Розповсюдженою проблемою у КНР стала незаконна утилізація хімічних відходів. У цьому процесі беруть участь кілька посередників, і кожен із них отримує свій зиск. Це ще більше вдарило по і так досить нездоровій екологічній ситуації в країні.
#img_left# У грудні 2011 року жителі села Фенчжао у місті Хаочжоу провінції Аньхуей відчули різкий сморід. Після обстеження свого району вони випадково натрапили на 70 бочок рідких хімічних відходів. Їх було прикопано біля річки, з якої місцеві мешканці беруть воду для поливання.
Згідно з даними державної газети Женьмінь Жибао, місцева служба охорони довкілля провела аналіз цих відходів і виявила кілька токсичних компонентів, серед яких 2,4-дихлорфеноксіоцтова кислота і ацетил бензолу. Під час контакту з такою хімічною сполукою людина завдасть великої шкоди своєму здоров’ю.
Місцева служба охорони довкілля повідомила, що тільки в одному повіті більше ніж 80 тонн ґрунту уражено в результаті цього інциденту.
Обмін відходами між провінціями
Між тим, відділ захисту довкілля виявив десятки бочок із небезпечними хімічними відходами неподалік річки Сян-ян. Рідина жовтого кольору витекла з бочки за півметра від берега річки, що могло спричинити масштабне забруднення води.
Міліція арештувала шістьох людей, причетних до скидання відходів. Вони сказали, що ці 22 тонни відходів надійшли з хімічної фабрики міста Дафен, що в сусідній провінції Цзянсу. Арештовані повідомили що отримали 700 юанів (близько $110) за кожну тонну утилізованих хімічних відходів. Згодом вони заплатили чоловіку на прізвище Цю 400 юанів (близько $64) за кожну тонну, щоб відвести і заховати ці відходи.
Експерти у галузі захисту довкілля повідомили, що належний процес утилізації хімічних відходів може коштувати щонайменше 100 тис. юанів ($16 тис.) У випадку такого транспортування відходів в іншу провінцію підприємство витратило 20 тис. юанів (близько $3200).
Міліція повідомила про існування злочинної мережі незаконного скидання хімічних відходів. Хоча підприємства і знають про небезпеку від неналежного скидання відходів, все одно вони так чинять. Деякі посередники, які утилізують відходи, зареєстрували свої власні компанії і отримують державні субсидії для переробки відходів. Водночас вони залучають місцевих підрядників, щоб ті виконували утилізацію. А місцеві підрядники своєю чергою наймають тимчасових робітників з інших районів, так щоб ті за ще менші гроші перевезли відходи кудись у віддалене місце в іншій провінції.
Відділ з охорони довкілля провінції Аньхой виявив близько десяти випадків нелегального поховання токсичних відходів.
Хуан Цзялян, дослідник із Пекінського народного університету, сказав, що кожне нелегальне місце поховання — це підземна біологічна бомба уповільненої дії. Вона завдасть згубних наслідків для довкілля і здоров’я людини, а на відновлення екології потрібно багато часу.
30 років посиленого промислового розвитку вдарили важким молотом по екології КНР і здоров’ю жителів Китаю. В останні роки ЗМІ постійно повідомляють про ракові захворювання сільських жителів, які живуть недалеко від фабрик. У їхній крові знаходять великий вміст свинцю і кадмію.
Близько п’ятисот мільйонів китайських громадян відчувають брак питної води. Згідно з Другою національною доповіддю про стан водних ресурсів, 35,6% прісної води в Китаї не придатні для вживання.
Між тим, ці дані можу бути занижені. Робітник водоочисної станції в південно-східному Китаї повідомив Великій Епосі про те, що у питній воді Китаю знайдено більше 60 небезпечних хімікатів. Поки не трапилося великомасштабного отруєння людей, уряд не хоче зупиняти водопостачання, оскільки це могло б призвести до масових акцій протесту, вважає працівник.
У 2010 році сільські жителі в провінції Хебей перестали вживати продукти харчування, які самі вирощують. Вони почали відправляти їх на продаж в інші райони. Причиною цього стали розташовані поблизу селищ фабрики, які скидають отруйні хімічні відходи від виробництва тканин і фарби. Ці викиди сильно забруднюють воду і ґрунт, що впливає на урожай зернових.
Китайська влада добре обізнана з існуючою проблемою і вживає усіх заходів для того, щоб захистити себе. У вересні 2008 року в інтернеті широко поширилося повідомлення, в якому говорилося, що більшість китайських громадян уже не має можливості вживати продукти з допустимим вмістом отруйних хімікатів, а високопосадовці Китаю споживають натуральні продукти, вирощені в спеціально створених для цього фермах.
Ван Лян, Велика Епоха (The Epoch Times)
