Першими і поки єдиними, хто привітав голову «Єдиної Росії» Дмитра Медведєва, виявилися президенти України та Азербайджану. З цього приводу прес-служба Кремля навіть не стала давати різні новини. Опинившись в одній компанії, Віктор Янукович та Ільхам Алієв «тепло привітали Дмитра Медведєва з успішним проведенням виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації».
#img_left#Для довідки, на виборах до Державної думи РФ всеросійська політична партія «Єдина Росія» набрала 99,48% [голосів] виборців Чеченської республіки. У республіці Дагестан «єдинороси» набрали 91,94%, в республіці Мордовія — 91,62%, в Інгушетії — 90,96%.
Через кілька годин після теплої розмови Дмитра Медведєва і Віктора Януковича в результаті «успішно проведених виборів» на вулиці Москви вийшло більше десяти тисяч протестуючих — безпрецедентна кількість людей для столиці РФ. Більше 300 чоловік були затримані і чекають суду.
Але, звичайно ж, все це не про нас, не про Україну. У тому банальному і вже побитому сенсі, що у нас немає такого невичерпного ресурсу, щоб купити лояльність мас. Упевнений, у когось це викликає досаду — мовляв, краще б був, а ми б уже використовували його зовсім інакше.
Але чи так це?
Чи справді має значення, де стоїть неадекватна кількість міліції/поліції — на Червоній площі або на Майдані Незалежності?
Чи настільки важливо насправді, як називати поплічників влади — «нашистами» або членами «Загальновійськового союзу України» Олега Калашникова?
Чи є велика різниця між DDOS-атаками «Ехо Москви»/ЖЖ/Slon.ru/телеканалу «Дощ» і безсилими, але бризкаючими жовчю публікаціями Адміністрації президента на «Обозревателе», Daily.com.ua та інших послужливо лояльних ресурсах?
Різниця, звичайно є. Вона у відсутності уяви, в дріб’язковості, мстивості і безсистемності. У нездатності виростити своїх Суркових, Громових, Ернстів і навіть Пєскових.
Але суть залишається тією ж: у діалозі з суспільством владою рухає панічний страх перед незгодою і нескінченне бажання контролювати і припиняти будь-які прояви протесту.
Як пройдуть вибори в Україні, і яка буде явка і результати виборів у Донецькій, Луганській і Харківській областях поки невідомо. Прийнятий, але поки непідписаний закон про вибори народних депутатів до застосування на практиці — це всього лише міф, який може вселяти надію, а не впевненість.
Але ось чого дуже не хочеться — це щоб з «не Росії» Україна перетворилася на «недоРосію». І щоб нікому не довелося повторювати Віктору Януковичу слова Бориса Акуніна, звернені до Володимира Путіна за результатами все тих же «успішно проведених виборів»:
«Шкода мені Вас. Кажу це без жодного сарказму. Не треба бути Нострадамусом, щоб визначити Ваше майбутнє.
Неминуче виникне ситуація, коли низи більше не хочуть, верхи накінець розклалися, а гроші скінчилися. У країні почнеться буза. Йти по-доброму Вам буде вже пізно, і Ви накажете стріляти, і проллється кров, але Вас все одно скинуть. Я не бажаю Вам долі Муаммара Каддафі, чесне слово. Відкосили б поки ще є час, а? Слушний привід завжди знайдеться. Проблеми зі здоров’ям, сімейні обставини, явище архангела. Передали б кермо наступнику (адже по-іншому Ви не вмієте), а вже він би подбав про Вашу спокійну старість.
Уявіть і затремтіть: загальна ненависть, самотність, страх перед завтрашнім днем, необхідність все глибше пов’язати в бруді, оточувати себе все гіршими мерзотниками. Воно Вам треба?».
Мустафа Найєм, журналіст.
Колонка опублікована в його блозі на Українській правді.
