Нори вомбатів слугують притулками для виживання цілої низки істот після бурхливих пожеж, йдеться в дослідженні.
Дослідники проаналізували знімки з камер у Національному парку і Державному лісі Вумаргама, штат Новий Південний Уельс, де під час пожеж згоріло понад 18 000 гектарів.
Сенсорні камери встановили перед 28 норами вомбатів на ділянках із різним ступенем пошкодження вогнем.
Камери також встановили на 28 контрольних ділянках, які постраждали від вогню, але не мали нір.
Місцеві види, такі як чагарникові щури, моторні антехінуси, мереживні варани та перепілки, були частими гостями ділянок із норами порівняно з аналогічними ділянками без них.
Камери зафіксували як 30 видів оглядають нори, 11 — годуються в них, 10 — входять в укриття вомбата або виходять з нього, четверо п’ють із затопленої нори й один — приймає ванну.
Провідний автор дослідження — еколог Грант Лінлі (Grant Linley), кандидат наук з Інституту Гулбалі при Університеті Чарльза Стерта.
За його словами, нори звичайних вомбатів відіграють важливу роль у пожежонебезпечних лісах Австралії, тому скорочення чисельності цього виду викликає велику тривогу.
«Вони — єдиний збережений місцевий вид, здатний рити глибокі та широкі нори. Їхня цінність як постачальників укриттів і притулків для численних видів буде тільки зростати, оскільки в майбутньому пожежі стануть інтенсивнішими», — каже він.
«Вомбати змінюють ґрунт, рельєф і рослинність навколо своїх нір. Вони перекопують тонни ґрунту, будуючи нору, а їхні екскременти підвищують рівень азоту, що збільшує трав’яний покрив».
«Ми думаємо, що ці зміни розширюють можливості добування їжі для дрібних комахоїдних і всеїдних тварин… а більша кількість дрібних хребетних тварин може потім привабити більших хижаків, тому нори впливають на всю систему».
Співавторка дослідження Кіта Ешман (Kita Ashman) сказала, що нори вомбатів можуть допомогти деяким видам впоратися зі зміною клімату.
«Великі системи нір вомбатів можуть створювати мікросередовища проживання, які покращують утримання води, сприяють колообігу поживних речовин і загальній стійкості екосистеми», — каже доктор Ешман.
Дослідження було опубліковано в рецензованому журналі Journal of Mammalogy.
