Золотистий і дуже мальовничий, оцелот має одне з найкрасивіших хутр у світі, і побачити його — справжній тріумф.
Краса хутра оцелота говорить сама за себе, а візерунок кожної кішки неповторний.
Коротке і гладке, воно має складний візерунок з чорних і темно-коричневих плям, відомих як розетки, з темною засмагою в центрі. На морді — по дві смужки на кожній щоці в індійському стилі, а навколо хвоста — темні кільця. Довгі смуги проходять від верхньої частини кожного ока над головою.
Дикий кіт, природний ареал якого простягається від півдня Техасу до півночі Аргентини, отримав свою назву від ацтекського слова tlalocelot, що означає «польовий тигр», і був внесений до Червоної книги видів, що перебувають під загрозою зникнення, та Міжнародного союзу охорони природи як рідкісний вид, що викликає особливе занепокоєння. Однак на території Сполучених Штатів Америки через знищення середовища існування цей вид перебуває під загрозою зникнення з 1982 року.
Дикий кіт, якому загрожують такі фактори, як полювання та втрата середовища існування, має не лише вражаючу зовнішність. Оцелот також надзвичайно рухливий і чудовий мисливець.
Оцелот — один з небагатьох видів невеликих ссавців, за якими ведеться спостереження в найрізноманітніших місцях його проживання, він однаково почувається як у мангрових лісах, так і у високогір’ї. Дикий кіт пристосований до життя в густому рослинному покриві, де є багато здобичі. Поки у нього є багато потенційної здобичі, він пристосовується до будь-яких умов життя.
Міжнародне товариство захисту котів, що перебувають під загрозою зникнення (ISFEC) називає їх «опортуністичними хижаками», посилаючись на довгий список істот, яких, як відомо, поїдають оцелоти. Окрім дрібних гризунів та опосумів, оцелоти полюють на змій, броненосців, ігуан та черепах. Вони навіть полюють на мавп, єнотів, лінивців і невеликих оленів. Чудові альпіністи та сильні плавці, їхні спортивні здібності відповідають природній привабливості, і вони можуть лазити по деревах, полювати в озерах і річках.
Але хоча хижаки ловлять і їдять все, що можуть, оцелоти більш вибагливі, коли справа торкається споживання їжі. Спостерігаючи за їхніми звичками, зоопарк Сан-Дієго описує, як вони вищипують усе хутро та пір’я зі своєї здобичі перш ніж наїстися — на відміну від більшості інших котів, які виривають зайве вже під час їди.
Цікаво, що хоча в Сполучених Штатах їх залишилося дуже мало, оцелоти — найпоширеніші дикі коти в тропічній Америці. За даними ISFEC, полювання на оцелотів заборонено в Аргентині, Бразилії, Болівії, Колумбії, Коста-Ріці, Французькій Гвіані, Гватемалі, Гондурасі, Мексиці, Нікарагуа, Панамі, Парагваї, Сурінамі, Тринідаді й Тобаго, США, Уругваї та Венесуелі; і регулюється в Перу.
Хутро оцелота високо цінувалося з 1960-х до 1980-х років, але введення «заборони на імпорт всіх видів плямистих котів» призвело до уповільнення торгівлі, стверджує ISFEC. У Техасі, де, за даними організації «Охорона диких котів», найбільшою причиною загибелі є транспортні засоби, вживаються заходи, щоб знизити ризик загибелі цих котів під колесами автомобілів.
