Однією з найулюбленіших святкових традицій Нью-Йорка є прикрашання різдвяної ялинки Метрополітен-музею неаполітанським бароковим вертепом. Наразі він виставлений до 7 січня 2024 року.
Відвідувачі потрапляють до зали середньовічної скульптури музею, де їх зустрічає чудова інсталяція: Перед монументальною позолоченою іспанською хоровою ширмою 18-го століття стоїть 6-метрова блакитна ялина. Її прикрашають 19 херувимів, 59 янголів та ще 71 фігурка. Ці тонко виконані мініатюри були виготовлені в Неаполі й здебільшого датуються другою половиною 18-го століття. На вертепі зображено об’ємне Різдво, яке також називають яслами, з яскраво деталізованими та барвистими зображеннями італійського життя 18-го століття.
Різдвяний вертеп
Вертеп — це вид мистецтва, в якому фігурки виготовляються, а потім розставляються, щоб розповісти історію народження Ісуса Христа. Вважається, що ця традиція почалася коли святий Франциск створив перший вертеп у 1223 році для святкування Різдвяної меси. Ці перші фігурки виготовлялися в натуральну величину і були зосереджені на зображенні Святої Сім’ї.
Лише в епоху бароко 17-го століття масштаб фігурок зменшився, а тематика стала ширшою, включивши людей і тварин з усіх верств суспільства. У цей час єзуїти спеціалізувалися на постановці цих вертепів, вводячи в них більше театральних елементів. У Неаполі вертеп став надзвичайно популярним і досяг свого розквіту в 1700-х роках. Ці вистави поєднували біблійні історії з тогочасним життям середземноморського портового міста. Найяскравіші зразки замовляли аристократи. Документи свідчать, що свого часу король Неаполя Бурбон володів колекцією з майже 6 000 фігур.
Фігурки були виготовлені різними людьми: ремісниками, черницями, виробниками текстилю і навіть відомими скульпторами. В середньому вони мають висоту від 32 до 45 сантиметрів, а їхні розміри залежать від місця, яке вони мають займати в сценічному просторі.
Їхні обличчя зроблені з пофарбованої теракоти (з італійської — «випалена земля»), а тіла сформовані з дроту, обмотаного волокном, яке називається клоччя. Руки й ноги, які можна пристосовувати до різних поз, вирізані з дерева. Одяг, іноді шовковий, часто прикрашений аксесуарами, вишивкою та коштовностями.
Неаполітанський вертеп
Ясла привертають увагу своїми чарівними деталями. На гілках дерева, що прикрашають ялинку, звиваються чарівні херувими та прекрасні янголи, які тримають кадильниці. Розвіяні вітром шовкові шати янголів є натяком на драматичний стиль бароко, якому надавали перевагу єзуїти.
В основі ялинки зображено класичний вертеп зі Святою Родиною, пастухами, що обожнюють свою паству, та процесію трьох царів з оточенням.
По боках від центральної фігури зображені реалістично відтворені селяни та городяни. Деякі з них розмовляють, ходять і займаються своїми справами, не знаючи про сцену з яслами, тоді як інші обертаються, щоб подивитися на Різдво Христове.
Серед цієї вишуканої панорами є також чудові, реалістичні тварини, зокрема верблюд, собаки, вівці, корови та слон. Крім того, зображені архітектурні елементи, в тому числі руїни храму, натхненного храмом на Римському форумі, будинки й фонтан в італійському стилі.
Фігурки Святої Сім’ї — Богородиці, Немовляти Ісуса та Святого Йосипа — вишукано виліплені. Ці виняткові витвори мистецтва невеликого розміру мають гарно розмальовані голови та виразно вирізьблені дерев’яні руки. «Немовля Ісус» разом з кількома ангелами приписують неаполітанському художнику Джузеппе Санмартіно (1720-1793), одному з найвидатніших скульпторів свого часу, відомому також своїми монументальними мармуровими скульптурами.
Кілька його учнів також створювали вертепи, зокрема Сальваторе ді Франко, якому приписують «Богородицю» та «Святого Йосипа». Є й інші вертепні фігурки, що належать Музею Метрополітен, які можна пов’язати з ім’ям художника. Дев’ять з них створив Лоренцо Моска, який зробив помітну кар’єру: Він працював на престижній Королівській порцеляновій фабриці в Каподімонте, а також був режисером-постановником Королівського різдвяного вертепу.
Колекціонування статуеток
У середині 19 століття під час Рісорджименто, політичного та соціального руху, що призвів до об’єднання італійських держав в єдину Італію, деякі з перших власників високохудожніх вертепних фігурок зіткнулися з фінансовими труднощами. Як наслідок, багато хто розпродав свої колекції. З’явився активний ринок приватних осіб і родин, зацікавлених у формуванні власних колекцій цих вже історичних об’єктів. Однією з таких родин, яка придбала низку робіт з різних джерел, була неаполітанська сім’я Кателло. Після Другої світової війни для них теж настали важкі часи, тож нащадок Еудженіо Кателло продав частину колекції у 1950-х роках.
Одним із покупців стала американська художниця Лоретта Хайнс Говард, яка колекціонувала вертепні фігурки з 1925 року. Це була її ініціатива об’єднати традиційне Різдво з різдвяною ялинкою. Вперше ця композиція була публічно представлена в 1957 році в Метрополітен-музеї. У 1964 році вона подарувала значну частину своєї колекції вертепних статуеток Музею, де вони продовжують виставлятися кожного різдвяного сезону.
Цей яскравий вертеп показує, що дива є частиною повсякденного життя. Він передає магію Різдва і пов’язує нас з людьми, які вперше створили та полюбили ці фігурки майже 300 років тому.
