Протягом історії людства часто виникали епідемії. Як же справлялися з цим люди минулого? Розглянемо досліди вченого Ісаака Ньютона, драматурга Вільяма Шекспіра і художника Леонардо да Вінчі.
Ньютон
«Я був того часу в розквіті моїх винахідницьких сил і думав про математику і філософію більше, ніж коли-небудь», — писав Ньютон.
В Англії у 1665 році вибухнула чума. Трініті-коледж Кембриджського університету закрили, викладачі, студенти та жителі містечка перебралися в приміські райони, де залишалися в самоізоляції. 22-річний учений Ісаак Ньютон теж повернувся в родовий маєток, в село Вулсторп.
Садиба Вулсторп розташована в британському графстві Лінкольншир і знаходиться приблизно в 95 км на північний захід від Кембриджа. Тут Ньютон пробув майже два роки.
У цій тихій, віддаленій місцевості молодому вченому було не потрібно відвідувати заняття або громадські заходи. Однак він не байдикував, в голові панувала маса ідей, які Ньютон хотів обдумати і досліджувати.
Цей період у житті Ісаака Ньютона ознаменувався воістину блискучими відкриттями.
Учений розробив методи диференціального й інтегрального обчислення, відкрив закон всесвітнього тяжіння, придумав і виконав повний комплекс різних оптичних експериментів, щоб досліджувати природу світла.
Пізніше Ньютон назве цей період аnnus mirabilis (з лат. — «роки чудес»).
Епідемія чуми в Лондоні закінчилася в 1666 році, забравши життя чверті населення Англії. Це найбільш масовий спалах смертельної чуми в країні після Чорної смерті, що лютувала в Європі XIV століття.
Повернувшись до Кембріджа в 1667 році, Ньютон опублікував багато наукових статей і у 1668 році отримав ступінь магістра, а ще через рік отримав посаду «лукасівського професора» математики й оптики в Трініті-коледжі.
Сховавшись від лиха, Шекспір завершив три трагедії
За часів Вільяма Шекспіра часто спалахували епідемії. Кажуть, що в дитинстві юному даруванню вдалося вижити під час чуми. Коли наступна хвиля епідемії охопила Лондон, багато хто з близьких Шекспіра загинули, і його син Хемнет також.
Епідемія в Лондоні щосили бушувала, місто було оповите смертю. У заражених чумою все тіло покривали нариви, що виділяли сморід, і вони вмирали через три-чотири дні.
Щоб уникнути поширення епідемії, першими закрили театри. Театр «Глобус» в Лондоні, що належав Шекспіру, закривався в 1593, 1603 і 1606 роках.
У цей час Шекспір звертався до творчості. Саме тоді драматург завершив п’єси «Король Лір», «Макбет» і «Антоній і Клеопатра».
Можливо, ці трагічні події і послужили поштовхом для створення трьох відомих трагедій.
Леонардо да Вінчі створив міський план Мілана
У 1484 році, коли Мілан охопила епідемія, загинуло 50 тис. чоловік — третина населення міста. У той час знаменитий художник, скульптор і винахідник Леонардо да Вінчі працював при дворі Людовіко Сфорца в Мілані.
Ставши свідком жахливих сцен епідемії у тісному і брудному місті, Леонардо да Вінчі почав думати про те, як поліпшити міське планування.
У XV столітті Леонардо вже розумів, з якими проблемами стикаються великі міста: його зроблені від руки креслення показують, що він врахував транспортне сполучення, ширину вулиць, каналізаційну систему, розташування міських районів.
Надмірно кардинальні для того часу ідеї генія не були втілені у життя. Однак пізніше проекти Леонардо використовували при реконструкції багатьох європейських міст.
Під час лиха три великих майстри чудово використовували відпущений час, щоб у повній мірі розкрити свої таланти.
Джерело:
Читайте далі:
Дослідники із Амстердама нещодавно опублікували груповий звіт стосовно COVID–19
Дослідники виявили COVID-19 на наволочках та простирадлах безсимптомних пацієнтів (ВІДЕО)
