У рік 75-річчя Загальної декларації прав людини ООН дві неурядові організації, що мають консультативний статус при ECOSOC ООН, — Координація асоціацій і приватних осіб за свободу совісті (CAP-LC), розташована в Парижі (Франція), і Румунське незалежне товариство з прав людини (RISHR), розташоване в Бухаресті (Румунія), — представили спільну заяву із засудженням вирізання органів у послідовників у Китайській Народній Республіці (КНР) на 54-й сесії Ради з прав людини ООН (11 вересня – 13 жовтня). До них долучилися і підтримали Alianza Iberoamérica Europea Contra el Comunismo (AIECC), China Watch UK (не плутайте з Інститутом China Watch у Пекіні, який є пропагандистським підрозділом Комуністичної партії Китаю), Doctors Against Forced Organ Harvesting (DAFOH), Forum for Religious Freedom Europe (FOREF), Gerard Noodt Foundation for Freedom of Religion or Belief, Міжнародне товариство прав людини та його відділення у Швеції, Міжнародна рада з дипломатії та діалогу (ICDD), Корейська асоціація етичної трансплантації органів (KAEOT), НКО “Асоціація досліджень трансплантаційного туризму”, Тайванська асоціація з міжнародної допомоги в трансплантації органів (TAICOT), Клуб-супутник Ротарі “За припинення примусового видаляння органів”.
Спільна заява ґрунтується на дослідженнях і висновках, представлених у фундаментальних доповідях Девіда Кілгура (1941–2022), Девіда Мейтаса та Ітана Гутмана, а також на висновках “Китайського трибуналу” (Лондон, Велика Британія), з якими у формі резюме на 42-му засіданні Ради ООН з прав людини в Женеві у вересні 2019 року виступив Хамід Сабі, лондонський юрист-правозахисник і радник “Китайського трибуналу”.
Заява містить кілька звернень до ООН і пов’язаних із нею установ. Серед них: “заклик до Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) про те, що порядок денний “Єдине здоров’я” має включати перевірку припинення примусового вирізання органів у послідовників Фалуньгун у Китаї”; “заклик до Генерального секретаря ООН ініціювати місію зі встановлення фактів примусового вирізання органів у Китаї за допомогою незалежних, міжнародних, неоголошених інспекцій”; “заклик до Генерального секретаря ООН поінформувати всі 193 держави-члени ООН про переслідування Китаєм Фалуньгун та його неетичну практику примусового вирізання органів у послідовників Фалуньгун”; “заклик до Генерального секретаря ООН проінформувати всі 193 держави-члена ООН про переслідування Китаєм Фалуньгун та його неетичну практику примусового вирізання органів.
Від КНР слід вимагати — ідеться далі у спільній заяві — “дотримуватися керівних принципів Загальної декларації прав людини й припинити практику примусового вирізання органів у послідовників Фалуньгун і будь-яких інших в’язнів совісті”. Але, звісно, без адекватного тиску з боку ООН і міжнародної спільноти це було б тільки бажанням. У зв’язку з цим важливо відзначити вже зроблені ініціативи: Резолюція 343 Палати представників Конгресу США 2016 року і Письмова декларація 48 Європейського парламенту 2016 року. Кілька країн, включно з Ізраїлем, Канадою і США, ініціювали або ухвалили закони, спрямовані на припинення або запобігання примусового видаляння органів в ув’язнених у Китаї. До них важливо додати неодноразове неофіційне звернення організації “Лікарі проти примусового вирізання органів” (DAFOH) до Верховного комісара ООН з прав людини у 2012-2018 роках, яке в трьох окремих випадках зібрало понад 3 млн підписів у більш ніж 50 країнах. А також спільна заява 12 спеціальних доповідачів ООН 2021 року.
Усі ці прецеденти фактично сприяли тому, що “санкціоноване державою примусове вирізання органів у живих людей, тобто вбивство людей заради їхніх органів”, що регулярно відбувається в КНР, було визнано “злочином проти людяності”, а “переслідування Фалуньгун китайським урядом […] стало одним із найрозслідуваніших, але практично ігнорованих переслідувань духовно-релігійних груп у XXI столітті”.
За BITTER WINTER
