Китайські міста-примари яскраво свідчать про те, що Китай вклав трильйони доларів в інвестиційні витрати. Але чи варто було так робити?
Поки Світовий банк не випустив свою (англ.) про урбанізацію в Азії, було нелегко знайти будь-які дані про подібні міста, крім кількох гарних фотографій порожніх вулиць і торгових центрів, Валентин Шмід, журналіст англійській версії «Великої Епохи».
Отримані дані свідчать про те, що Китай дійсно витратив трильйони доларів на безуспішні урбанізаційні проекти, навіть враховуючи те, що в період з 2000 по 2010 рік 131 млн чоловік змогли переїхати з сіл до міст*.
Згідно з аналізом Pew Research Center, заснованому на звіті Світового банку, загальна щільність населення в містах Китаю в цей період часу залишалася стабільною. Але якщо подивитися на мапу Китаю, підготовлену Pew Research Center, то можна побачити, що в багатьох великих містах щільність зменшилася, тоді як в інших — збільшилася.
#img_center_nostream#У Пекіні, наприклад, щільність населення постійно зростає, в той час як приблизно в 50 великих містах, хоча площа землі і збільшилася, але кількість людей знизилася, показують дані . При цьому, подібний феномен зниження щільності населення спостерігався лише в одному великому місті Східної Азії за межами Китаю.
Звичайний сценарій — міста стають більш густонаселеними.
Загалом, у 62% міських районах Китаю, в кожному з яких проживає більше 100 тис. осіб, щільність населення зменшилася, тоді як в іншій частині Східної Азії тільки в 9% міських районів цей показник став менше.
«Незважаючи на величезне зростання міського населення, його щільність залишалася стабільною (5300 осіб на квадратний кілометр у 2010 році) і була нижчою, ніж у середньому по регіону, через те що міський простір постійно розширювався, а також через наявні бар’єри для міграції», — повідомляється в доповіді Світового банку.
І ці дані навіть не включають повністю порожні міста, такі як Ордос у Внутрішній Монголії.
«Хоча неофіційні, а також фотодокази показують, що ці міста практично порожні, їхнє населення найчастіше занадто мале, щоб дані про них з’явилися у Світовому банку, або ж, щоб їх порахували частиною більш великих міських районів», — повідомляється в аналізі Pew Research Center.
Що все це означає? Так, Китай дійсно зміг переселити значну частину своїх людей до міст, підвищивши тим самим їхню продуктивність і в той же час зберігши низьку щільність населення.
Однак замість того, щоб дозволити цьому процесу відбутися природним чином, влада Китаю, централізовано плануючи всю цю операцію, даремно витратила трильйони доларів на інвестиції, інфраструктуру та будівлі, в яких ніхто не хоче жити, що вказує на нерозумність цих інвестицій, пише Валентин Шмід.
Як писала «Велика Епоха», в останні роки інвестиції в сектор нерухомості росли з шаленою швидкістю. Відповідно до звітів, у 2011 році він становив 13% ВВП Китаю. У роки, поки роздувалася житлова «бульбашка», це суттєво вплинуло на статистику ВВП Китаю. Експерти вказують, що створена «бульбашка» на ринку нерухомості Китаю може скоро вибухнути.
*У серії редакційних статей «Дев’ять коментарів про комуністичну партію» «Велика Епоха» писала, що після приходу до влади в середині 20 сторіччя компартія заборонила селянам жити і працювати в містах, зробивши їх другим сортом китайського суспільства. Це створило труднощі для міграції селян до міст. Якщо зараз їм вдається знайти роботу в місті, то вони часто стикаються з такими проблемами, як низька зарплата, погані умови праці, низький рівень соціального захисту тощо, пише
У той же час, через високу вартість життя в місті мігранти нерідко залишають своїх дітей у селах, де вони ростуть із дідусями і бабусями чи іншими родичами. Ці діти, які фактично ростуть як сироти, бачать батьків тільки раз на рік, під час святкування китайського Нового року, повідомляється на libcom.org.
На сторінках нашого видання ви можете дізнатися, які три речі потрібно зробити Китаю для подальшого розвитку.
«Велика Епоха» також опублікувала інфографіку від Business Views про те, чому українці бідні і як виправити це становище.
