Найбільший знайдений золотий самородок важив стільки ж, скільки дорослий чоловік. Коли золотошукачі Джон Дезон і Річард Оутс знайшли величезний шматок золота в Австралії, вони за одну ніч перетворилися з бідних робітників на неймовірних багатіїв.
Починаючи з 1851 року, приваблені величезними нововідкритими родовищами золота в Західній Австралії, сотні тисяч чоловіків мігрували до колонії, що стало золотою лихоманкою в Австралії. Але в той час, як багато золотошукачів знаходили лише скромну кількість благородного металу, двом невибагливим шахтарям судилося отримати найбільший успіх у своєму житті — найбільший за всю історію.
Їхня неймовірно знаменита знахідка сталася 5 лютого 1869 року. Дінсон, англійський шахтар, який ще дитиною втратив свого батька в морі, 16 років тому, у 1853 році, відплив до Вікторії, сподіваючись розбагатіти в Австралії. До Дісона, який походив з Корнуолла і чий батько був рибалкою, через рік приєднався його друг Оутс, колега-шахтар.
За повідомленням місцевої газети Bendigo Advertiser, чоловіки до знахідки перебували у скрутному фінансовому становищі, і лише за тиждень до цього їм навіть відмовили в кредиті на купівлю мішка борошна. Протягом 15 років, які вони витратили на копання, вони знаходили лише невеликі шматочки золота. Але одного щасливого лютневого дня Дезон працював на поверхні в балці Бульдог-Галлі, недалеко від села Молягул у штаті Вікторія, коли його кирка натрапила на щось, схоже на камінь.
У рукописі 1905 року Дін описав, як того ранку він працював біля коріння дерева, коли відчув щось на глибині близько дюйма під поверхнею: «Я пошкрябав землю киркою і побачив золото; потім я розчистив далі й прямо навколо самородка».
Він спробував підняти самородок, але зламав руків’я кирки. Тоді він взяв лом і підняв його. Закутий у кварц, самородок мав близько 60 сантиметрів завдовжки й майже стільки ж завширшки та завглибшки. Син Дісона збуджено пішов і покликав Оутса, який працював неподалік. Вони перевезли самородок на візку до хатини Дісона.
Повідомлялося, що дружина Дісона Кетрін була вдома, коли він повернувся та оголосив, що хоче їй щось показати.
Оскільки вона звикла що він часто приводить людей до себе додому на вечерю, вона сказала: «Сподіваюся, це не ще один небажаний незнайомець».
«Ні, це бажаний незнайомець», — відповів він.
Група пошуковців поклала важкий вантаж у камін, розпалила вогонь і залишила його горіти приблизно на десять годин. Після того, як він охолов, вони не спали всю ніч, відколюючи кварц, щоб виявити золото. Кілька невеликих шматочків відкололися, і, за оцінкою Дісона, вони віддали друзям близько 140 грамів.
Спочатку вони значно занизили вартість самородка. «Коли прийшов мій приятель, — писав Дін, — я запитав: „Що ти про нього думаєш, Діку? Він коштує 5 000 фунтів?“ „О, — відповів він, — скоріше 2 000 фунтів“».
Офіційна оцінка показала, що загальна вага золота становить близько 145 фунтів. Місцевий банк купив його за 9,563 фунти, що на сьогоднішній день становить близько 3-4 мільйонів доларів США. З друзями, які виступали в ролі охоронців, обидва партнери обрали Лондонський чартерний банк у містечку Дуноллі, що за десять миль звідси, щоб здійснити транзакцію, замість того, щоб їхати до Мельбурна, оскільки вони побоювалися, що їх можуть пограбувати по дорозі.
Великий, збуджений натовп зібрався біля Лондонського банку, щоб поглянути на золотий самородок, у той час, як численна поліція стояла на сторожі. Як стало відомо, самородок «Ласкаво просимо, незнайомцю» був занадто великим, щоб поміститися на банківських вагах, і його довелося розбити на ковадлі. Після зважування виявилося, що він на 6 фунтів важчий — і з чистого золота — за попереднього рекордсмена, самородок «Ласкаво просимо», який був знайдений понад десять років тому в штаті Вікторія.
Не минуло й місяця, як «Ласкаво просимо, незнайомцю» вдалося сфотографувати, його переплавили, а золото відправили до Англії, залишивши нащадкам лише малюнки, за якими вони зможуть пофантазувати.
З часу неймовірної появи самородка минуло півтора століття. У 2019 році Джон Таллі, президент Історичного та мистецького товариства золотих копалень у Дуноллі, згадав про дивовижну знахідку: «Це важливо. Це найбільший самородок, коли-небудь знайдений у світі», — сказав він. «Не так багато є речей, які можуть зберігати рекорд протягом 150 років».
Примітно, що після того, як ажіотаж навколо знахідки вщух, новоспечені багатії, колишні шахтарі олов’яних копалень, смиренно повернулися до роботи, ніби нічого не сталося. Місцева газета «Dunolly & Bet Shire Express», яка розмовляла зі золотошукачами того щасливого місяця, написала: «Ми раді, що знахідка випала на долю таких стійких і працьовитих людей».
