Останнім часом у Китаї все частіше спалахують скандали, що стосуються якості продуктів харчування. Викривають великі підприємства й цілі галузі, що виробляють продукти небезпечні для здоров’я, але незважаючи на вжиті заходи, інциденти надалі періодично повторюються.
#img_left#31 березня, масове харчове отруєння відбулося в пекінському урядовому Великому залі зборів під час святкування ювілею гонконгського супутникового телебачення «Фенікс». Кілька людей прямо з бенкету були доставлені в лікарню, повідомила газета Apple Daily з посиланням на виконавчого директора телеканалу Лю Чуня.
Також досі нагадує про себе «молочний скандал», пов’язаний з додаванням у молочні суміші хімічної речовини меламіну, що вибухнув ще в 2008 році. Нещодавно до нього додався «м’ясний скандал» – у продукції одного з найбільших китайських виробників м’яса виявлені гормональні препарати рактопамін і кленбутерол.
Китайське місцеве видання «Південна столиця» 3 березня опублікувала аналітичну статтю, в якій розглядаються причини неякісних продуктів у Китаї.
У 1906 році американський письменник Ептон Сінклер відомий своїми публікаціями у жанрі викривальної журналістики, написав оповідання «Джунглі» (The Jungle), в якому розповів про деякі проблеми безпеки м’ясної продукції в Чикаго. Колишній тоді президент США Теодор Рузвельт, прочитавши цю розповідь, особисто зустрівся з Сінклером, а потім стимулював прийняття «закону про чисті продукти і лікарські препарати» і створення прототипу нинішнього Управління з контролю за якістю харчових продуктів і ліків (FDA).
Тобто у Штатах усього лише одна стаття стимулювала реформи в галузі контролю якості продуктів. Аналітики видання пишуть, що в Китаї протягом останніх десяти років було безліч подібних статей, які відображають серйозні проблеми якості продуктів в різних областях і районах. Але в результаті ці проблеми не тільки не вирішуються, але і загострюються ще сильніше, а ті, хто намагається їх оприлюднити зазнають арешти і навіть безслідно зникають.
Водночас цивільні позови потерпілих від неякісних продуктів не отримують підтримки з боку уряду, а навпаки, позивачі зазнають тиск і перешкоди, пише видання.
Ще в 2006 році влада перевірила п’ять великих молочних підприємств і виявилося, що у 63,2 % зразках їх продукції містяться гормони, які додають у корм тваринам. Проблема не тільки не була вирішена, але в 2008 році до неї додалася й інша, яка потрясла не тільки Китай, а й увесь світ – меламін, який був виявлений в молочних сумішах багатьох великих підприємств.
Автори статті вказують, що найстрашнішим у всьому цьому є те, що китайці від відчаю стали байдужими і вже не звертають на це уваги.
Неефективний контроль
Далі у статті йдеться, що в розвинених країнах є державні організації з контролю якості продуктів, які володіють реальними повноваженнями і мають комітети незалежних експертів.
Проте в Китаї реальні можливості контролюючих структур дуже обмежені. Наприклад, вони зовсім не можуть перевіряти і вносити корективи в роботу Міністерства сільського господарства, Міністерства торгівлі, Міністерства охорони здоров’я та інших.
До того ж, вказують автори статті, всі співробітники контролюючих органів у Китаї є чиновниками єдиного держапарату, а не незалежними експертами, тому в самому їхньому підході до контролю існує безліч проблем, а в їх роботі відсутня прозорість.
Спецпродукти для посадовців
Ще одним серйозним фактором, що перешкоджає ефективному вирішенню проблеми якості продуктів, на думку видання, є існування системи, так званих, спеціальних поставок для можновладців, якість яких контролюється дуже суворо.
Тобто на відміну від західних країн чиновники в Китаї забезпечили себе безпечним харчуванням і, природно, у них вже немає великого стимулу вирішувати цю проблему для народу, говориться в статті.
