаю відзначають, що розпалена боротьба за владу, ймовірно, призведе до реформування політичної системи країни. Прослідкуйте, як розвивалася ця боротьба в хронологічному порядку. Дізнайтеся в обличчя головних фігурантів боротьби за владу в правлячій верхівці Китаю.
