#img_left_nostream#«Дуже важко вести бізнес у Китаї», — каже Ює Пін (Yue Ping), китайський бізнесмен, який емігрував до Канади по програмі інвестування, — «Ти мусиш увесь час давати хабара державним службовцям».
Ює працював у косметичній галузі. Його компанія за декілька десятиліть здобула довіру на ринку і встановила стабільну торгову марку. Але його продукт мусив пройти не менше 20 державних перевірок, щоб потрапити на прилавки. І кожного разу, щоб отримати дозвіл потрібно давати хабара. «Коли продукт потрапляє на прилавок, то 95% прибутку отримують чиновники, а ми тільки 5%», — каже Ює.
Ює зазначає, що його примушували підтримувати так зване «співробітництво» з державними службовцями, щоб зберегти свій бізнес. «Я був під таким сильним тиском, що змушений був емігрувати до Канади», — уточнює Ює.
Стабільність ринку за кордоном
У Канаді Ює займається оптовим продажем. Масштаби його бізнесу не такі великі, як були у Китаї, але він вважає обороти достатніми. «Закони у Канаді працюють, і це суттєво спрощує мою роботу», — каже Ює. — «За 10 років ведення бізнесу я особисто не зустрічався з державними службовцями. Всі необхідні документи відправляються і приходять поштою, — це дуже ефективно.
Більше того, кредитні гарантії у Канаді цінуються і підтримуються. Ює мав пункти оптового продажу у Китаї. Коли він поїхав з країни, то лишив кожному своєму дистриб’ютору по 500 тис. юанів (близько $77 тис.) на депозитному рахунку. Через деякий час десять дистриб’юторів просто зникли і Ює втратив близько $310 тис. «Подібне не може трапитись тут у Канаді. Я просто відправляю замовлення покупцю і згодом отримую чек», — каже Ює.
«Регуляторні правила ведення бізнесу у Канаді стабільні, і всі їх дотримуються. На відміну від Китаю, де такі правила можуть несподівано змінитися, або будуть введені нові», — каже Ює.
Примусове припинення господарської діяльності
Вільям Као (William Kao) засновник Тайванської асоціації жертв інвестування у Китаї (Taiwan Victims of Investment in China Association) зафіксував близько 100 випадків, коли тайванські інвестори стали жертвами шахрайства у Китаї.
«Поки що ніхто з постраждалих не добився справедливості. Один із них каже, що Китай — це суспільство, де законів не було в минулому і не буде в майбутньому», — каже Вільям.
Пан Као зазначає, що кількість тайванських малих та середніх компаній, яких змусили закрити бізнес у материковому Китаї не з фінансових причин сягає 10 тисяч.
Као розповідає про свого знайомого, який вирішив повернутись до Тайваню залишивши успішний бізнес у Китаї з 10 тис. робітників. Він каже: «Я відчуваю сильний тиск, коли перебуваю у Китаї. Я можу спати спокійно тільки, коли повертаюся назад до Гонконгу, і повністю заспокоююсь, коли приїжджаю до Тайваню».
Хвиля еміграції
Спільно з Китайським комерційним банком (China Merchants Bank) компанія Bain (Bain & Company) провела дослідження найбагатших людей Китаю. Згідно з результатами опитування, які було оприлюднено 20-го квітня, 27% китайських мільярдерів подали документи на еміграцію, а 33% розглядають таку можливість. Половина найбагатших китайців збирається поступово виводити свої інвестиції з локального ринку нерухомості.
Ює розповів про своїх знайомих, які зробили інвестиції у нерухомість на материковому Китаї. Їхні гроші прив’язані до цієї нерухомості, і коли вона впаде у ціні, вони стануть банкрутами. Тільки державні службовці та агентства заробили гроші на нерухомості.
Ризики і стабільність
Вільям Мей (Willam F. Mei) американець китайського походження, письменник і спеціаліст у галузі економіки. Він пригадав історію Саймона, американського інвестора який спочатку був у захваті від інвестиційного потенціалу Китаю. Але змінив своє ставлення після зустрічі з китайським чиновником.
Китайський державний службовець пообіцяв йому зменшити податки на 50%. Він сказав: «Моє слово остаточне. Ти не будеш платити податки. Якщо центральне відомство захоче перевірити твій рахунок, то тільки я буду вирішувати перевіряти твій рахунок чи ні. Керівник Податкового бюро зробить те, що я йому скажу».
Однак Саймон злякавшись, відмовився від такої пропозиції. Він сказав, що ніхто не може гарантувати, що локальні чиновники будуть вічно обіймати свої посади, і не можна передбачити, як зміняться регуляторні правила найближчим часом.
«Найбільший ризик для інвестицій полягає у китайському середовищі та відсутності стабільних законів. Компанія ніколи не досягне успіху, якщо відсутні справедливі правила гри. Це найважливіший принцип інвестування», — каже Вільям Мей.
