У рік 75-річчя Загальної декларації прав людини ООН дві неурядові організації, що мають консультативний статус при ECOSOC ООН, — Координація асоціацій і приватних осіб за свободу совісті (CAP-LC), розташована в Парижі (Франція), і Румунське незалежне товариство з прав людини (RISHR), розташоване в Бухаресті (Румунія), — представили спільну заяву із засудженням вирізання органів у послідовників
Спільна заява ґрунтується на дослідженнях і висновках, представлених у фундаментальних доповідях Девіда Кілгура (1941–2022), Девіда Мейтаса та Ітана Гутмана, а також на висновках “Китайського трибуналу” (Лондон, Велика Британія), з якими у формі резюме на 42-му засіданні Ради ООН з прав людини в Женеві у вересні 2019 року виступив Хамід Сабі, лондонський юрист-правозахисник і радник “Китайського трибуналу”.
Заява містить кілька звернень до ООН і пов’язаних із нею установ. Серед них: “заклик до Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) про те, що порядок денний “Єдине здоров’я” має включати перевірку припинення примусового вирізання органів у послідовників Фалуньгун у Китаї”; “заклик до Генерального секретаря ООН ініціювати місію зі встановлення фактів примусового вирізання органів у Китаї за допомогою незалежних, міжнародних, неоголошених інспекцій”; “заклик до Генерального секретаря ООН поінформувати всі 193 держави-члени ООН про переслідування Китаєм Фалуньгун та його неетичну практику примусового вирізання органів у послідовників Фалуньгун”; “заклик до Генерального секретаря ООН проінформувати всі 193 держави-члена ООН про переслідування Китаєм Фалуньгун та його неетичну практику примусового вирізання органів.
Від КНР слід вимагати — ідеться далі у спільній заяві — “дотримуватися керівних принципів Загальної декларації прав людини й припинити практику примусового вирізання органів у послідовників Фалуньгун і будь-яких інших в’язнів совісті”. Але, звісно, без адекватного тиску з боку ООН і міжнародної спільноти це було б тільки бажанням. У зв’язку з цим важливо відзначити вже зроблені ініціативи: Резолюція 343 Палати представників Конгресу США 2016 року і Письмова декларація 48 Європейського парламенту 2016 року. Кілька країн, включно з Ізраїлем, Канадою і США, ініціювали або ухвалили закони, спрямовані на припинення або запобігання примусового видаляння органів в ув’язнених у Китаї. До них важливо додати неодноразове неофіційне звернення організації “Лікарі проти примусового вирізання органів” (DAFOH) до Верховного комісара ООН з прав людини у 2012-2018 роках, яке в трьох окремих випадках зібрало понад 3 млн підписів у більш ніж 50 країнах. А також спільна заява 12 спеціальних доповідачів ООН 2021 року.
Усі ці прецеденти фактично сприяли тому, що “санкціоноване державою примусове вирізання органів у живих людей, тобто вбивство людей заради їхніх органів”, що регулярно відбувається в КНР, було визнано “злочином проти людяності”, а “переслідування Фалуньгун китайським урядом […] стало одним із найрозслідуваніших, але практично ігнорованих переслідувань духовно-релігійних груп у XXI столітті”.
За