Президент Венесуели Ніколас Мадуро (праворуч) іде поруч із президентом Китаю Сі Цзіньпіном (ліворуч). Вони оглядають почесний караул на церемонії зустрічі в Будинку народних зібрань 7 січня 2015 року в Пекіні. Фото: Andy Wong/Getty Images
Коли ви маєте справу з Китаєм, все здається великим, особливо цифри. Зараз Китай оголосив ще одну велику цифру — інвестиційну програму на $250 млрд для Південної Америки.
Проблема цих цифр у тому, що, з одного боку, за ними багато чого ховається, а з іншого — люди поспішають робити на їхній підставі висновки, які, як виявляється після ретельного вивчення, просто не відповідають дійсності.
Тому, так, $250 млрд — це відносно велика цифра, але ці інвестиції пропонуються в основному у формі кредитів і грошей на розвиток інфраструктури, які розтягнуті на понад 10 років. І раптом ми бачимо, що ця цифра, яка названа на цілий материк [Південна Америка — прим.пер.], ВВП якого в 2013 році становив $5,7 трлн, включаючи країни Карибського басейну, зменшилася до 25 мільярдів доларів на рік.
З іншого боку, $25 млрд — це мізерні 0,6% загальних китайських валютних резервів, можливо, навіть не враховуючи доходу з капіталу, який він отримує зі своїх $1 трлн з гаком активів держоблігацій США. Китай розуміє, що ці величезні накопичення необхідно диверсифікувати, і використовує для цього будь-яку можливість.
Останнє, але не менш важливе, — якщо порівняти цю суму [інвестицій Китаю] з аналогічними показниками інших країн, то, наприклад, США одними тільки прямими іноземними інвестиціями, в які не входять офіційні кредити, вклали в Південну Америку $22,6 млрд.
Країни невдалого соціалізму
У тому, що офіційний сектор країн нереалізованого соціалізму в Південній Америці потребує свіжого готівкового долара, немає жодних сумнівів.
Після розвалу економіки націоналізацією і надмірним регулюванням виробничих галузей такі країни, як Венесуела та Еквадор, із нетерпінням чекають отримання кредитів $20 млрд і $7,5 млрд відповідно. Кредити потрібні для того, аби купити товари з Європи, США та Китаю.
Неефективна економіка цих країн трималася на плаву за рахунок високих цін на сировину, які зараз обвалилися — за іронією долі, в основному через зниження попиту з боку Китаю.
Таким чином, тоді як інвестування із приватного сектора США знижується, цю нішу займає офіційний сектор Китаю: він хоче стати впливовим і забезпечити себе дешевими природними ресурсами (головним чином нафтою) доти, доки його економіка не почне знову прискорюватися.
Купуючи соціалістичні країни Південної Америки (особливо Венесуелу), Китай робить ставку проти думки ринку, який вважає, що в цієї країни 90-відсоткові шанси дефолту протягом наступного року. Китай приймає ризик Південної Америки, на який Захід не йде, — це дуже схоже на радянські держави-сателіти під час холодної війни.
Повернення
Під час кожного інвестування потрібно подумати, який це принесе дохід. Ніхто у здоровому глузді не буде зараз позичати гроші країнам, які перебувають на межі банкрутства і мають послужний список презирливого ставлення як до приватних, так і до державних інвесторів.
Можливо, Китай вважає, що, зважаючи на його багатство і могутність, ці країни не наважаться «скорчити йому смішну пику»? Можливо, він у цьому правий, адже Південна Америка вже перебуває у високій мірі залежності від Китаю, хай то будуть долари, імпорт чи передача технологій.
І все ж таки, малі країни не бояться боротьби з Китаєм, який, з іншого боку, має послужний список марнотратства грошей на ризиковані закордонні інвестиції.
Американський інститут підприємництва підрахував, що колосальні $250 млрд, які Китай за останні 10 років витратив на інвестування і будівництво за кордоном, виявилися безнадійними або нечинними за не пов’язаними із ринком причинами, і в основному через правові суперечки. Це чверть усіх китайських інвестиційних і будівельних проектів за останнє десятиліття — цифра велика.
Читайте також:
Екологічна катастрофа Китаю: отруйне повітря
Інвесторам потрібні від ЗМІ правдиві повідомлення про Китай
Китайський юань розширює вплив
