Агентство новин китайського режиму «Синьхуа» розпочала судову справу проти німецьких ЗМІ по звинуваченню у великомасштабному наклепі проти Китаю. У статті Сю Бояня під назвою «Точка зору Німеччини на свободу преси» він закликає «дати урок Німеччині за недобросовісні нападки».
Сю не сподобалося те, що в німецьких ЗМІ не знайшлося ні одного доброго слова про Китай, стверджуючи, що «світові ЗМІ створили враження, що весь світ любить Китай, але, не зважаючи на похвали, були також наполегливі нотки незадоволення, особливо від німецьких ЗМІ».
Критикуючі статті стали занозою, що викликала нарив на машині державної пропаганди: ще 24 серпня головні ЗМІ режиму вже кишіли заголовком «На зарозуміле ARD (німецьке радіо) потрібно подати до суду», а 29 серпня в ЗМІ-рупорах з’явилися натяки на «нацистську ідеологію».
«Люди, що живуть в скляних будинках…»
Всі ці повідомлення «Синьхуа», очевидно, головним чином зосереджені довкола інциденту з Чжан Даньхун — редактором німецького інформаційного агентства «Німецької хвилі». На її думку, вона висловила декілька «доречних від імені Китаю слів», які викликали украй негативну реакцію серед німецьких ЗМІ і політичних кіл. Це послужило початковим пунктом для «Синьхуа», щоб почати пропаганду проти Німеччини.
Згідно з «Синьхуа», її «доречні слова» виражалися в тому, що вона прирівняла цензуру в Інтернеті з боку китайського режиму щодо сайтів Фалуньгун і Тибету до обмежувальних заходів в Германії щодо сайтів дитячої порнографії.
Відповідь китайського режиму тим, хто під час Олімпійських Ігор був позбавлений доступу до Інтернету, але не зважаючи на це висловлював свою думку, був такий: «налаштовані антикитайски німецькі ЗМІ в основному коментували те, як китайський режим порушує права людини. Ті, хто показують пальцем на інших, ображаючи їх, повинні, спершу, самі бути прикладом моралі», — ці слова стосувалися того, як німецька преса «безжалісно подавила свободу мовлення Чжан».
Проте, Чжан, як і раніше, займає свою посаду. Вона лише тимчасово була усунена від ефіру, поки ця справа не проясниться.
Відновлюючи хорошу репутацію
«Синьхуа» намагалась виправдати точку зору китайського режиму: «Німецькі ЗМІ критикували недостатню свободу слова у нас, твердячи, що її формально не існує, і що ми повинні вчитися у Заходу. Безумовно, ми повинні розширити рамки нашої соціальної демократії; у цьому немає проблеми. Але це велика помилка стверджувати, що ми повинні брати приклад з Заходу. Цей інцидент буде уроком деяким людям в нашій країні».
Німецькі ЗМІ не стурбовані можливістю судових позовів – вони усвідомлюють, що будь-які пропагандистські гасла китайського режиму, які розпалюють ненависть, насамперед, є інструментами для створення пелени китайському населенню. Заклик до позовів — спроба «Синьхуа» врятувати свою репутацію: вказуючи пальцем на Німеччину, Китай, таким чином, створює собі «хорошу репутацію».
Матіас Кернейн. Велика Епоха
