З огляду на місце розташування, не дивно, що віддалені північні простори Норвегії, які гордо височіють над Європою, претендують на звання "найпівнічніших". Найпівнічніший кафедральний собор, університет, пивоварний завод, бар, міст, готель, парк, кемпінг, магазин різдвяних подарунків…
#img_left#Ці звання зустрічаються будь-де, залежно від того, як ви просуваєтесь усе далі й далі за полярне коло до Нордкапу (Північного мису) – найпівнічнішого пункту континентальної Європи.
Північний мис – це головна туристична пристрасть, через яку шукачі пригод вирушають, ризикуючи, у віддалену північну дику місцевість Норвегії, що простягається уздовж сусідніх Швеції та Фінляндії, розмежовуючи західний кордон із Росією.
Тут північні олені перевершують чисельністю людей та іноді навіть перешкоджають руху автобусів. Наша експедиція до верхівки Європи проходила пізніми днями північного літа – занадто пізно для опівнічного сонця й занадто рано для північного сяйва, хоча ці місцеві явища, як відомо, не завжди дотримуються жорстких розкладів і можуть дивувати несвоєчасних відвідувачів.
Туман, вітер, дощ і навіть сонячне світло, з якими ми зіткнулися протягом нашого літнього відвідування, разом із драматичною спустошеністю пейзажу, повністю позбавленого дерев і з переважанням скель, дає можливість уявити, наскільки обезлюднені, надзвичайно ізольовані та суворі ці місця взимку.
Незважаючи на місце розташування і клімат, ця прикордонна земля все-таки населена, про що свідчать рекламні плакати, які відображають бажання місцевих жителів привернути до цього увагу й заробити значні кошти на туристському бізнесі. Однак усі дороги спрямовують туристичні автобуси на північ і у всіх одне призначення – Північний мис.
Зворушливий Північний мис із гладенькою платформою на своїй вершині, що забезпечує зручний доступ для автобусів, є безперечним туристичним лідером північної Норвегії. Але справа в тому, що й він не є найпівнічнішим місцем Європи.
Ця честь належить сусідньому півострову Knivskjellodden, куди неможливо дістатися автобусом, а можна потрапити тільки пройшовши 18 кілометрів пішки.
Дістатися до справжнього північного краю Європи нелегко. Починаючись від дороги, що веде до Північного мису, стежина на Knivskjellodden повільно спускається долілиць до рівня моря й проходить повз тундру, рідку трясовину та гострі, стрімкі скелі. Шлях досить складний, і вам постійно потрібно дивитися під ноги, незважаючи на захоплюючі унікальні пейзажі й атмосферу, що занурює у роздуми. Це дійсно трохи схоже на те, начебто йдеш до самого краю землі, що у деякому сенсі так і є.
Скелі превалюють у всьому пейзажі, і навіть нагадують формами скульптури. Можливо їх зробили попередні мандрівники, щоб допомогти собі знайти шлях? Адже інколи цю місцевість огортає густий морський туман, що відбувається регулярно й досить швидко.
Пішохідні стежки в Норвегії не так чітко позначені як в інших країнах, і мандрівники тут найчастіше воліють самотужки планувати свій власний шлях на місцевості. Однак, періодично тут все-таки зустрічаються червоні хрести, встановлені на високих тичинах, що височіють над снігом узимку. Вони вказують, що ви рухаєтесь у правильному напрямку. Такі знаки-покажчики, поряд зі скелястими формуваннями, що нагадують твори мистецтва, непогано виконують функцію приблизного маршруту до Knivskjellodden.
Нам пощастило з відносно ясною погодою під час переходу, і круті стрімчаки Північного мису драматично з’являються праворуч на нашому шляху, вказуючи подальший напрямок і надихаючи на подорожі.
Через недосяжність для туристичних автобусів, труднощі піших переходів і непередбачених погодних умов, Knivskjellodden залишається ізольованим районом і йому не вистачає популярності свого південного сусіда – Північного мису, де стугонливий туристський вулик має власну величезну автостоянку, різноманітніші туристські магазини, кафе, ресторани, пам’ятники старовини, каплицю, власне поштове відділення, і, навіть за стандартами Норвегії, місцеву дорожнечу.
На відміну від нього, справжнє найпівнічніше місце в Європі відзначене скромним пам’ятником, що фіксує широту 71° 11′ 08" (це ще північніше, ніж Північний мис – 71° 10′ 21"). Біля пам’ятника лежить невелика дерев’яна коробочка, в якій знаходиться книга, куди ви можете записати ваше ім’я й номер відвідувача. Ви можете пізніше запросити свідоцтво, яке засвідчить ваше досягнення, звісно за маленьку винагороду, назвавши свій номер у сусідньому кемпінгу Kirkeporten – "найпівнічнішому у світі".
Справжньою нагородою за те, що ви досягли Knivskjellodden, стає почуття досягнення мети разом із відчуттям абсурдності того, що саме важається найбільш північнішим пунктом Європи. Спокій пильного споглядання півночі й сновидінь тільки про воду, що біжить до Північного полюса, разом із наповненою різноманітністю морського життя, життя птахів, польових квітів і ягід – все робить похід дуже цінним.
Присівши на півдорозі перевести дух та витягнути ноги, залишається тільки насолоджуватися й пишатися тим фактом, що найпівнічніше місце в Європ – це справжня дика місцевість, яка дійсно відповідає такій назві.
Є невелика втіха в усвідомленні того, що неприборканий дух наживи сучасного суспільства ще не досяг усіх куточків земної кулі – хоча його присутність можна відчути вже зовсім поруч – у місцях продажу сувенірів і в ресторанах, що обдирають туристів.
Дорога назад від Knivskjellodden створює помилкову уяву про поступовий рух долілиць. На крутих схилах виникає задишка й палають ноги, а кожний Червоний хрест і мітка на скелі вдячно вітаються.
Незважаючи на перебільшену претензію щодо своєї популярності та чималу комерційну спрямованість, сам Північний мис також варто відвідати. Малоймовірно, що ви, здолавши весь цей шлях, передумали б там побувати через високу вхідну плату. Вечір – найкращий час для візиту, серед літа він може бути дуже пізно, наприклад, під час нашого приїзду – о 21:13 вечора.
Море, небо й відблискування сонячних променів, що мерехтять у воді – цим захоплюючим пейзажем можна милуватися з морських стрімчаків другого найпівнічнішого місця Європи так довго, наскільки ви зможете вистояти у вітер і холод.
Метью Макдермотт. Велика Епоха
