Незвичайні поховальні обряди різних культур можуть чимало розказати дослідникам: не тільки про те, як жили люди, але і про те, які у їхньому середовищі панують уявлення про смерть та потойбічне життя. Чи бояться вони цих речей і як прощаються із близькими, можна зрозуміти, вивчаючи такі дивні церемонії поховання різних часів.
Кремація та спалення на кострі
Традиція спалювати на вогнищі тіла померлих у дохристиянський період була поширена серед давніх слов’ян, головним культом яких був вогонь. Зустрічались у них, звичайно, й інші церемонії поховання, зокрема поховання покійника у землі. Проте кремація у слов’ян була доконаним ритуалом, який, імовірно, залишався незмінним протягом століть.
Поховальна церемонія заможного слов’янина: човен із тілом покійника спалювався на вогнищі. Ілюстрація: artlib.ru
Проте на Сході традиція спалювати мерців збереглася до наших днів, представивши сучасному світу «законсервовані» традиції давнини.
Ритуал прощання із померлим на Балі має спільні риси із давньослов’янським. Там тіло померлого поміщується у дерев’яного бика, над яким побудований кількаярусний дерев’яний дах складної конструкції та яскраво розписаний.
Після спалення тіла покійного та всієї споруди, вважається, що прах його потрібно розвіяти над водою. Так душа, проходячи через 2 стихії — вогонь та воду — звільняється від тілесних пут. Життя — це сон, ілюзія, а те, що буде після — справжнє пробудження, вважають деякі народи Індонезії.
Церемонія спалення тіла в Індонезії. Фото: Agung Parameswara/Getty Images
В Японії майже всіх покійників проводжають в інший світ із церемонією кремації — до неї вдаються у 99,8% випадків. Що цікаво, в житті японців робота відіграє настільки важливу роль, що прах померлого можуть розділити між собою родичі та корпорація, у якій людина працювала. Тоді близькі ховають урну з прахом на сімейній могилі, а компанія, у які працював померлий, поміщає його прах на фірмовому кладовищі, де ховають її працівників. Багато надгробків на таких корпоративних кладовищах пов’язані із родом діяльності людей — наприклад, вони можуть бути виконані у формі чашки, якщо фірма займалась поставками кави.
Вид на одне з кладовищ поблизу Токіо, Японія. Фото: JTB Photo/UIG via Getty Images
Поховання праху померлого було розповсюджене і на території Європи задовго до нової ери. В часи раннього залізного віку праєвропейці спалювали мерців та потім ховали їхній прах у глиняних посудинах. На основі цієї спільної риси ряд археологічних культур дослідники об’єднали як культуру полів погребальних урн.
Незвичайні поховальні обряди у різних культурах: які вони? (Частина 3)
Читайте також:
Трепанація черепа у давній Америці: як вона проводилась?
Загадкова та розвинена цивілізація на берегах Нілу: Давній Єгипет
Кам’яні споруди Великобританії епохи неоліту: величні пам’ятки-загадки
